Фрау Мюллер не налаштована платити більше - Сняданко Наталка В.. Страница 56

Довший час батько продовжував грати роль ідеального та слухняного чоловіка, поволі покидаючи намагання реанімувати стосунки, що все більше кам’яніли й перетворювалися на застиглий у своїй бездоганності фасад неіснуючої будівлі.

Після того як батько пішов, Соломія рік не розмовляла. Мама водила її до кількох дитячих психологів, але нічого не допомагало. У одинадцятирічної доньки була перша справжня доросла депресія. Вона мовчала в школі, мовчала вдома, виконувала лише письмові завдання, від виконання усних відмовлялася.

Через рік вона заговорила знову, але це вже була інша Соломія. Доросла, заглиблена в себе, змужніла від першої та найбільшої в житті втрати.

Відтоді всі її чоловіки були для неї лише спробами віднайти втрачену батькову відданість. А оскільки вони й близько не могли дорівнятися до батька, то Соломія і ставилася до них із відповідною поблажливістю, нікого не сприймаючи надто серйозно. Її життєрадісність, емоційність і спрага новизни якось химерно співіснували із захованою десь дуже глибоко чорною меланхолією та цілковитою зневірою. Про цю приховану сторону її натури знала, здається, лише Христина. У Соломії було ідентичне з Христиною заглиблення під грудьми, тільки повернуте в інший бік. До Христининого заглиблення краще пасував за формою кулак правої руки, а до Соломіїного — лівої.

Одного разу в розмові зі знайомою Христина сказала:

— Часом я шкодую, що не народилася гетеросексуальною. У мене дуже розвинені опікунські риси, і я могла б стати чудовою матір’ю і подругою чоловікові. Але не судилося.

Згодом, у якійсь іншій компанії, ця знайома, яка була бісексуальною, сказала:

— Христина шкодує, що не народилася нормальною.

Сексуальна орієнтація часто ставала предметом розмов Христини зі знайомими. У цьому було щось підозріле, адже якби вона була гетеросексуальною, то обговорювати це нікому не спало б на думку.

Їхні стосунки з Евою були вільними від будь-яких зобов’язань. Час від часу Христина залишалася в Еви на ніч, іноді вони разом ходили в якийсь лесбійський клуб, де Ева або хтось із її знайомих платили за Христинину випивку. Одного разу вони взяли з собою Соломію, і та була вражена, що це чи не вперше в освіченому німецькомовному товаристві до неї поставилися як до рівної, а не як до людини другого сорту. Христина подумала тоді, що й справді, її сексуальна орієнтація, яка вдома лише додавала їй проблем, тут радше допомагала, бо лесбійки тут відчували із лесбійками-заробітчанками більшу солідарність, ніж із подругами з країн євроспільноти. Ева навіть розповідала Христині, що мати подругу-східноєвропейку вважається особливим шиком, бо жінки, які приїздять на заробітки, здебільшого аж за кордоном відкривають у собі латентні сексуальні схильності. Виховані в суворих патріархальних родинах, східноєвропейські жінки їхнього з Евою віку іноді навіть не замислюються над можливістю іншої сексуальної орієнтації, окрім загальноприйнятої. «Відкрити» таку латентну лесбійку вважалося справжнім везінням, адже такі жінки, як правило, володіли колосальним нерозтраченим сексуальним потенціалом, що обіцяло бурхливі й часто довготривалі стосунки. Вірність і самозреченість, характерна для українок, теж була рідкісною в лесбійському середовищі й дуже цінувалася.

— Тобі не здається, що Ева не проти мати з тобою постійні стосунки, але не наважується запропонувати це? — запитала одного разу Соломія Христину.

— Чому не наважується?

— Бо якщо ти не хочеш постійних стосунків, то тобі доведеться відмовити їй, а оскільки від добрих стосунків із нею залежить твій легальний статус, це робить ситуацію не надто чесною.

— Є така штука, — погодилася Христина. — Я й сама вже думала поговорити з нею про це, бо в нас ніби непогано все складається. Але мене стримують ті ж міркування. Якщо вона раптом ще не готова, то їй буде незручно зізнатися в цьому, щоб я не відчула себе по-дурному, ніби мені залежить на ній лише тому, що вона мені допомагає.

