Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович. Страница 61

малювання, який познайомив його з основами рисун-

ка. У 1879 році помер батько, а через два роки — мати.

Лише завдяки допомозі родичів Миколі пощастило за-

кінчити гімназію.

У 1888 році Бурачек вступив до Київського універси-

тету, але за участь у студентських заворушеннях був

виключений з нього і висланий в Симбірську губернію.

Повернувшись із заслання у Кам'янець-Подільський, Бу-

рачек вступив до місцевої трупи російської драми і став

актором. Сімнадцять років виступав Бурачек під псевдо-

німом Соломін у комедійних ролях на сценах різних теа-

трів. У складі гастрольних труп побував у багатьох містах

Росії, України і Білорусі. Йому доводилося грати з таки-

ми визначними акторами, як Мамонт Дальський162 та

Віра Коміссаржевська163. Незважаючи на труднощі ко-

чового акторського життя, він не залишав занять живо-

писом, писав пейзажні етюди, пробував свої сили як теа-

тральний декоратор. Бурачек був талановитим майстром

міміки і йому пророкували блискучу акторську кар'єру

на сценах столичних театрів. Однак потяг до живопису

взяв гору, і він назавжди залишив театр.

Залишивши у 1905 році сцену, Бурачек деякий час

навчався в Київській рисувальній школі Миколи Му-

рашка164 і жив літературною працею. Його оповідання,

нариси і рецензії під псевдонімом Каменцев охоче дру-

кували газети і журнали. Того ж року він бере участь у

художній виставці, організованій у лютому — березні

у Львові в Салоні Латура. На ній вперше спільно пред-

329

ставили свої твори відомі художники східних і захід-

них областей України. Серед учасників виставки були

Ф.Красицький165, М.Жук166, І.Труш167, А.Манастирсь-

кий168 та інші. Ініціатор і організатор виставки І.Труш

серед кращих творів відзначив пейзажні етюди Бура-

чека, назвавши їх прегарними. Твори митця прихиль-

но зустрічали і в Києві, де він постійно проживав.

Видатний польський пейзажист Ян Станіславсь-

кий169, переглянувши етюди Бурачека, схвально від-

гукнувся про них і переконав його у необхідності одер-

жання ґрунтовної художньої освіти. Він запропонував

йому вступити до Краківської академії художеств, де

керував пейзажною майстернею. Краківська академія

виникла у 1897 році на базі школи образотворчого ми-

стецтва. Вона стала одним із центрів формування ми-

стецтва польського і українського народів, які гостро

відчували на собі національний гніт і кожен з яких бо-

ровся за створення своєї самобутньої національної

культури. Цей молодий навчальний заклад до вступу в

нього Бурачека закінчили такі визначні майстри укра-

їнського живопису, як Іван Труш (1897), Олекса Нова-

ківський170 (1900), Михайло Жук (1904).

З 1905 року Бурачек навчався у пейзажній майстер-

ні Яна Станіславського, який народився і довгі роки

жив в Україні, добре знав і палко любив українську

природу. Прихильник французьких пейзажистів бар-

бізонської школи й імпресіоністів, Станіславський ве-

лику увагу приділяв роботі на пленері. Чотири рази на

рік він зі своїми учнями на місяць виїжджав на етюди,

на основі яких вони у майстерні створювали пейзаж-

ні композиції. У 1907 році Станіславський раптово по-

330

мер і майстерню очолив вихованець А.Куїнджі171 Фер-

дінанд Рущиць, який прагнув познайомити студентів

із досягненнями визначних майстрів російського пей-

зажного живопису.

У 1910 році Бурачек закінчив Краківську академію і

поїхав до Парижа удосконалювати свою майстерність.

