Смак Благодаті - Ведмеденко Олег Валентинович. Страница 3

Світ сотворений Богом “щоб і інші істоти, прославляючи Його, перебували в Його благості (блаженстві, щасті)” (“Православне сповідання”).

“Я СКАЗАВ: ВИ БОГИ…”

Запитання: Прочитав в Євангелії від Івана, 10 розділ, 34 вірш: «Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: “Я сказав: ви боги?”…» Як це зрозуміти?

Відповідь: Тут “боги” в значенні “багаті”: багаті на розуміння істини, на віру, на праведність, на благодать. Духовно багатими повинні були б бути пастирі народу Божого, пастирі Ізраїля. Духовно багатими повинні були б бути і сьогоднішні релігійні достойники, “перші із народів” сучасного релігійного світу. Але, на жаль, розсіялись “сини Всевишнього”, “сини Божі по благодаті Христовій” на 1800 великих і малих конфесій. І замість того щоб нести істинне судження Господнє – вчення смирення і любові, давати праведний суд “бідняку й сироті” (тим “біднім сиротам”, що втратили зв’язок із Богом, гинуть у невірстві, що загубили свого Отця Небесного), – кожний з амвону своєї церкви провіщає: “Я (моя, і тільки моя конфесія, віра, лише моє розуміння) багатий, збагатів, і не потребую нічого…” (див. Об’явлення, 3 розділ, 17 вірш).

“Доки будете ви судити неправедно?”, – вимагає Господь. Доки замість смирення й любові серця ваші будуть наповнені насильством і користолюбством? Доки замість благословення уста ваші виригатимуть прокльони? Коли ви навчитесь любити і ворогів, не кажучи вже про братів своїх?!.

“Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять…

Я сказав був: Ви – боги, і сини ви Всевишнього всі,

та однак повмираєте ви (помрете духовно, перетворившись на “гроби пофарбовані”, упившись отруйним фарисейським вином гордої самозакоханості та агресивної егоцентричної нетерпимості своєї), і попадаєте, як кожен із вельмож (як усякий із “сильних світу цього”)” (Псалом 81(82)).

“Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами (не так повинно було б бути!)…” (Матвія, 20 розділ, 25 вірш);

“По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою” (Івана, 13 розділ, 35 вірш).

Чи маємо ЛЮБОВ?..

ПОКРОВ РАДИ АНГЕЛІВ

Запитання: Чи обов’язково жінці покривати голову хусткою в церкві, а також коли молиться? Прошу, отже, розтлумачити Перше послання апостола Павла до коринфян, 11-й розділ, з 3-го по 15-й вірші.

Відповідь: Щоби дати повну відповідь на це запитання, необхідно для початку з’ясувати значення деяких символів Святого Письма, а саме що є “чоловік”, “жінка”, та “покров” (саме це слово використане в Посланні апостольському, що на нього посилається церковна традиція) у біблійній мові. Бо насправді Богові абсолютно однаково, чи в хустці молиться людина, чи в шапці, а чи й взагалі з непокритою головою, – за влучним висловом Григорія Сковороди: “Наче Бог – варвар, щоб за дрібницю ворогувати...” Мова тут про речі духовні, які увійшли в церковний звичай у вигляді певних емблем та ритуалів.

Жінка мовою символів – це життя, чуття, церква. Чоловік – відповідно віра, розуміння, Господь. Жінка покривається чоловіком (життя – вірою, чуття – розумом, Церква – Христом). Чоловік же “покривати голови не повинен (віра і розуміння мусять бути відкритими, як і сказано: “Кожного, хто Мене [Христа] визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюсь перед Небесним Отцем Моїм” (Матвія, 10 розділ, 32–33 вірші)). Саме так і належить нам розуміти 11-й розділ Першого послання святого апостола Павла до коринфян:

“Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова – Христос, а жінці голова – чоловік, голова ж Христові – Бог (вірі, розумінню голова – Христос. Життю – віра. Чуттям – розум. Христу ж голова – Бог, бо “Я прийшов во Ім’я Отця Мого…” (Івана, 5 розділ, 43 вірш)).