— Але ж якось ви повинні порозумітися. — Соломію завжди дратували якісь невизначеності у взаєминах між людьми. — Якщо хочеш, я можу з нею поговорити.

— Ні, тільки не це. Ми ж не в третьому класі. Це наша з нею справа, і ми самі розберемося, — злякалася Христина.

— Можливо, її трохи збиває з пантелику те, що ми з тобою живемо разом і вона не дуже розуміє, що між нами відбувається? — Соломія уважно подивился в очі Христині.

— А що між нами відбувається?

— Ми просто друзі, друзі настільки давні, що іноді можемо дозволити собі потішити одна одну сексуально, не заморочуючись тим, що це когось скривдить або дасть підстави до нічим не вмотивованих сподівань.

— Сподівань на що?

— Ну, наприклад, на стосунки іншого типу. Такі, як у вас із Евою.

— Тобто більш серйозні? — Христина добре знала, як саме Соломія ставиться до їхніх стосунків, але однаково щоразу її неприємно зачіпали такі відвертості.

— Та ні, у нас якраз найбільш серйозні стосунки з усіх можливих. Вони стабільні, тривкі й незалежні від різних гормональних коливань. Коли до стосунків домішується забагато емоцій, то серйозності це лише шкодить. Ну, але трохи й пожвавлює, ясна річ.

— Ну, а що буде, якщо ми з Евою раптом вирішимо жити разом?

— Та нічого не буде, усе залишиться як є.

— А може, не обов’язково для цього щось міняти? Хай залишається так, як зараз?

— Це тобі вирішувати. Просто мені здається, ви з Евою були б щасливішими, якби зменшили дистанцію.

— Або ні. Це ніколи невідомо.

Евине помешкання Христина відімкнула своїм ключем. Зайшла досередини. Озирнулася й побачила, що Евиних капців немає на звичному місці, а в душі шумить вода.

— Я чую, що ти прийшла, уже вибігаю, — крикнула з ванни Ева.

Христина зайшла до кухні й не побачила звичного розгардіяшу. На чисто витертому столі стояли свіжі квіти, віконця кухонних шафок аж блищали, мабуть, їх нещодавно відполірували, посудомийка була розвантажена, й навіть у холодильнику панувала підозріла чистота.

Христина зайшла до кімнати. Але й там усе виглядало значно чистіше, ніж навіть після її прибирань.

— Ти здивована? — Ева нечутно підійшла ззаду й обійняла Христину за талію. З її мокрого волосся скапувала на підлогу вода, у руці вона тримала келих із білим вином, улюбленим сортом Христини. — Знаєш, я подумала, що несправедливо, коли смітимо тут ми обоє, а прибираєш тільки ти. А оскільки завести нелегальну прибиральницю ти мені не дозволяєш, та це й суперечить закону, то тепер я теж буду прибирати, коли встигатиму. Ти не сваритимеш мене за недостатню старанність? — Ева посміхнулася, сподіваючись на продовження еротичної гри.

— Знаєш, я прочитала в газеті, що Соломія сьогодні викинулася з вікна, — сказала Христина.

Ева змінилася в обличчі.

— Точно? Ти намагалася їй подзвонити?

— Намагалася. Не бере слухавки.

— То чого ти поїхала сюди, а не додому?

— Мені страшно їхати туди самій.

— Я зараз, — кинула Ева, поставила на стіл келих із вином і побігла одягатися.

Через двадцять хвилин машина Еви зупинилася біля під’їзду, де Соломія та Христина знімали помешкання.

— Можна попросити тебе про одну річ, перш ніж ми зайдемо туди? — запитала Ева.

— Кажи.

— Не сприймай це як егоїзм, просто я вже давно вирішила, що скажу це тобі саме сьогодні й попри все, що трапилося, я таки хочу це зробити. І попереджаю — у жодному разі нічого не вирішуй із ввічливості. Що б ти мені не сказала, це ніяк не повинно вплинути на наші стосунки. Просто мені здається, що нам час спробувати пожити разом. Подумай про це, і якщо ти не проти, переїзди.

— Я подумаю, — коротко відповіла Христина й вийшла з машини.

Перед дверима вона віддала ключ Еві:

— Спробуй ти.

Ева відчинила двері. З порогу вони побачили, як Соломія порається на кухні.