Чужа - Нестеренко Володимир «Адольфич». Страница 9

МАЛЮК

Тепер так. Гиря, давай сюди крони.

Гиря простягає Малюку гроші.

МАЛЮК

(поглянувши на пачку, не рахуючи)

Ого, ти їх вже встиг по мастям розкласти. (Додає до крон тисячу доларів.) Тут п’ятірка. Більше п’ятірки платити не будемо, згодні?

Схвальне мекання пацанів.

МАЛЮК

Я йду із Соплею. Гиря й Шустрий — дивіться он з-за того будинку, там пусто, здається в оренду — якщо нас бити почнуть або стрілянина почнеться, — підбігайте і з п’ятнадцяти кроків валіть їх.

ШУСТРИЙ

Зрозумів.

ГИРЯ

Зрозумів.

МАЛЮК

Якщо я відмаякую — на півкроку відступлю і двома руками обличчя собі затулю, але це тільки якщо вони нас обступлять і я волину не зможу сам дістати. Тоді на бігу стріляйте, відволікайте їх.

ГИРЯ І ШУСТРИЙ

Зрозуміли.

МАЛЮК

Першими пиздячте тих, хто з помповиками або з автоматами, — в циган є зброя. (До Соплі.) Ніж у рукав, коли що — зразу роби, наповал.

СОПЛЯ

Зрозумів.

Пацани одразу споважніли, зібралися, ПОДОРОСЛІШАЛИ — Гиря, Малюк і Шустрий заряджають зброю, потім виймають обойми, вставляють у них ще по одному набою і вставляють у пістолети. Сопля знімає плащ і примотує ніж до лівої руки скотчем, прямо поверх піджака, руків’ям до кисті руки, потім одягає плащ.

МАЛЮК

Давайте, пацани, йдіть до пустого будинку, через хвилину ми з Соплею йдемо.

Гиря і Шустрий виходять з машини і йдуть у темряву. Малюк очікує ще хвилину, махає головою до Соплі і виходить з машини. Двигун не глушить, але габарити не горять, і у салоні немає світла — крупним планом видерта «з м’ясом» лампочка у салоні — видно, що машину підготували до нічної операції.

Циганське подвір’я. До хвіртки підходять Малюк із Соплею. На подвір’ї стоять два цигана.

МАЛЮК

(говорить чеською, уся сцена — розмовляють чеською, причому Малюк дуже погано, підбираючи слова, ламаною мовою)

Гей, браття, з ким можна поговорити?

Цигани перекидаються парою незрозумілих слів, один іде до хвіртки, другий — одразу в будинок.

ЦИГАН

Що тобі?

МАЛЮК

Справу маю. Хочу зі старшим поговорити.

ЦИГАН

Я старший.

МАЛЮК

Та не жартуй. Мені Робо потрібен.

ЦИГАН

Знаєш Робо?

МАЛЮК

Поклич його.

ЦИГАН

Зараз він прийде.

Двері будинку відчиняються, виходять кілька чоловіків і підходять до хвіртки.

РОБО

(дивиться на Малюка знизу вверх, але у той же час здається, що він дивиться звисока, згорда)

Росіянин, що у тебе?

МАЛЮК

Тут у вас жінка, росіянка. Я хочу її купити.

РОБО

Нема у нас нікого.

МАЛЮК

Є. Ось, поглянь (демонструє світлину, котру тримав у руці).

Циган дивиться, потім переводить погляд на Малюка.

РОБО

Скільки ти можеш заплатити?

МАЛЮК

Скільки ти хочеш?

РОБО

П’ятнадцять тисяч.

МАЛЮК

Крон?

РОБО

Яких крон? Доларів.

МАЛЮК

Таких грошей немає.

РОБО

Тоді немає жінки.

МАЛЮК

Я дам п’ятірку. П’ять тисяч баксів.

РОБО

Прямо зараз?

МАЛЮК

Так.

РОБО

Давай.

МАЛЮК

Приведи її.

РОБО

Покажи гроші.

Малюк ховає у кишеню світлину — цигани напружуються, в одного з них помпова рушниця в руці — він підіймає рушницю.

МАЛЮК

Та все нормально. (З тієї ж кишені дістає пачку грошей, перемотану скотчем, котрим Сопля примотував до піджа ка ніж.)

Робо дивиться на гроші, потім починає щось казати циганською до своїх людей. Говорить він довше, аніж потрібно сказати «приведіть жінку».

(Переклад: «Приведіть ту жінку, покажемо цьому росіянину. Відберемо у нього гроші».

Людині з рушницею: «Вийдеш за ворота, будеш стояти там, не пустиш росіян всередину. Візьміть зброю і скажіть Штефану, нехай зійде вниз».)

РОБО

(повертається до Малюка)

Зараз її приведуть.

Двоє циган йдуть у будинок.

МАЛЮК

(посміхається)

Ти нормальний мужик, Робо. (Переходить на російську, так само посміхаючись.) Афанасій, та ти змій прямо, махновець партизанський…

Сопля, почувши ці слова, переступає з ноги на ногу, він зрозумів, що зараз почнеться…

РОБО

(переходить на російську, говорить дуже погано)

Змій — тобто змія?

МАЛЮК

Мудрий, як змій, у нас так кажуть. В Біблії є — на самому початку, про Адама і Єву.

РОБО

(знову чеською, киває на Соплю)

Це твій брат?

МАЛЮК

Так.

РОБО

Не схожий.

МАЛЮК

Усі люди брати.

РОБО

Звичайно, усі від Адама.

МАЛЮК

Декотрі від змія.

Перший поверх циганського будинку.

Умеблювання кричуще, позбавлене смаку, брудно.

Циган відчиняє двері до кімнати, у кімнаті стоять ліжка, як в армії, більше десятка, між ними натягнуті ситцеві занавіски. Ходять напівголі жінки, худі, наркоманки, на мотузі білизна.

На кутовому ліжку, за занавіскою, когось їбуть.

Циган підходить до Чужої, вона сидить на ліжку, побита, точніше, свіжопобита — на обличчі, окрім старих, зелених синяків, — свіже садно, розбита губа. Виглядає вона пригнічено, але, помітивши цигана, — підбирається, обличчя стає жорстким, дивиться спідлоба.

ЦИГАН

Ходімо, Робо кличе.

ЧУЖА

Здохни, тварюко.

Циган, не зрозумівши слів, але орієнтуючись по інтонації, хапає її за руку й рвучко підіймає, потім штовхає до виходу. У вітальні стоїть ще один циган, у нього в руках автомат, німецька «Ерма МП-40», два магазини зв’язані ізолюючою стрічкою, він дивиться у вікно, але з будинку не виходить. Циган виводить Чужу на вулицю, по тому, як вона вдихає повітря, видно, що на вулиці вона не була давно.