Байки - Глібов Л. І.. Страница 7

1892.

СВИНЯ

Свиня у панський двір залізла;

Посновигала там

По всім куткам,

На смітнику кісток погризла,

Полежала в багні,

Як слід Свині,

В гної куйовдилася пикою своєю…

Та із гостей ізнов прийшла

Така ж, як і була,-

Свиня свинею.

От став свинар її питать:

- Що, Свинко, бачила ти в пана?

Чи хороше там гостювать?

Яка була тобі там шана?.

Я чув колись, що у панів,

Мов у царів,

Срібло та золото скрізь сяє,

Що буцімби пани так хороше живуть

Та солодко їдять і п’ють.

- Та де там воно є! - Свиня йому мовляє.-

Брехня! Не слухай! Я ж була,

І їла, і пила,

Всі заходеньки обходила,

І смітники,

І суточки,

А доброго нічого там не вздріла,

То тільки вигадки дурні!

Не хочу я нікого прирівняти,

Звиняйте, до Свині…

Ні, далебі, що ні!

Я тільки хочу щось спитати:

Траплялось на віку мені

Такеє бачити ледащо,-

Подивишся - не годне ані на що;

А як почне тебе судить,

То так оббреше, обчернить

Та рознесе таку погану славу,

Що соромно й сказать…

Так я се й хочу вас, панове, попитать:

Еге, не гріх таку прояву

Свинею величать?.

1858.

ЛИСИЦЯ-ЖАЛІБНИЦЯ

У тихому гаю Лисичка щастя мала,

Як у своїм добрі, жила, гуляла;

Ніхто її там не лякав,

І вдень, і ввечері там соловей співав,

І пташки пурхали, зозуленька кувала;

Скрізь зеленіло, все цвіло;

Так гарно, любо там було.

Лисиця так собі казала:

- От де по правді можна жить

І доленьку хвалить,

В добрі кохаться, всіх любити,

Ніколи зла і кривди не чинити! -

Якби ж то правдонька щербата не була,

То, може, й справді б так жила.

Раз на калині недалечке

Угляділа вона гніздечко;

Сиділи пташки там.

- Ох,- каже,- як не гріх котам

Таких малесеньких, безвинних не жаліти!

І їм же хочеться на світі жити...

Ну, вже коти! Десь на лихо вони

Вродились, вражії сини,

Не тільки вдень - вночі поживу бачуть,

Не бачать тільки, як горюють в світі, плачуть..

Зажерливих пройдисвітів таких

Я перевішала б усіх...-

І жалібниця щось сказати ще хотіла,

Аж пташки із гнізда додолу якось ляп -

Лисичка зараз хап та хап -

Прехорошенько всіх поїла...

Як жалібно співати почала,

А он на що звела!

Лукавий чоловік словами нас голубить,

Неначе всіх і жалує, і любить,

Для правди, для добра живе,

Як по воді пливе;

А ближче придивись ти -

І видно, що виля хвостом:

Помажу, мов, медком -

Солодше буде з'їсти.

1891.

ГОРЛИЦЯ Й ГОРОБЕЦЬ

Воркувала Горлиця у садку,

У куточку тихенькому, на бузку;

Жалкувала сизокрила, що вона

Незчулася, як минула і весна,

Не вгляділа, як одцвівся і садок,

І черешні, і вишеньки, і бузок;

Сумувала, що прийдеться восени

Десь шукати ще іншої сторони.

Підлабузнивсь до Горлиці Горобець,

Наче справді запорозький молодець:

- Ой послухай, голубонько, не журись,

Ти на мене, молодчика, подивись!

Чи є в світі де такії молодці,

Як ми, славні та веселі горобці,-

На все вдатні,- до любощів, до пісень?-

Цвірінькати жартуючи, увесь день!

Ти не бійся, голубонько, що зима

Посиплеться білим снігом… То дарма!

Нас з тобою теє лихо не зляка:

Перебудем під стріхою в козака.

А як гляне ясне сонце на весну -

Забудемо тую зиму навісну.

Порозтають тії білії сніги,

Покриються травицею всі луги,

Розів’ється калинонька і садок,

Розцвітуться і вишеньки, і бузок;

Заспівають усі пташки, як в раю,

Привітатимуть голубоньку мою;

А ти, серце-голубонько, не журись

Та до мене, молодчика, прихились…

- Бодай тобі, Горобчику, не брехать,

А горлицям твоїх брехень не чувать!

Не до пари голубоньці Горобець,

Хоч який він прехороший молодець:

Треба мені, сизокрилій, голубка,

Як хорошій дівчиноньці козака.-

Де не взявся сизокрилий Голубок -

Як ухопить Горобчика за чубок!

Пом’яв його, понівечив, як хотів,

Оскуб його, молодчика, та й пустив:

- Оце тобі, Горобчику, так не вчись,

До чужої голубоньки не тулись.-

Як дремене Горобчичок у садок,-

Болить його головонька і чубок.

Регочуться проклятії горобці:

- Отак наші добувають молодці! -

Засоромивсь осміяний Горобець

Та й покинув ріднесенький табунець,

Полетів він світ за очі у садки

Відшіптувать головоньку і боки.

Я вигадав, лежачи на печі,

Для вас сюю баєчку, паничі!

Ой не будьте, паниченьки-молодці,

І ви такі, як отії горобці;

Пригортайтесь, козаченьки, до дівчат -

Хіба мало є хороших бровенят?

Дівчинонька, як квіточка,- з нею рай,

А чужої молодиці не займай,

Бо налетить часом сивий Голубок -

Болітиме головонька і чубок!