Роман про Батьківщину - Матіяш Дзвінка. Страница 24
там разом зі мною
Чорна волга летить по вулиці я не знаю чи у волзі чорна вода і чи я коли-небудь побачу
волгу зрештою це однаково стану дощем і буду на землю якою ти ходиш крапати ви ще така
молода у вас іще все попереду я вимикаю світло тому що у темряві мені не так сумно
плакати
Наша дочка читає казки питає чи можна я теж їстиму так як їла царівна ложку каші в рот
ложку в рукав а потім піду танцювати махну правим рукавом квітки ростуть махну лівим
рукавом пташки летять а я думаю що буде не так посиплеться зерно з обох рукавів на чотири
краї прилетять синиці горобці ворони і зерно позбирають
Зірка ішла зі сходу на південь а за нею три царі обійшли півземлі ноги понімили руки
натрудили бо ішли з подарунками несли тобі золото щире несли тобі ладан несли тобі миро
довго до тебе бігли а твоєї колиски не видно з-під снігу не знаю чи ти святкуєш різдво чи ні я
куті наварила і медом на ялинку почепила горіхи замотані в срібну фольгу у квартирі у нас
холодно замотую ноги пледом співаю колядку раз вдруге і втретє після різдва страсті
гетсиманський сад воскресіння а потім усе почнеться спочатку
Фініш це коли старту уже не видно він далеко за спиною а може ще навіть далі нам
заслонило очі сивою пеленою ми думали що в місті туман тому спокійно спали так і буває
мабуть так і потрібно не знати не розуміти не бачити тоді все на світі подібне і нічого не
страшно бо боятися більше нічого можна не перейматися темною осінньою ніччю тільки мої
страхи при мені все одно залишаються пам'ятаю з дитинства боялась що розіб'ється
термометр і по кімнаті покотяться сріблясті кульки ртуті коли була вагітна розбила
термотетр об бильце ліжка ртутний стовпчик був застиглий і мертвий і я заспокоїлась
Як там було про сім морів дев'ять мостів у тридев'ятому царстві нам судилося довго і
щасливо жити разом знову припаде на неділю перше червня яке ми удвох живемо жили
багато днів підряд скільки чекай я згадаю сама не підказуй
Ми з тобою живемо в країні у якій рідко йде справжній сніг частіше йде дощ із мокрим
снігом потім ожеледиця якщо мороз якщо ні болото люди у сірих плащах втягнувши голову
в плечі сновигають по вулицях ті що йдуть на роботу поспішають дивляться під ноги ті які
нічого як я не роблять ходять дуже повільно вивчають усі дороги всі світлофори усі
перехрестя усі вивіски на магазинах усі вітрини заглядають у всі очі може там щось побачать
дивляться на небо чекають що буде сніг такий як у різдвяну ніч лапатий смішний як вата і в
снігу все буде видно фари автомобілів яскраві світло ліхтарів очі людей блискучі
Дивлюсь як сонце заходить воно заходить на захід кажуть ніби на заході набагато більше
свободи я не знаю на скільки грамів кілограмів літрів не знаю чим можна виміряти свободу
що припадає на душу тобто на особу ти смієшся і кажеш що особа витримає півлітра якщо
більше то потім буде погано нудить болить голова перед очима все хитається особливо друзі
з якими так хотілося розділити свободу і навіть ви намагалися щоб кожен отримав однакову
кількість
Від солоної риби солоно в роті а так поза тим усе добре цікаво як вони солять рибу люди
живуть не тільки самим хлібом їм ще треба до хліба риби
Думаю про сніг коли мені раптом хочеться подумати про біле по засніженій вулиці йде
королева дебілів чи може бомжів чи ще якихось зайвих і незахищених цікаво що буде за рік
себто знов навесні не знаю чи ти повернешся а наша донька повищає
Ностальгія це слово тягуче і чимось нагадує мені нугат марципани і каву з вишневим
лікером скажите девушка почему ви грустите поедемте в ашхабад я би хотіла жити у
середньовіччі тоді як були менестрелі якби хтось співав під моїм вікном серенаду мені би це
не пошкодило бо у мене і так безсоння на жаль не можна змінити минуле і з майбутнім не
