Літопис Руський. Повість минулих літ - Літописець Нестор. Страница 40

У РІК 1055

Початок княжіння Ізяславового в Києві

У РІК 6563 [1055]. Прийшовши, Ізяслав сів у Києві, а Святослав у Чернігові, Всеволод же — в Переяславлі, Ігор у Володимирі, Вячеслав у Смоленську.

У той же рік зимою пішов Всеволод на торків до [города] Воїня і переміг торків.

Того ж року приходив [хан] Блуш із половцями. І вчинив Всеволод мир із ними, і вернулися половці до себе.

У РІК 1057

У РІК 6564 [1056].

У РІК 6565 [1057]. Проставився Вячеслав смоленський, син Ярославів, і посадили Ігоря в Смоленську, із Володимира вивівши.

Літопис Руський. Повість минулих літ - _132.png
Запис на стіні Софійського собору про смерть Ярослава Мудрого. «Въ [л?то] 6562 м?сяца ф?врар[авъ] 20 [е]усъпен[и]е цесаря нашего въ въскрісение».

У РІК 1058

У РІК 6566 [1058]. Переміг Ізяслав голядь.

Літопис Руський. Повість минулих літ - _133.png
Саркофаг Ярослава Мудрого. Мармур. X (?) — XI ст.

У РІК 1059

У РІК 6567 [1059]. Ізяслав, і Святослав, і Всеволод висадили стрия [408] свого Судислава з поруба, який сидів [у ньому] двадцять і чотири роки. І водили вони його до хреста, і став він ченцем.

У РІК 1060

У РІК 6568 [1060]. Преставився Ігор, син Ярославів.

Того ж року Ізяслав, і Святослав, і Всеволод, і Всеслав [Брячиславич] зібрали незчисленних воїв. І рушили вони на конях і в човнах, незчисленне множество, на торків. А це почувши і убоявшись, торки розбіглися [десь] і до сьогодні. І померли вони, утікаючи, божим гнівом гнані, ті — од холоду, а другі — од голоду, інші ж — од мору і суда божого. І так бог ізбавив християн од поганих.

У РІК 1061

У РІК 6569 [1061]. Прийшли половці вперше на Руську землю, воювати. Всеволод тоді вийшов супроти них місяця лютого у другий день. І сталася битва межи ними, [і] перемогли [половці] Всеволода, і, спустошивши [землю], відійшли. Се вперше було лихо для Руської землі од поганих безбожних ворогів. Князем же був у них Сокал.

У РІК 1063

У РІК 6570[1062].

У РІК 6571 [1063]. Преставився Судислав, брат Ярославів. I погребли його [в Києві] у церкві святого Георгія [Побідоносця].

Того ж року в Новгороді ішов Волхов назад п'ять днів [409]. А се знамення не на добро було: на четвертий рік погорів увесь город [410].

У РІК 1064

У РІК 6572[1064]. Утік Ростислав, син Володимирів, онук» Ярославів, до Тмутороканя, і з ним утік [воєвода] Порей і Вишата, син Остромира, воєводи новгородського. І, прибувши, вигнав він Гліба [Святославича] із Тмутороканя, а сам сів замість нього.

Літопис Руський. Повість минулих літ - _134.png
Деталь саркофага Ярослава Мудрого.

У РІК 1065

У РІК 6573 [1065]. Рушив Святослав на Ростислава до Тмутороканя, і Ростислав одступив геть із города, — не убоявшись його, а не хотячи проти» стрия свого оружжя взяти. Святослав же, прийшовши до Тмутороканя, знову посадив сина свого Гліба і вернувся до себе. А прийшовши знову назад, Ростислав вигнав Гліба, і прийшов Гліб [411] до отця свого.

Літопис Руський. Повість минулих літ - _135.png
Тмутороканський камінь. Мармур. 1068 р.

Ростислав же, прийшовши, сів у Тмуторокані.

У той же рік Всеслав [Брячиславич] сів [у город] Копиль [412][і] війну почав.

У ті ж часи сталося знамення на заході: звізда превелика [413], промені маючи немов криваві, сходила звечора по заході сонця, — і [так] було протягом семи днів. А се з'явилося не на добро, бо після цього було усобиць багато і нашестя поганих на Руськую землю, — ся ж звізда була [414] немов кривава, віщуючи пролиття крові.

Літопис Руський. Повість минулих літ - _136.png
Печать Ігоря-Костянтина Ярославича.
Літопис Руський. Повість минулих літ - _137.png
Остромирове євангеліє. Перша сторінка. 1056–1057 рр.

