Приказки - Руданський Степан Васильевич. Страница 22

ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ

Розказував циган раз

За смерть свого сина:

«Щеніхтo так не вмирав,

Як моя дитина.

Тільки-то вже смерть прийшла,

А він на всю хату:

«Люльки, люльки! - закричав.-

Люльки,- каже,- тату!»

Приніс йому таки сам,

А синок, небога,

Тілько раз coбi пакнув

Та й пішов до бога!»

ВАРЕНА СОКИРА

Прийшов москаль на постій,

Заглядає в очi:

«Свари, бабка, што-нибудь!»

А бабка не хоче.

«Нема!» - каже. - «Как не быть?»

«А нема нічого!»

«Та ну, бабка, не шути!»

«Та нема ж, їй-богу!»

«Так и нет суда на нет!..

А тапор имееш?»

«Та сокира десь була!»

«А вады нагрееш?»

«Та нaгpiю; що ж з води?»

«Ничаво, паладим,

Лиш бы тапор та вада,

Что-нибудь да сладим!»

Горить вогонь у печі,

Окріп закипає,

Москаль бере у окріп

Сокиру кидає.

«Теперь, бабка, если б так

Хоть крупы немного...

Энто было б знаешь что?

Ану-ка, ей-богу!»

Гішла баба до сіней,

Пригорщу приносить,

Але москаль, бiciв син,

Сальця iщe просить.

Внесла баба i сальця,

А далі до юшки

Підкинула i сама

Солі та петрушки.

I все її на yмi

Варена сокира,

А сокиру вже давно

Витягнув псявіра.

Укипіло - їв москаль,

Баба помагала,

Москаль ранець натягав,

Баба доїдала.

Москаль ранець натягнув

Та й пішов, псявіра,

Баба ж сидить та хвалить,

Що добра сокира.

СВІЧКА

Купив свічку раз купець,

Подає другому

Та й говорить з-за плечей:

«Сергею святому».

А наш собі не дочув -

Подає другому

Та й говорить з-за плечей?

«Андрею святому».

Пішла свічка по руках,

А той поглядає.

Ото староста вперед

3 нею наступає.

До Андрея просто йде,

А той не звинеться:

Поміж люди наперед

Собакою рветься!

«Да какому,- закричав,-

Лєпіш дуралєю?

Нє ентому, гаварят!

Гаварят, Сергею!»

19 июня

СКАЧИ, МИКАЛАЙ! [27]

Видить москаль коня в полі.

Красти замишляє,

3-за пазухи Миколая

Свого витягає.

Давай йому примовляти:

«Микола-утеха!

Да памаги украсть лошадь -

Верхом будешь ехать».

Помолився, повзе полем,

Де шкапа стояла...

Але якось збіглись люди,

Москаля нагнали.

Тогді москаль Миколая

На шнурочок в’яже,

Волоче його іззаду

Та й до нього каже:

«Насил тебя, как добраво.

Теперь - черт с табою!

Не памог мне верхом ехать -

Так скачи за мною!»

20 июня

ВАРВАРА

Перепродав раз маляр

Усе серед Бару [28]

I на продаж тілько мав

Їдную Варвару.

Аж приходить наш мужик,

Шапку поправляє.

«Чи є у вас Миколай?» -

Маляра питає.

«Нету, братец,- каже той,-

Тольки зараз буде».

Та Варвару живо зняв

Та й до халабуди.

І кісткою раз мазнув -

I чаша закрилась,

Мазнув iщe кілька раз -

I митра вродилась.

Мазнув ще раз - i обруч

Обвів наокола

І бігцем до мужика:

«Вот тебе Микола».

Але мужик coбi став,

Під боки узявся,

Як поглянув на лице -

Так i засміявся.

«Що Микола, то Микола!

Правдива Микола!..

Щоби тoбi волосок!..

Вся борода гола!»

«Нешто хочешь барады?

И барада буде!»

I з Варварою мерщій

Знов до халабуди.

Bn6irae, кругом глип -

Мужика й нi пари!

А тут баба, як на злість,

Питає Варвари.

Прокляв маляр мужика

I бабу, до лиха;

Ставить образ на стілець

Та й промовив стиха:

«Не требуй он барады,

Энтакая харя! -

И еще бы была раз

С Миколы Варвара».

вернуться

- Микола (Миколай) - за євангельською легендою, один із 12 anoстолів. Перекази приписують йому багато чудес, за які його й прозвано чудовним, чудотворцем, угодником. Християнська (греко-католицька і православна) церква відзначає дні пам’яті цього святого 22 (9) травня (літній Миколай) - в день перенесення мощів святого Миколи до міста Барі в Італії - і 19 (6) грудня (зимовий Миколай) - у день його смерті.

вернуться

- Б а р - місто Вінницької області.