Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович. Страница 157

А сталась у Хмельницького з Поляками згода на тім, щоб запорозьких козаків реєстрових (“письменных”) було 20 тис., і щоб вони жили по королівських городах, а в панських городах не жили; а котрі схочуть жити в панських городах-тим бути підданими панськими. І се також він чув у розмовах від козаків, що мир стався тому, що Поляки й Литва прийшли в їх українні козацькі міста і доми їх руйнують; також і від Татар чиниться їм велика руїна (разоренье). А гетьман велів сказати в Путивлю воєводам: “Хоч вони з Поляками тепер і помирились, але Полякам не вірять, а коли цар зволить їх прийняти в підданство під свою високу руку, вони йому зараз хрест поцілують і служити будуть”. Наступає наведена вже звістка про приїзд царгородського посла Османа, і потім: “Та ще бувши у гетьмана чув в розмовах у богатьох козаків, що король угорський Ракоц Польщу воює, і тому Поляки так скоро пішли з обозом до Польщі” ¹⁴).

Гетьман передав з сим Юденковим листа до путивльського воєводи (дата 20 сент., з Білої Церкви): дякував “за показаное жалованье” і сповіщав про замиреннє, що сталося в присутности його післанця-але “хоч ми перемирє з гетьманом корунним і з Річпосполитою прийняли, одначе знаємо, що нам і вірі нашій православній вони не бажають нічого доброго, і покладаємо надії на Господа і царське величество, що коли він над церквами східніми і над вірою нашою православною змилосердиться, то вони потіхи не будуть мати. А ми як не раз обіцяли бути жичливими його царському величеству, так і тепер обіцяємо бути йому вірні (“истинными”)” ¹⁵).

Примітки

¹) Осол. 2286 л. 203.

²) Литовське звідомленнє: “В неділю рано прийшли листи від Хмельницького, з проханням милосердя і з виправданнями, що вчора без його волі вискочили. Одначе знову кільканадцять тисяч в поле вийшло...”

³) Staroz. c. 311.

⁴) В своїй реляції Потоцкий все се поминув, записавши під днем 27 вересня: “В середу пункти згоди були цілком погоджені”.

⁵) dufac і poprzedic nam potrzeba-л. 70.

⁶) Так обозовий дневник, Staroz. c. 312. Cont. dyar. “Війшовши до намету, впав на землю у ніг пана краківського, з плачем просячи пробачення й. м., тоді прочитано пакти, і з обох боків заприсяжено, що вони мають додержуватись”. Реляція Потоцкого канцлєрові: “Приїхав до нашого обозу з полковниками і упавши до ніг моїх і панів комісарів, зложив присягу на договір і ми теж присягли навзаєм”.

⁷) zesmy z soba nie sprobowali.

⁸) kiedy sie uzarl.

⁹) Staroz. 312-3, Rudawski.c. 91-2 Коховский (с. 297) і ще більше Пасторій (с. 263) тушують сей епізод. Ще цікавіше, що Commentarius, опублікований Радивилом, цілком не згадуючи про цей неприємний інцідент, дуже коротко і в дуже оптимістичних виразах висловлюється про довершеннє згоди: “З тим як його з обох сторін підписано і заприсяжено, заблисла привернена згода яснішим світом і всюди розігнала хмари ворожнечі”.

¹⁰) Tedy co ma przy honorze hospodara i. m., wazyc hotow, a i tam trafi na probe, iakiej sobie zyczy.

¹¹) Пол. справи, у Смирнова с. 313.

¹²) 9 (19) вересня було не в неділю, а в четверг, дати до свою приїзду вістун, видко, вираховує непевно.

¹³) Пятниця дійсно була 22/н. с.

¹⁴) Польські справи 1651 р. столб. 1 б л. 365.

¹⁵) Тамже л. 372-4.

28 ВЕРЕСНЯ 1651 РОКУ, МОТИВИ ЗАМИРЕННЯ, ЯК ЇХ ПРЕДСТАВЛЯВ ПОТОЦКИЙ, БЕЗВИХІДНЕ СТАНОВИЩЕ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО ВІЙСЬКА, ЩО ЗМУСИЛО ДО ЗАМИРЕННЯ КОЗАЦЬКУ СТОРОНУ?

Трактат, підписаний днем присяги, 28 вересня ¹), виглядав так:

Пункти упорядковання і заспокоєння війська й. кор. мил. Запорозького (прийняті) на комісії, відбутій під Білою Церквою нами нижчевичисленими і підписаними комісарами р. 1651 місяця вересня 28 дня.

