Свіччине весілля - Кочерга Иван Антонович. Страница 8
Входить Козека, голова йому зав'язана.
Пане Кезгайле! Треба учинить
Постiйну варту по отих удоллях,
Що йдуть пiд замком, де живе той люд,
Непевний i свавiльний.
О л ь ш а н с ь к и й
(мрiйно про себе).
Де вона
Живе, моя красуня неприступна.
В о є в о д а
При Кожум'яцькiй брамi, потiм там,
Де Копирiв Кiнець i в Кожум'яках.
К о з е л i у с
Зосiбна в Кожум'яках, бо туди
Тепер пiткнутись просто небезпечно,
Хоч не ходи до замку тим шляхом.
О л ь ш а н с ь к и й
Там... там вона живе... i наче в казцi
Її страшнi потвори стережуть...
К е з г а й л о
Сьогоднi ж все зроблю, пан воєводо,
I вартових поставлю скрiзь.
(Чхає).
Апчхи! А щоб тобi з тим перцем!
К о з е к а
Це вже справдi,
До Кожум'як хоч зовсiм не ходи.
Напали вчора знов на нашу варту,
I голови ми ледве вберегли...
В о є в о д а
Хорошi й ви. Комусь потрiбнi дуже
Дурнi макiтри вашi. Ну, кажи -
Що там iще?
К о з е к а
Великий караван
З товарами прийшов iз Перекопа,
Тобi купцi обвiстку принесли.
В о є в о д а
(жваво).
Що ж ти мовчиш! З обвiсткою купцi?
Нехай несуть. А що там в них, ти бачив?
К о з е к а
Та все як завжди: килими, парча,
Китайка, шовк, камха золототкана,
Шафран, гвоздика, перець i мигдаль.
К е з г а й л о
(обурений).
Як, знову перець? Годi вже! Апчхи!
Не хочу я! Нема моєї згоди!
Це просто глум - щоразу, як купцi
Яку обвiстку в замок принесуть,
То всiм чудовi дiстаються речi:
Китайка, шовк, парча, як жар, блискуча;
Убори всякi, сiдла дорогi -
Менi ж щоразу перець. Годi вже!
В о є в о д а
Та тихше-бо.
К е з г а й л о
Не хочу я i слухать!
В о є в о д а
Такий звичай.
К е з г а й л о
Нема таких звичаїв,
Щоб коменданта перчить раз у раз.
Чи я кабан, чи з начинкою щука!
Дивись, якi розумнiї В мене й так
Заваленi цим перцем всi комори,
I без того я чхаю цiлий день
Вiд цього перцю - горло все подер.
Вся страва з перцем, i горiлка з перцем,
I навiть мед гiркий, як хрiн... Апчхи!
О л ь ш а н с ь к и й
Принаймнi це корисно для любовi -
Адже ж у пана молода жона,
Та ще така красуня.
К е з г а й л о
(хапається за меч).
Що таке?
Я покажу тобi, клянусь Перуном,
Як з мене глузувати тут... Апчхи!
В о є в о д а
(втручається).
Та тихше-бо, панове! Справдi, ти,
Кезгайле, став пекучий, наче перець.
Я накажу, щоб камфори тобi
Давали замiсть перцю. Ну, то що ж!
Поклич купцiв - нехай несуть дарунки.
Козека виходить.
Побачимо, що там у них. А що,
Знайшли якого майстра, щоб наладив
Нам дзигарi на вежi?
Я н у л i с
(уклоняється).
Так, знайшли,
Вельможний пане. Свiчка то, зброяр
З Подолья, славний майстер, вiн вже тут.
В о є в о д а
Як, знов той Свiчка? То нехай полiзе
На вежу та огляне дзигарi,
А потiм щоб сюди прийшов.
Я н у л i с
Гаразд!
Виходить.
В о є в о д а
То що ж купцi? Ага - ось i вони.
II
Увiходить схiдний купець з Перекопа з кiлькома слугами, що несуть на витягнутих руках рiзнi подарунки: золототканi тканини, килими, шовк, сiдло, схiднi чоботи i т. iн. Козека йде за ними. Статечний, з довгою сивою бородою, купець тримається поважно й спокiйно.