Кожен чоловік, що мо литься чи пророкує з головою покритою, – осоромлює він свою голову.

І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову (Не про жіночі капелюшки або хустки уболіває тут “апостол народів” Павло! Про правдиве розуміння істин Господніх, про віру смиренну турбується)...

Тому жінка повинна мати на голові знака влади над нею, ради ангелів (духовного знака віри ради Небесної ієрархії – церкви Божої торжествуючої, яка є незримо присутньою серед нас, у церкві земній, воюючій, і яка опікується нашим духовним розвитком)” (1 Коринфянам, 11 розділ, 3–10 вірші).

Те саме стосується й 15-го вірша цього розділу:

“Коли ж жінка косу запускає, – це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй” (1Кор. 11.15).

Не про зачіску тут іде мова. Мова – про праведність та цнотливість. Мова про чистоту! Як дівоча коса є ознакою недоторканості й невинності, так і “коса” смиренномудрості та любові – навіть без розуміння догматів і обрядів церкви, без знання символу віри та узвичаєних молитов, – є незаперечною ознакою праведності людини! (Бо є прості й щирі люди, інколи малограмотні, або й зовсім неписемні, які не мають знань про Бога, але знають Бога! І коли запитуєш у них: в чому суть Заповіді? – вони просто відповідають: нікому не робити зла, жити по-доброму, по-совісті; чинити ближньому своєму так, як би хотів щоб і тобі чинили… Це то і є те, що Отці називали смиренномудрістю – приклад минущості “віри догматичної, що є погодженням душі”). Любов покриває багато гріхів; любов – над усе. Бог є любов! І кожен, хто має її, – той родився від Бога та відає Бога, а отже й несе на собі “знака ангельського” – печать дару Духа Святого. Бо “Господь знає своїх, і свої Його знають...”

Що ж до буквальних хусток та шапок – то тут маємо усталений чин, який заховує в собі високий духовний зміст, і став, отже, певним символом спасіння. Тому, за словом апостольським, у церкві “все хай буде добропристойно і статечно (чинно, згідно із певним дійством)”.

Про моління ж удома чи в іншому місці так скажу. Коли читаємо канон ранішньої або вечірньої молитви – то тут для жінки є обов’язковим покрити голову хустиною (як і чоловікові неодмінно молитися без головного убору). Коли ж ми в дорозі творимо молитву Ісусову, або вдома молимося короткими повсякчасними молитвами (після сну, перед і після їжі, перед початком та по завершенню кожної справи, перед сном та уже в ліжку – на сон грядущий), то тут молимося просто як є, і хустку зодягати не обов’язково.

ПОБИТТЯ НЕМОВЛЯТ

Запитання: Починаючи з 1990 року, з моменту коли я вперше прочитав Євангеліє, при згадуванні про побитих за наказом Ірода немовлят до 2-х років у мене виникають певні сумніви щодо достовірності цієї події. Чи насправді у Віфлеємі і його околицях (які там «околиці» у невеличкого містечка, в якому й сьогодні живе усього-то близько 15000!) було 14000 немовлят?

Відповідь: Євангеліє, як і усе Святе Письмо, книга насамперед духовна, а не історична. Тож трактувати означені події необхідно у першу чергу по духу, а не по букві.

Основний метод каппадокійської школи богослів’я, висловлений святим Григорієм Богословом, є “Крізь букву проникай у внутрішнє”. Не відкидаючи, звичайно, і букви там, де вона не протирічить духу (і духу історичної правди зокрема). У даному випадку таке протиріччя, здавалося б має місце. Але я не був би настільки категоричним, бо ж у Євангелії не сказано, що вбито було саме 14000 немовлят (ця цифра потрапила у церковні календарі зовсім з інших джерел), і у такому випадку події й по букві є цілком вірогідними. Однак, як навчає святий Кирило Олександрійський,