Шалене танго: істеричний роман - Фабіцька Йоанна. Страница 32

За п’ять четверта Ядзя в ліфті поправила Гуцеві святковий костюмчик, який вона заради цієї нагоди витягла із самого дна валізи. Задертий ріжок оксамитного комірця нізащо не бажав розгладитися, і хлопець виглядав, як восьма дитина в сім’ї двірника. На Ядзі була амарантова сукенка й разок великих скляних пацьорків, які з кожним кроком бентежно дзеленчали. Вона почувалася так само по-ідіотському, як і її син. Дратівлива прикраса навівала думку про дешеві коралі, які в сімдесяті роки всі вішали на дверях. Виготовлені зі штучного кришталю, уважалися найкрутішими, і Ядзя, яка тоді була ще дівчинкою, просто шаленіла за ними. Тим більше, що вдома в тітки, яка її виховувала, висіла лише порізана на смужки кольорова церата.

Вона простягнула руку до дзвінка, і перш ніж устигла видобути з нього звук, Ципріян уже вітав їх на порозі. Він був підперезаний барвистою ганчіркою в мухомори, а кінчик носа виглядав так, ніби його господар щойно пірнув у пакунок з контрабандним кокаїном. Але це було лише борошно, яке вкривало навіть його волосся. Ядзя заніміла від побаченого, бо ця картина дуже сильно відрізнялася від Ципріянового щоденного іміджу. Ципріян знічено посміхнувся, не знаючи, куди подіти руки, по лікті вимащені якоюсь масою, котра швидко темніла. Із глибини помешкання, просторого, як королівський палац, долинала знайома музика сімдесятих. Ядзю миттєво охопив сентиментальний настрій і під ридання й схлипування «Бі Джіз» вона полинула до широчезної канапи, більшої, аніж уся її мансарда. Тим часом Гуцьо оглядав помешкання з тим блиском в очах, який напевне мали антропологи, відшукуючи в джунглях невідомі досі дикі племена. Час від часу терплячий Ципріянів голос пояснював хлопцеві, як влаштовано чарівний світ сучасної цивілізації, побутової техніки та найновіших технологій. Ядзя, яку привабили захоплені вигуки, з’явилася в кухні, щоб віддати належне:

— індукційній плиті, яка завдяки створенню магнетичного поля доводить воду до кипіння, залишаючись водночас такою холодною, що на її поверхні можна, наприклад, займатися сексом;

— однокамерній духовці, котра дає можливість одночасно пекти ванільний пиріг і рибу, причому запахи не змішуються (повітря, спрямоване інфрачервоним випромінюванням, циркулює чітко визначеними тунелями);

— двокамерному холодильнику із пристроєм для виготовлення льоду, в якому продукти обробляються іонами срібла, що дозволяє довше їх зберігати й запобігає псуванню.

Біля холодильника Ядзя нарешті зрозуміла, чим пояснюється секрет моложавого вигляду Ципріяна. Адже це краще, ніж киснева камера, уколи ботоксу й заморожування в рідинному азоті! Подумала, що коли б у неї була така техніка, вона сиділа б усередині день і ніч, постійно омолоджуючись.

У ванній, окрім велетенського джакузі з гідромасажем, найбільше враження на неї справила пральна машина, яка не лише сама прасує речі, а й усередину можна будь-коли докинути забуту шкарпетку. Тоді її локалізує лазерний промінь і відповідно довше пере. Ципріян пояснив приголомшеній і переляканій Ядзі, що всю побутову техніку було виконано за найновішою військовою технологією fuzzy logic, а дизайн належить японцям. Через це безтурботне Ципріянове життя обтяжене двома гігантськими кредитами, які не дають йому спокійно спати.

Ядзя відчула, що їй час охолонути й скористатися туалетом. Коли вона вже встала з унітаза із профільованим сидінням і функцією гойдалки, то роззирнулася, як можна спустити воду. Проте з ідеально гладеньких, укритих червоним мармуром стін, нічого не стирчало, не стриміло й не звисало. А на бачку був лише крихітний червоний індикатор. Ядзя торкнулася його, переконана, що зараз її вдарить струмом, а зі стелі злетить гамівна сітка. Проте нічого не трапилося, а в порцеляновому резервуарі й далі була жовтувата рідина. Ядзя запанікувала, бо навіть у новобагацькому помешканні Улі не було таких чудес! Це просто кошмар якийсь, наукова фантастика! І коли вона вже ледь не розплакалася від розпачу, Ципріян постукав у товсті, з молочного скла, двері туалету.