У ті ж часи дитину було вкинуто в [ріку] Ситомль. А дитя це виволокли риболови в неводі, і ми роздивлялися його до вечора, і вони знову вкинули його в воду, бо було на лиці його таке: срамні вирости, а про інше не можна сказати сорома ради.

Літопис Руський. Повість минулих літ - _138.png
Заставка з Остромирового євангелія.
Літопис Руський. Повість минулих літ - _139.png
Євангеліст Лука. З Остромирового євангелія.

Перед сим же часом сонце перемінилося: не було світле, а як місяць стало, і про це невігласи говорять, що його з'їдають.

Так от, бувають сі знамення не на добро. Ми ж знаємо [про це] з того, що й колись [415], за Антіоха, [царя сірійського], в Єрусалимі приключилося. Зненацька по всьому городу протягом сорока днів [стали] з'являтися в повітрі [вершники], що гасали на конях, при оружжі, маючи золоту одіж. І полки [їх] з'являлися з усіх боків, і потрясали вони оружжям [416], — а це провіщало навалу Антіоха, нашестя раті на Єрусалим. Потім же, за Нерона, цесаря [римського], в тім же Єрусалимі над городом засіяла зоря, подібна до списа, — а це віщувало нашестя римської раті.

Літопис Руський. Повість минулих літ - _140.png
Зоря превелика на заході. Мал. XIII (XV) ст.

І знову так [само] було за Юстініана, цесаря [римського]: зоря засіяла на заході, випромінюючи світло, яку називали лампадою і яка сіяла протягом двадцяти днів; а після цього був зорелет з вечора до ранку, так що всі думали, що падають зорі, і знову сонце без променів світило, — а це провіщало крамоли, недуги, смерть людям. І знову, за Маврикія, цесаря [грецького], було оце: жінка дитя народила без очей, без рук, в бедрах йому риб'ячий хвіст був приріс; і пес родився шестиногий. У Фракії [417] ж двоє дітей родилося, одне з чотирма ногами, а друге з двома головами. Потім же, за Костянтина-іконоборця, [цесаря грецького], сина Леонового, був зорелет на небі, так що [зорі] одривалися на землю, і ті, які бачили [це], думали, що [настав] кінець [світу]; тоді ж сильно дули вітри. У Сірії ж був землетрус великий; земля розсілася на три поприща [418] [і] з землі дивом вийшов мул, який говорив людським голосом, провіщаючи нашестя іномовців, що й сталося, бо найшли сарацини на Палестинську землю.

вернуться

408

Стрий — дядько по батькові: вуй, вуйко — дядько по матері.

вернуться

409

Коли в засуху дуже міліє озеро Ільмень, то буває, що ріка Волхов тече назад.

вернуться

410

У Хл. І Лавр, сказано, що тоді весь Новгород спалив Всеслав Брячиславич.

вернуться

411

Ім'я цього Гліба вибито на знаменитому Тмутороканському камені: «вь В?то. 'зфоз' (тобто 6576–1068 року) інді[кта] з (6) гл?бъ князь м?рилъ мо (ре) по лєду от тьмутороканя до кърчева. іид (10 000 і 4 000) сяжє [нъ]».

вернуться

412

Додано з Акад.

вернуться

413

Комета Галлея; у перигелії була 122 березня 1066 p., увечері стала з'явитися з 24 квітня.

вернуться

414

Додано з Лавр.

вернуться

415

Звідси починаючи і словами «що й сталося» кінчаючи, іде текст, запозичений із руського компілятивного «Хронографа за великим викладом», де використано «Хроніку» Амартола та її продовження.

вернуться

416

Відомості про це Амартол запозичив із Біблії (Друга кн. Маккавеїв V? 1–4); можливо, тут ідеться про марево, міраж (повторно про це в літописі занотовано під 1113 р.); за іншими даними, тут також мовиться про комету Галлея, яка була в перигелії 163 p. до н. е., — але тоді матимемо деяку неузгодженість, бо Антіох IV Єпіфан Славний помер 164 р. до н. е. під час походу на Єрусалим. Про цю саму комету Галлея говориться й далі: вона була в перигелії 66 p. до н. е. І 15 листопада 530 p. Точні дати метеоритних дощів (зорелет) відомі з китайських хронік.

вернуться

417

В Іп., Хл. І Лавр. хибно «вь Африкии», в Амартола і Акад. «въ Фракии».

вернуться

418

Поприще — міра довжини, близько 700 — и.