К у п е ц ь
Селям-алейкум, славний воєводо!
Iз Перекопа караван тобi
За зверхнiсть та за ласку подорожню
Дарунками оцими б'є чолом.
Нехай Аллах твої умножить лiта
У всякому привiллi i добрi.
В о є в о д а
I вам бажаю миру й талану,
За подарунки дякую.
К у п е ц ь
Прийми
Вiд нас цей адамашок злототканий,
Цi килими, китайку, алтабас 1,
Помаранчi свiжi, чемлiт 2 i сап'ян.
1 Алтабас - парча.
2 Чемлiт, чемерка - чоловiчий верхнiй одяг з талiєю, зiбраний ззаду.
В о є в о д а
Гаразд, приймаю.
К у п е ц ь
Хай щастить Аллах.
(Повертається до Ольшанського).
Дозволь тобi, вельможний каштеляне,
Обвiстку теж подарувати - килим,
Пiвлiтра шовку, чемлiт - сагайдак
I на коня прибiр дорогоцiнний.
О л ь ш а н с ь к и й
За подарунок дякую. Стривай!
(Одводить купця набiк, в той час як iншi розглядають дарунки).
Скажи менi, мiй крамарю турецький,-
Чимало, мабуть, бачив ти в своїх
Мандрiвках вiчних - чи не знаєш ти,
А може й в тебе є таке корiння,
Щоб дiвчину до себе привернуть?
К у п е ц ь
Пробач менi на словi цiм, мiй пане,
Якщо такого рицаря, як ти,
Вельможного i гарного, як мiсяць,
Та дiвчина не любить - то цього
Аллах не хоче, мабуть,- i нема
Такого в свiтi зiлля, щоб воно
Ту дiвчину до тебе привернуло.
О л ь ш а н с ь к и й
(в запалi).
Коли Аллах не хоче, то нехай
Диявол сам менi в цiм допоможе!
К у п е ц ь
(з жахом).
Печатка Солеймана хай мене
Од Iблiса лукавого укриє.
Ольшанський в гнiвi вiдходить. Купець повертається до Кезгайла - урочисто.
К у п е ц ь
Тепер тобi, хоробрий коменданте,
Звичаєм стародавнiм теж дозволь
Подарувати цей мушкат, шафран
I перець цей найкращий.
Загальний регiт.
К е з г а й л о
(розлючений, вихоплює меч).
Що таке?
Знов перець! Зараз геть менi, не то
Тебе самого в перець потовчу!
I Перекопа свого не побачиш!
Купець i слуги злякано тiкають.
К у п е ц ь
Рятуйте, гвалт! Аллах моя заступа!
Тiкають, покинувши дарунки.
В о є в о д а
Чи не здурiв ти справдi, мiй Кезгайле?
Сховай свiй меч i не лякай людей.
Пiди до них, пан писарю, i дозвiл
На виїзд їм iз мiста напиши...
Козелiус, уклонившись, виходить.
Ну, де ж той майстер?
III
Входять Свiчка i Янулiс.
В о є в о д а
А, це ти - ну що ж,
Дивився дзигарi в Клинецькiй вежi?
О л ь ш а н с ь к и й
Її жених... не дивно ж, що вона
Князiвської любовi не схотiла...
В о є в о д а
Зумiєш їх налагодити?
С в i ч к а
Так,
Попробую, ясновельможний пане.
Я вже знайшов, чого вони не йдуть.
В о є в о д а
Якщо зумiєш - матимеш за працю
П'ятнадцять кiп грошей та п'ять локтiв
Французького сукна.
К е з г а й л о
(ляскає Свiчку по плечу).
I пачку перцю -
Чудовий перець - в ротi аж горить.
В о є в о д а
Якраз тобi до речi - на весiлля.
С в i ч к а
(хмуро).
Не до весiлля нам, шановний пане,
Якщо не смiєм свiчки засвiтить,
Коли звелись вiд темряви ми й туги.
Коли вiд трупа матерi дiвчат
Без сорому хапають слуги.
Тодi весiлля справлю я своє,
Як все Подольє свiчками засяє.
В о є в о д а
Чимало ж доведеться зачекать
Тобi часу блискучого такого, -
Не зрiс ще дуб i не вродились бджоли,