— Я тут кладу пульт до бачка. Ти навіть не уявляєш, що довелося пережити, коли я кудись його запроторив. Три дні воду не міг спустити, доки із сервіс-центру не приїхали. Ця техніка нас колись прикінчить… — Він зітхнув і пішов до кухні, аби там витягти з окропу готові цепеліни.

Сіли в їдальні за дерев’яним столом, що мав теплий відтінок кедрового дерева. Цепеліни пахтіли божественно. Спершу Ядзя була переконана, що господар замовив їх у якомусь ресторані, але жахливий безлад у кухні не залишав жодних сумнівів, що Ципріян особисто потурбувався й приготував почастунок. Гуцьо поклав до рота шматок першого цепеліна, мало не вдавився і, вибалушивши очі, насилу його проковтнув, а тоді, злизуючи жир, що стікав по підборіддю, сказав:

— Мня-а-ам, справжній римський бенкет. Цікаво, чи ми теж, так само, як патриції, ригатимемо від обжерства?

Ядзя докірливо глянула на сина. Вічно він щось бовкне! Але запитання було логічне, бо страва виявилася неймовірно смачнючою, калорійною і… важкостравною. Коли з полумиска зникла остання рум’яна шкварка, Гуцьо гучно гикнув, а відразу за ним і Ципріян. Лід рушив і всі троє вибухнули реготом. Ядзя подумала, що людина — це все-таки незбагненна таємниця, і подумки присяглася собі ніколи більше не оцінювати нікого згарячу. Ідучи на цю вечерю, вона була переконана, що Ципріян пригощатиме їх фігами із грилю, обгорнутими стеблами лимонної трави, а найконкретнішою стравою буде фото смаженої курки в лімітованому виданні кулінарного альбому Нігелли Лоусон. Однак, зараз Ядзя сиділа, переповнена смачним м’ясо-картопляним щастям, і відчувала таку вдячність, що вирішила приготувати десерт. Спеціально для Ципріяна. Гуцьо аж завищав від радості, бо через відсутність духовки йому нечасто траплялася нагода тішитися улюбленими ласощами. Це був чарівний шоколадний пиріг «Брауні», м’який і ніжний усередині та із хрусткою шкоринкою. Він пахнув коньяком, мигдалем і родзинками.

Шоколад з маслом повільно розтоплювався в каструльці, а довкола здіймався райський аромат. Ципріян дістав міксер і на Ядзине прохання збив яйця з борошном та цукром. Щось надзвичайно приємне було в цьому спільному приготуванні десерту. У тому, що на його кухні, зазвичай мертвій і порожній, жваво хазяйнувала жінка. Ядзя створила тут приємну метушню й додала свою лепту до немилосердного безладу.

Через п’ятнадцять хвилин вони, зворушені, насолоджувалися казковим смаком темно-коричневої маси, яка буквально танула в роті. Ципріян подумав, що таку приємність можна порівняти хіба що з першим виступом, коли відчуваєш славу й захоплення публіки. Єдиною прикрістю під час цього кулінарного екстазу була підсвідома думка про те, що вони поглинули тижневу норму калорій. І, може, саме калорії й викликаний ними погідний настрій спричинилися до того, що Ципріян на дещо зважився. Він увімкнув малому комп’ютер, даючи йому можливість утішатися купою інформації на теми укріплень, фортифікацій та жорстоких тортур, а сам схопив Ядзю за руку й повів углиб коридору.

Коли він відчинив перед нею двері спальні, у Ядзі підігнулися коліна. Господи Боже! Вони що, займатимуться зараз сексом? Мільйони думок завирували в її голові, від запитання: «Яка на ній білизна?», — до сумнівів, чи цей хлопець буде Гуцеві добрим батьком і де вони одружуватимуться. Помітивши її паніку, зачаєний у Ципріяновій душі мачо відчув легеньке розчарування й навіть злість. Він не звик, щоб жінки так реагували. Проте швидко опанував себе й штовхнув її до ліжка. Ядзя гепнулася на м'які подушки й гарячково почала шукати, чим можна відбитися, але в приміщенні з мінімальною обстановкою чекати порятунку не було звідки. Бо хіба можна розраховувати на молодого Траволту чи на нього ж таки, але значно старшого, гладшого, із довгим масним волоссям. Обоє дивилися на неї з великих фотографій, що прикрашали цілу стіну спальні.

Коли Ципріян сів надто близько, вона, не чекаючи дальшого розвитку подій, схопила свій разок коралів і блискавично закинула їх йому на шию, готова у випадку чого задушити негідника. У Ядзі, щоправда, давно не було нікого, але ж це не причина, щоб на все погоджуватися. Вона не дозволить себе зґвалтувати!