Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович. Страница 3
28 І прожив Ламех сто і вісїмдесять і два годи, і появив сина.
29 І дав йому імя Нояг, каже бо: Сей розважати ме нас у працї нашій та в знемозї рук наших, як поратимем землю, що прокляв Господь Бог.
30 І жив Ламех появивши Нояга пятьсот і девятьдесять і пять год, і появив сини і дочки.
31 А всього віку Ламехового було сїм сот і сїмдесять і сїм год, і вмер.
32 Як було ж Ноягові пятьсот год віку, появив Сема, Хама і Яфета.
Буття 6
1 Як почали ж люде намножуватись на землї та понароджувалось дочок у їх,
2 Тодї сини Божі, бачивши, що в синів чоловічих дочки хороші, брали їх за жінок, хто котору вподобав.
3 І рече Господь: Не буде мій дух переважувати в людинї до віку, бо вона тїло; дак нехай віку людського буде сто і двайцять год.
4 Були тодї на землї велетьнї, та й навпосьлї, як сини Божі горнулись до дочок чоловічих, а вони їм роджали. Се ті потужники, що з давнїх давен бували високо вславлені.
5 Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на землї, а люде дбають повсячасно тільки про лихе,
6 Дак жалкував Господь, що сотворив чоловіка на землї, тай журився тяжко.
7 І рече Бог: Вигублю чоловіка, що із землї, як чоловіка, так і скотину, і лазюче і летюче: бо взяла мене досада, що посоздавав їх.
8 Нояг же здобувся на ласку в Господа.
9 Оце ж Ноягова й постань. Нояг був праведний чоловяга, без гріха між сучасниками своїми. Нояг ходив з Богом.
10 І появив Нояг три сини: Сема, Хама і Яфета.
11 Земля ж попсувалась перед Богом, і сповнилась насильством земля.
12 І споглянув Бог на землю, аж вона зопсувалась: бо зопсувало всяке тїло свою путь на землї.
13 І рече Бог Ноягові: Конець усякому тїлу прийшов перед мене: бо землю сповнено насильством од них. Оце ж хочу їх викоренити з землї.
14 Зроби собі ковчег із соснового дерева; гнїзда поробиш у ковчезї та й посмолиш його з середини і надвору смолою.
15 А зробиш ковчег тако: трох сот локот завдовжки ковчег, і пятьдесять локот завширшки, а трийцять локот заввишки.
16 Просьвіт зробиш у ковчезї і зведеш його в локіть угорі; двері ж у ковчезї зробиш із боку, а житла у два і у три поверхи робити меш.
17 Я ж оце наведу потоп, воду на землю, щоб вигубити всяке тїло, що є в її живий дух попід небесами, і все, що є на землї, повиздихає.
18 І поставлю заповіт (умову) з тобою: Ввійдеш у ковчег ти і синове твої і жена твоя і жени синів твоїх з тобою.
19 І од усякого живого і од усякого тїла по двоє од усїх уведеш у ковчег, щоб живими остались з тобою: самець і самиця будуть.
20 Од усього птаства по роду, і од усякої скотини по роду, і од усього лазючого, що човгає по землї по роду їх; двоє од усякого ввійдуть у ковчег до тебе, щоб зостались живими. Ти ж возьми всякої харчі собі, щоб мали ви що їсти.
21 І вчинив Нояг усе, що запові- дав йому Господь, і притьма так учинив.
Буття 7
1 І рече Бог до Нояга: Увійди сам і ввесь дом твій у ковчег; бо тебе вбачав я праведним передо мною в сьому родї.
2 Від усякої ж скотини чистої введи до себе по семеро, самця і самицю, від скотини ж нечистої по парі, самця і самицю,
3 І від птаства небесного по семеро, самця і самицю, щоб насїннє живе переховати по всїй землї.
4 Ще бо сїм день, і дощувати му на землю сорок день і сорок ночей, та й вигублю з лиця землї всяке живе, що сотворив.
5 І вчинив Нояг усе, що заповідав йому Господь Бог.
6 Ноягові ж було шістьсот год, як стався потоп водний на землї.
7 І ввійшов Нояг, і сини його, і жінка його, і жінки синів його з ними у ковчег задля води потопньої.
8 І з чистої скотини і з скотини нечистої і з птаства і з усього лазючого поповза по землї,
9 По парі ввійшло до Нояга в ковчег, самець і самиця, як заповідав Бог Ноягові.
10 І сталось по семи днях, що вода потопня поняла землю.
11 В шести сотьньому роцї Ноягового віку, другого місяця, на сїмнайцятий день місяця, того ж дня, порозверзались усї жерела великої безоднї, і хляби (вікна) небесні повідчинялись.
12 І лило на землю сорок день і сорок ночей.
13 Того дня ввійшов Нояг, Сем, Хам і Яфет, сини Ноягові, і жінка Ноягова і троє жінок синів його з ним у ковчег;
14 Вони і усяка животина по свойму роду, і всяка скотина по кодлу, і усяке лазюче поповза, що човгає по землї по кодлу свойму, і всяке птаство пернате.
15 Поввіходили до Нояга у ковчег по парі усякого тїла, що в йому є живий дух.
16 І входячі були самець і самиця од усякого тїла, як заповідав йому Бог. І зачинив Господь Бог ковчег ізнадвору.
17 І затоплювало землю сорок день, і прибувало води, і підіймало ковчег у гору над землею.
18 І впотужнювалась вода, і прибувала велико на землї, і носився ковчег по водї.
19 І впотужнювалась вода на землї несказанно, і поняла всї високі гори, попід небесами.
20 Прибула понад ними вода на пятнайцять локот, і поняла всї високі гори.
21 І повиздихало всяке тїло, що двигалось по землї, і з птаства і з скотини, і з зьвіра, і з усякого лазючого поповза по землї і всяка людина.
22 Усе, в чого було диханнє і все, що було на сусї, повиздихало.
23 І погинуло все живе, що було на земному лицї, погинуло, і людина і скотина і лазюче поповза, і птаство небесне, і вигублено все те на землї, і зоставсь Нояг один да те, що було з ним у ковчезї.
24 І впотужнювалась вода на землї сто і пятдесять день.
Буття 8
1 І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
2 І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
3 І вертались води з землї без перестану, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
4 І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
5 І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
6 І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
7 І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
8 Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
9 Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
10 І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
11 І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се - оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
12 І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
13 І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се - вид земний уже сухий,
14 А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
15 І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:
16 Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
17 І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
18 І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
19 Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
20 І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
21 І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
22 Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.
Буття 9
1 І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.