Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak". Страница 89
Part 6: Dobzhansky
«Dobzhansky’s career exemplifies much that went on in evolutionary thinking from
the 30s to the 70s.
After the three ‘giants’ of the earlier era of mature theoretical evolutionary genetics,
bringing us up to the time of the Second World War, many more important players come
on the scene, too numerous to discuss in these brief notes. But by anyone’s standards,
one of the most influential evolutionary geneticists from the times of Fisher, Wright and
Haldane up through the Evolutionary Synthesis (see below) and on to modern times
was Theodosius Dobzhansky. There are several other very important contributors to our
developing view of evolutionary populations, such as Ernst Mayr, G.G. Simpson and
G.L. Stebbins, but we may single out Dobzhansky for two important reasons: because
one could easily substantiate a claim that he was truly the most influential of all the
biologists of the Evolutionary Synthesis, through his multi-edition text (note 1); and
because he provides a clear and fascinating illustration of a major trend in evolutionary
genetical thinking from the thirties through to the recent past. This concerns the
importance accorded to random factors in evolutionary change. In brief, in the space of
40 years – from the 30s to the early 70s – ‘evolution by random drift’ went from broad
favour as part of evolutionary explanation to general, and pretty firm, disfavour.
«A Brief History of Evolutionary Genetics» by Paul Handford, Department of
Zoology, University of Western Ontario, 1998.
[97] Частина 6: Добжанський
«Кар’єра Добжанського слугує прикладом того, що відбувалося з еволюційною
думкою з 30-х до 70-х рр.
Після трьох «велетнів» ранньої ери сформованої теоретичної еволюційної
генетики, із наближенням Другої світової війни з’являється ще багато важливих
постатей, їх так багато, що годі про всіх розповісти у цих коротких нотатках. Але
280280
за будь-якими стандартами одним з найбільш впливових еволюційних генетиків з
часів Фішера, Врайта та Халдейна, із часів Еволюційного Синтезису (див. нижче)
і аж до сьогодні був Теодосій Добжанський. Є ще кілька інших дуже важливих
учених, які зробили свій внесок у нашу теорію еволюційних населень, яка на той
час розвивалася. Серед них – Ернст Маур, Г. Г. Сімпсон та Г. Л. Стеббінс, але ми
виділяємо Добжанського через дві важливі причини: тому що можна легко довести
правильність твердження того, що він дійсно був найбільш впливовим з-поміж усіх
біологів Еволюійного Синтезу завдяки тому, що його текст випускали багаторазово;
і тому, що він зрозуміло та дивовижно ілюструє головний напрямок в еволюційній
генетичній думці, починаючи з тридцятих років до недавнього минулого. Це
стосується важливості, узгодженої із випадковими факторами в еволюційній зміні.
Загалом, протягом сорокових років (від 30-х до 70-х рр.) «еволюція випадковим
потоком» пройшла шлях від широкого визнання як частини еволюційного пояснення
до загального та доволі стійкого осуду».
Хендфорд Пол. Коротка історія еволюційної генетики. Відділ зоології. –
Університет Західного Онтаріо, 1998.
281
ВІДІБРАНИЙ СПАДОК
Гарно сказав Серж Кабала про те, як у Михайла Васильовича Остроградського
відбирають науковий спадок. Шкода тільки, що він не знав, як через століття
тужитимуться цілковито відібрати українську духовну спадщину.
[98] http://wwwdim.uqac.uquebec.ca/~pjoyal/cours/8Mat102/notes/notes.html
NOTES HISTORIQUES
Theoreme de divergence
«Des cas speciaux de ce theoreme apparaissent dans des articles de Gauss en 1813,1833 et 1839. C’est un mathematicien russe, Michel Ostrogradsky, qui enonca et demontra
le theoreme general, lorsqu’il presenta en 1826 un article a l’Academie des Sciences deParis intitule «Demonstration d’un theoreme du calcul integral».
[98] Історичні нотатки
Теорема розходження
«Особливість цієї теореми з’являється у статтях де Го 1813-го, 1833-го та 1839 року.
Саме російський математик Михайло Остроградський сформулював та довів
теорему загальності, яку було викладено 1826 року в статті «Доведення теореми
інтегрального вирахування» Паризької Академії наук».
[99] http://members.aol.com/DominiqueCabala/chap3_histo.htm
Ondes et Relativite
Serge Cabala
Aspects historiques des ondes et de la relativite
«Michel Ostrogradsky (1801–1861) publia en 1834 a St-Petersbourg une formule
voisine de celle de Green. Cette formule remplace aussi une integrale de surface par une
integrale de volume.
La formule d’ Ostrogradsky est un peu plus generale que le cas particulier de Green.
C’est elle qui est souvent utilisee en electromagnetisme.
Dans de nombreux ouvrages scientifiques, la formule d’ Ostrogradsky est attribuee
a Green, et le nom d’ Ostrogradsky est assez rarement cite dans les dictionnaires, memes
mathematiques, au contraire de celui de Green. On dit souvent formule de Green a la placed’ Ostrogradsky, et l’on fait parfois volontairement cette confusion pour se conformer a
certains usages».
[99] Серж Кабала «Хвилі та відносність»
Історичні аспекти хвиль та відносності
«Михайло Остроградський (1801–1861 рр.) у Санкт-Петербурзі в 1834 р. опублікував
формулу, подібну до формули Гріна. Ця формула також заміщає інтеграл
поверхні на інтеграл об’єму.
Формула Остроградського дещо більш загальна, ніж окремий випадок Гріна.
Саме її часто застосовують в електромагнетизмі.
Серед численних наукових відкриттів формулу Остроградського присвоюють
Гріну, а ім’я Остроградського, на відміну від імені Гріна, дуже рідко можна відшукати
у словниках, в тому числі й математичних.
282282
Часто формулу Гріна вживають замість формули Остроградського, і така
плутанина робиться навмисне для певних потреб».
[100] http://www.unizar.es/ichm/reports/bshm.html
Report on the I.C.H.M Special Session in Honour of the Retirement of Ivor Grattan-
Guinness: The History of Nineteenth-Century Mathematics.
Session at the joint meeting of the British Society for the History of Mathematicsand the Canadian Society for History and Philosophy of Mathematics, Clare College,
Cambridge University, July 10, 2004.
Craig Fraser, «Mikhail Ostrogradksy’s 1850 Paper on the Calculus of Variations».
«Mikhailo Ostrogradsky (1801–1862) published a paper in 1850 in the memoirs ofthe St. Petersburg Academy of Science which presented in a general mathematical setting
some results from contemporary dynamical theory. From a modern viewpoint, his work
may be seen as the mathematical development of certain ideas of William Hamilton and
Carl Jacobi. The paper showed that Ostrogradksy’s particular technical innovation was