На Кожум'яках - Нечуй-Левицький Іван Семенович. Страница 6
4-й голос. А я кажу бурсацький.
1-й голос. А я кажу братський.
5-й голос. Ая кажу архiєрейський.
2-й голос. А я кажу митрополичий.
3-й голос. Ба семiнарський.
1-й голос. Ба братський.
3-й голос. Ба брешеш.
1-й голос. Ба не брешу.
3-й голос. Ба брешеш-бо.
1-й голос. Та бреши сам. Хто бреше, тому легше. А хто не йме вiри, тому в спинi дiри!
3-й голос. В семiнарськiм хорi сам Тарас як попре горою: го-го-го! (Показує голосом.) А Кирило! як ревне низом (показує)… гурр! го! го! го! Або Орест як суне октавою (пускає октаву)… рррр… гурррр! аж хори дрижать.
1-й швець. А вгадайте, хто найрозумнiший в Києвi: чи семiнарист, чи академiст, чи унiверситант?
2-й швець. Я кажу семiнарист.
1-й швець. Я кажу академiст.
3-й швець. А я кажу унiверситант.
Всi до 3-го шевця. О, цей тягне за старогородськими шевцями! Бий його!
3-й швець. Ба справдi унiверситант.
1-й швець. Я кажу академiст.
2-й швець. Ба нi; найрозумнiший семiнарист: семiнариста нiхто на словах не переможе. I баси найкращi в семiнарiї.
1-й швець. Семiнарист то бурсак.
2-й швець. Ба брешеш! Семiнарист найрозумнiший.
1-й швець. Ось тобi за те! (Дає стусана.)
2-й швець Ось тобi здачi!
4-й швець. А хто мiж нашими найрозумнiший?
Всі. Гострохвостий! Гострохвостий! Про це нiчого й голову ламати. Свирид Iванович Гострохвостий! Вiн знається з семiнарськими i митрополичими басами. Вiн найрозумнiший на всi. Кожум'яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то нiхто нiчого не второпає.
Гострохвостий. виходить i проходжується на сценi.
Всі. (до його). Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! А хто найрозумнiший: чи семiнарист, чи академiст, чи унiверситант?
Ті самі i Гострохвостий.
Гострохвостий. (авторитетно). Ви й того не тямите? Авжеж семiнарист, бо в семiнаристiв найкращi баси. Та що з такими дурнями, як ви, й говорити!
4-й швець. Яка ж у вас, Свириде Йвановичу, чудова жилетка, якi рябi штани! Як зветься ця матерiя?
Гострохвостий. Жилетка з физiчеської матерiї, а штани з матерiї моральної.
3-й хлопець. Яка гарна матерiя! Ряба-ряба, як зозуля. Як менi хазяїн дасть грошi, то собi пошию физiчеський сiртук.
4-й хлопець. А я б собi пошив такi самi моральнi штани, як у Свирида Йвановича.
3-й хлопець. Один Гострохвостий скаже, де найлуччi баси.
Всі. Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! Ось ходiть до нас: про щось маємо вас спитати.
Гострохвостий. Питайте, то й скажемо.
Всі. У якому хорi тепер найкращi баси?
1-й швець. Еге у братському?
Гострохвостий. Може, у братському, а може, й нi.
3-й швець. А правда, тепер у семiнарському найкращi баси?
Гострохвостий. В братському тепер баси заснадiли, а в михайловському неначе галушками подавились. Найдужчi баси в семiнарiї. Там один Орест стане за десять братських басiв.
3-й голос. Ага! А що! Чи не моя правда вийшла? Там один Тарас як ревне. Недавно вiн був у гостях в мого хазяїна i так спiвав, що наш хазяїн трохи не здурiв, аж на стiну лiз.
Гострохвостий. А все-таки найкращий тепер бас у мiщанському хорi. У Йоньки Шелихвiста така басюра, що нi одна бочка з ним не справиться.
Всі. до 3-го хлопця. А ба, й ти вбрехався, а ба, вбрехався! А що!
Голоси згори. Свириде Йвановичу! А йдiть до нас спiвати.
Гострохвостий. Куди ж пак! Так i полечу оце на гору людям на смiх! Не знав, з ким заходити у патьохи! Отут треба постояти, пiдождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дiвчата ходять по воду, сюди виходять пiсень послухати. Коли б вдалося хоч натiшитись до заручин з Євфросиною, бо як заручуся, то тодi годi тобi, Свириде Йвановичу, до дiвчат липнути! Євфросина, здається, вхопить мене в свої пазури; але ж тi пазури в золотi! А тут доконче треба поправити свої дiла, бо лусне цилюрня незабаром. Старого Рябка струсну, то так i посипляться карбованцi. Тодi я позакидаю свої бритви iк чортовому батьковi через голову в Днiпро та й буду купцем. Але ж Оленка, серце моє, любка моя! Коли б хоч углядiти, хоч подивитись! (Ходить взад i вперед.)
Хор (спiває).
Свирид Iванович Гострохвостий i Оленка.
Через сцену переходять дiвчата з вiдрами; деякi зостаються й слухають хор, балакаючи. З гори сходять кiлька хлопцiв i пристають до їх. Оленка виходить з вiдрами i стає.
Оленка. Як гарно спiвають хлопцi! Стану та послухаю хоч на часок. За тими яблуками, за тiєю бiганиною нема менi цiлiсiнький день просвiтку. Може, й Гострохвостий там сидить на горi та спiває? Боже мiй милий! Нащо ж я його полюбила, коли я знаю, що вiн на мене й не гляне, й слова до мене не промовить!
Гострохвостий. (вглядiвши Оленку). Вона йде з вiдрами! Вона! (Пiдходить.) Добривечiр вам, Оленко! (Скидає шляпу, кланяється i подає руку.)
Оленка (засоромившись). Доброго здоров'я! (Подає йому руку.) Ой, не давiть так здорово! Ой, як ви мене злякали, що я й нестямилась! (Важко дише. Тихо.) Боже мiй! Серце моє трохи не вискочить з грудей.
Гострохвостий. Може, ви втомились, несучи вiдра? Дайте, я вам трошки пiднесу. (Хоче взяти вiдра.)
Оленка. Що це ви? Чи то можна, щоб ви несли вiдра?
Гострохвостий. Нiчого; тут нiхто не бачить. Для вас я готовий не тiльки що вiдра нести, для вас я перенiс би усю криницю до вашої хати.
Оленка (спокiйно). Не треба менi вашої помочi. Донесу й сама, як здужатиму…
Гострохвостий. Для вас, для вас я готовий цiле Днiпро перенести у вашу хату.
Оленка. Перенесiть для своєї Євфросини. Таких помагачiв менi не треба. (Одходить з вiдрами.)
Гострохвостий. (доганяє й бере її за руку), Коли б ви знали…
Оленка. Я нiчого не знаю. (Одпихає його руку.) Йдiть собi до своєї Євфросини або до тих баришень, що були в гостях у Євфросини, а мене, бiдної, не зачiпайте.
Гострохвостий. Тi всi баришнi не вартi однiєї вашої брови. Ви найкраща панна на всi Кожум'яки. Вам нема тут рiвнi на цiлий Київ.
Оленка. Яка я панна! От Євфросина, то панна: вона убирається в шовковi сукнi; їй мати купила золотi сережки; в неї на головi пiвпуда кiс. Ото так панна! Ви з мене смiєтесь. Йдiть собi до Євфросини.