все так просто якби я жила у часи дон кіхота я би не довго думала і запросила на пару тижнів
лицаря сумного образу в гості нехай би розповідав мені історії про велетнів чарівників про
дульсінею звісно достойний лицарю я також захоплююсь нею готова визнати що у світі
немає гарнішої жінки про чесноти її знають у всіх чотирьох кінцях чи кутках світу коли вона
сумує журяться квіти й зірки коли вона усміхається на землю приходить літо
Горло болить шалик на шиї не міняє ситуації себто не знімає болю температура є її не
повинно не бути за вікном гамір люди розмовляють дуже голосно скажіть коли привезуть
масло а масло сьогодні вже було його розібрали приходьте завтра а о котрій воно буде я ж
вам кажу приходьте завтра воно може бути зранку а може бути в обід тому я можу вам
тільки сказати щоб ви приходили завтра а якщо завтра я прийду а його знов не буде тоді
прийдете післязавтра масла не буває також цукру ковбаси зубної пасти шкарпеток бритв
цікаво чи ти там голишся чи може носиш бороду не можу тебе уявити ніколи не бачила тебе
з бородою кашляю думаю про тебе кашляю запиваю кашель теплою як сльози водою
Ніхто ніколи нічого не знає напевно листи доходять чи не доходять і де саме вони губляться
і чи є такі люди які стежать за тим щоб листи доходили до адресата я пишу до тебе листи і
вони кануть у лету летять у якусь безодню але я справді невтомна я готова тобі писати про
одне і те саме вдесяте вдвадцяте втридцяте дороги спочатку ідуть паралельно одна одній
потім чомусь сходяться і заплутуються закони евклідової геометрії тут чомусь не
спрацьовують у трикутнику може бути два прямих кути і коло може бути бездоганно
квадратним вам виб'ють зуби одразу якщо вас таке не влаштовує я не знаю чи у нас працює
пошта телефон телеграф чи їх іще не скасовано я знаю що краще не писати не говорити не
думати краще безконечно спати хоча іноді доводиться прокидатись закони фізіології поки
що чомусь діють я прокидаюся дивлюсь на годинник сьома ранку це мало а може й багато я
виходжу на вулицю якби в мене був собака я б його вигулювала життя мало би більше сенсу
себто було би менше безглуздим я ходжу по вулицях і рахую квадратні кола плит і думаю що
я мабуть потихеньку з'їжджаю з глузду а ще відчуваю себе у світі магазинів світлофорів і
перехресть не так упевнено як почувалась учора на роботі начальник спитав ви ще досі його
чекаєте киваю раз удруге і втретє знаєте напевно ви хвора
Охочих поставити мені остаточний діагноз із кожним днем більшає навколо мене рояться
рої тих хто мене по-справжньому і по-дружньому жаліє готовий допомогти підставити плече
руку ногу підштовхнути чорно-білі квадрати шахівниці королева захищає короля мат за три
ходи йдемо покурити на сходи покуримо порозмовляємо на сходах не можна говорити бо
сходи мають вуха так само як і стіни а ми будемо говорити про речі безневинні і дозволені
який розмір взуття у твоєї дочки у мене залишились чобітки й сандалі від лесі можу тобі
принести я буду тобі дуже вдячна їй подобається у школі вчителька жаліється що вона дуже
погано пише літери не вміщаються у рядках ясно що їй нецікаво вчора вона читала під
партою про вінні-пуха було б усе добре якби її не викликали і не запитали як називається
наша країна треба було розшифрувати абревіатуру із чотирьох літер і вона сказала що не
знає і знати не хоче бо читати про вінні пуха набагато цікавіше аніж розшифровувати
абревіатури тепер мене викликають до школи доведеться пояснювати не хотілось би міняти
школу але мабуть доведеться
Прекрасна епоха повинна закінчитися так як і почалася тільки треба набратися терпіння
ешелони їдуть на схід і не повертаються нежить переходить у якусь хронічну недугу лікар
пише на білому аркуші химерні закарлючки мацає мене за зап'ястя раз потім вдруге хитає
головою каже в аптеці все знають вони вам усе пояснять я іду по вулиці стискаю в руці білий