Спочатку він навчався у майстерні лідера фовістів

Анрі Матісса172, але невдовзі покинув її. Характерне

для фовізму спрощене декоративно-площинне зобра-

ження природи було неприйнятним для художника по-

етичної і делікатної манери, яким був Бурачек. Від Ма-

тісса він перейшов до приватної студії живопису — в

академію Рансома, де навчався під керівництвом Морі-

са Дені173, який перебував під впливом творчості Поля

Ґоґена174. Для Бурачека академія Рансома з її символі-

стичними175 тенденціями не була тим, до чого він праг-

нув. Благоговіючи перед природою, він прагнув безпо-

середності і правдивості. Тому в основному навчався у

«барбізонців» К.Коро176, Н.Діаза177, Ш.Добіньї, а також

у імпресіоністів К.Моне178, А.Сіслея179, О.Ренуара180.

Чим більше Бурачек знайомився з найновітнішими

течіями у французькому мистецтві, тим більше його

художні симпатії схилялися до класики. Його улюбле-

ним художником став Д.Веласкес181. У своїх спогадах

«Моє життя» (1937) митець писав: «Я вибрав своїми,

так би мовити, вчителями Веласкеса із старих май-

стрів, а з нових — Коро, «барбізонців». Великий вплив

на його творчість справили також імпресіоністи. Дво-

річне перебування в Парижі підняло майстерність і

збагатило палітру художника, його живопис став гнуч-

кішим і точнішим.

331

Наприкінці 1912 року Бурачек повернувся в Укра-

їну, оселився в Києві і одразу ввійшов до числа про-

відних українських пейзажистів. Однак матеріально

йому жилося дуже важко. Згадуючи ці роки, Бурачек

писав: «Місцеві художники зустріли мене тепло, але

«слава» серед художників матеріально мене не влаш-

товувала. Так звані «меценати» ставилися до мене зви-

сока, а подекуди й просто образливо. Таке було життя,

часом навіть голодне, але пензля я не міг кинути і не

міг халтурити».

Із Франції Бурачек привіз картини, пройняті соняч-

ним світлом, проміння якого надає весняного настрою

навіть зимовим і осіннім пейзажам: «Міст Сольфері-

но в Парижі», «Ставок біля Ейфелевої вежі в Парижі»,

«Дахи Парижа», «Собор Паризької богоматері», «Рю

де л'Авр». Цим картинам властива витончена мане-

ра живопису. Участь у київських виставках 1912-1914

років утвердила авторитет митця серед українських

пейзажистів. У 1914 році Бурачек докладає багато зу-

силь для створення в Києві Салону постійної вистав-

ки українських, польських, російських і західноєвро-

пейських художників.

У київський період (1912-1921) Бурачек написав бага-

то творів. Вони, як і більшість його робіт, співучі, ліричні,

м'які за живописом і настроєм, у багатьох з них відчу-

вається епічність і монументальність. Він захоплюється

темою Дніпра і міськими мотивами. Серед картин цього

періоду: «Дніпро здалеку», «Дніпро восени», «Порцеля-

нова осінь», «Березень», «Наприкінці літа. Соняшник»,

«Двір узимку», «Міський пейзаж», «Напровесні», «Не-

красовська вулиця. Київ», «Гілки в інеї».

332

У цей же період Бурачек займався театрально-де-

коративним живописом. У 1918 році він оригінально

оформив виставу за п'єсою О.Олеся182 «По дорозі в каз-

ку», а 1919 року — п'єсу «Утоплена» за мотивами поезій

Т.Шевченка. Бурачек брав участь і в монументально-де-

коративних роботах. Під його керівництвом група сту-

дентів розписала у 1920 році Будинок селянина в Києві.

Після проголошення Центральною Радою Укра-

їнської Народної Республіки (20.11.1917) Бурачек бере

активну участь у її культурній розбудові. Він один із

засновників і перших професорів Української акаде-

мії мистецтв (22.11.1917). З приходом до влади тоталі-

тарного комуністичного режиму один за одним гинули

його однодумці і колеги, які будували українську націо-

нальну

культуру:

Г.Нарбут183 (19 2 0),

М.Леонтович184

(1921),

К.Стецен-

ко185 (19 2 2). Щоб

уникнути