Віддавши Господу Богу належну подяку за заспокоеннє і усуненнє домашнього кровопролиття, що трівало досі, ми, комісари, з огляду що військо й. кор. мил. Запорозьке принесло своє вірне підданство королеві і Річипосполитій

1. Позволяємо спорядити військо Запорізьке і визначаємо йому число в 20 тисяч; військо се з гетьманом і старшиною має бути зареєстроване і пробуток свій мати в самих тільки королівських маєтностях воєводства Київського,-не займаючи зовсім Браславського і Чернигівського. Маєтности ж шляхетські мають бути вільні, і в них реєстрові не мають ніде зіставатись ²), але хто хоче бути реєстровим козаком в числі 20 тисяч, той з маєтностей шляхетських в Київщині, а в Браславщині та Чернигівщині і з маєтностей королівських має перенестися до маєтностей королівських Київського воєводства-де буде міститися військо Запорозьке. А тим хто виселяється, будучи реєстровим козаком, кождому має бути вільно спродати свій маєток без перешкоди панів, також старостів і підстаростів.

2. Те спорядженнє 20 тисяч реєстрового війська й. кор. мил. має зачатися за два тижні від нинішньої дати, а скінчиться до Різдва. Реєстр за підписом гетьмана має бути відісланий королеві і поданий до книг київського ґроду. В нім мають бути виразно вписані в кождім місті козаки з іменами і призвищами своїми, і весь компут не має переходити числа 20 тисяч. І котрі будуть міститися в тих реєстрах, ті вічними часами мають зіставатися при давніх звичайних вільностях козацьких; а котрих той реєстр покривати не буде, ті мають зіставатися при звичайнім підданстві замкам королівським і при роботах.

3. Коронне військо й. кор. мил. не має пробувати ані леж своїх мати в тих містах, де реєстрові козаки. (Може пробувати) тільки в воєводстві Браславськім і Чернигівськім, в котрих козаків не буде; але тепер, до спорядження реєстру, до визначеного терміну Різдвяних свят (війська) мають стриматися і дальше Животова на Браславщині не входити-до скінчення реєстру і виписки. Аби не приходило до яких небудь замішань, поки ті що будуть зіставатися в реєстрі двадцяти тисяч вийдуть на свої місця, до королівщин Київського воєводства.

4. Обивателі (поміщики) воєводства Київського, Браславського і Чернигівського, також старости-самі й через своїх урядників можуть повертатися до своїх маєтностей і зараз же переймати всякі доходи: з корчом, млинів, юрисдикцій. Але з вибираннєм податків від підданих мають стриматися до того ж терміну спорядження реєстрів, аби ті що будуть реєстровими козаками, до того часу випровадились, і зістались тільки самі ті що належать до підданства. Так само і в маєтностях королівських-аж буде відомо котрі зістануться при козацьких вільностях, а котрі при послушности й підданстві замковім.

5. Місто Чигрин має зістатися при гетьмані, згідно з привилеєм й. кор. милости, і як теперішній гетьман урождений (себто шляхетний) Богдан Хмельницький був королем затверджений і привилей од його має, так і надалі (гетьмани) мають бути під зверхністю і справованнєм гетьманів коронних і мають одержувати привилей; кожен, стаючи гетьманом, має виконати присягу на підданство і вірність королеві і Річипосполитої. Полковники ж і вся старшина мають затверджуватися гетьманами запорозькими й. кор. мил. й бути під їх владою ³).

6. Реліґія грецька, котрої тримається військо Запорозьке, має рахуватися при давніх вільностях, згідно з старими правами: катедри, церкви й манастирі і колєґія київська. Коли хто небудь підчас нинішнього замішання щось випросив з маєтностей церковних, або під ким небудь з духовенства,-то не може мати ніякої ваги.

7. Шляхтичі римської й грецької віри що підчас нинішнього замішання були при війську Запорозькім, так само міщани київські всі мають бути покриті амнестією і заховані при своїм життю, гонорі, становищах і маєтках; і коли що небудь було випрошено під ними, конституція має то скасувати, і вони всі мають зіставатися в ласці короля і Річипосполитої. Навзаєм і козаки, котрі були при війську й. кор. мил., мають зіставатися при своїх маєтках, жінках і дітях ⁴).