Червоний - Кокотюха Андрей Анатольевич. Страница 34

Виконуючи завдання, Захар вів у присутності Уляни розмови сумнівного характеру. Не явно, без відвертої провокації, а приватно, неофіційно. Скажімо, сумнівався в окремих пунктах програмних настанов ЦК КПРС. Згадував про так званий голод минулого року на Сході, нібито організований навмисне. Обговорював недоліки місцевого партійного керівництва. Словом, робив усе, аби викликати Уляну на відвертість. За якийсь час дістаю від Захара інформацію: ніби Волощучка зацікавлено дивиться в його бік, навіть кілька разів обережно підтакнула — звісно ж, коли поруч не було сторонніх.

Чи справді вона клюнула, чи навпаки — сама почала таку собі контргру, аби перевірити Захара на вошивість, дотепер не знаю. Та й не це було аж таким важливим у моїй операції. Бо кінцева мета цієї комбінації — виставити провокатором саме Захара. Тобто викрити його.

Виконуючи належні інструкції, Захар якось провів додому таку собі Любу Соцьку. За нашими даними — не те, щоб близьку, але таки досить добру приятельку Уляни Волощук. Провів так раз, другий, третій. У цей самий час у контакт із Волощучкою вступає ще один наш хлопець, назвемо його Богданом. Цей діє оперативніше: обережно звертає увагу Уляни на Захара й натякає: він, напевне, провокатор, так що зважай, дівчино... Та відразу наїжачилася: мовляв, їй нема до цього діла, вона взагалі не слухає, хто що довкола говорить, тримає між собою та Богданом дистанцію.

Ось тут починається наступний етап: заарештовують Любу Соцьку. Нібито за націоналізм. Хоча відразу попереджаю: радянські органи ніколи невинних людей не арештовували, це затримання складало частину розробленої мною оперативної комбінації. А Богдан перечекав день-два, поки шок від арешту пройде, а тоді знову ніби між іншим підкочується до Уляни та нагадує: спілкувалася вона з Захаром, які розмови вела — не зрозуміло, на які одкровення той її спровокував — не відомо, але ж ситуація прозора, я, мовляв, попереджав: провокатор цей Захар... Ну, а ми тим часом Захара обережно з операції вивели. Свою справу він зробив, дав підстави Богданові себе викрити й зник несподівано.

Примітка Клима Рогозного: Зрозуміла річ, Доброхотов не сказав, що такі, як згаданий ним Захар, використовувалися одноразово. В описаній ситуації НКВД, напевне, ліквідував агента власними силами. До того ж акцію можна зробити публічною і списати провину на бандерівців, котрі зводять рахунки з ворожими посіпаками. Ймовірно, так і було. Але цілком можливий інакший розвиток подій — Захара ліквідували бандерівці за наказом Червоного. А Доброхотов не заважав, адже сам списав агента на мотлох. І саме ця акція давала йому додаткові підтвердження зв’язку Уляни Волощук із упівцями, бо дівчина, напевне, передала інформацію про провокатора від іншого його агента, Богдана, по каналах підпілля. Так чи інакше, згаданий Доброхотовим сексот Захар та йому подібні відігравали в оперативних ігрищах МВД та МГБ роль такого собі гарматного м’яса. Чи пішаків, яких жертвують у шаховій партії для того, щоб провести в гру більш значущі фігури.

Після того довіра Уляни до Богдана зміцніла. Не так швидко, як мені б хотілося, але контакт налагоджувався досить міцний. Богдан не квапив події, працював акуратно. Ну, а сама Уляна, видно, вирішила спочатку як слід перевірити свого нового приятеля, а вже потім залучати його до підпільних справ.

Існувала в тодішньому керівництві ОУН негласна настанова: вербувати якомога більше незадоволених радянською владою українців, надто молодих, бо надія місцевих на УПА як на ілюзорних захисників чим далі, тим більше втрачалася. Хто зна, можливо, в такий спосіб готувалися до збройного повстання. Багато версій висувалося тоді... Важливіше, що Уляна Волощук тепер довіряла Богдану, і я вже розробляв черговий етап комбінації, котрий мусив наблизити до Червоного та вивести на нього.

Ось тільки всі мої хитрі плани в один момент зруйнував молоденький службист, міліцейський лейтенантик. Теж героєм захотів стати, зараза, теж із підпіллям боровся. Звісно, лейтенантик цей, Воробйов його прізвище, до кола втаємничених у нашу операцію не входив. Це була операція МГБ, міліція тут навіть поруч не стояла. Тому нічого не знав, постарався сам — заарештував Уляну Волощук на робочому місці.

Жодною частиною мого плану це не передбачалося. Потім Воробйов пояснював, кліпаючи очицями: хтось йому доповів, що Уляна веде антирадянські розмови, от він і поспішив вислужитися — бандерівку, бач, упіймав. Усю операцію поставив під загрозу зриву.

5

Треба було вживати заходів і негайно.

Щоб ви розуміли: рішення я мусив знайти протягом двох годин, не більше. Бо час працював не на нас. Дивіться самі: Уляна Волощук затримана за підозрою в антирадянській діяльності. Хто-хто, а всі ці бандерівські посіпаки добре знали, як працює наша система: довго в камері перед першим допитом не тримають, негайно беруть в оборот. Але в тому-то й штука, що тримати II під арештом для нашої операції не вигідно! Ця Уляна мала вивести нас на свого коханця Червоного. А отже, у її повсякденному, в прямому розумінні подвійному житті нічого не мусило змінитися на гірше.

Гаразд, уявімо собі на хвилинку: дівчину, затриману МВД на очах у купи народу, вже до кінця дня випускають на волю. Мовляв, вибачте, розібралися, живіть далі, як жили. Та ніхто, навіть сама Уляна, не повірить у таке щасливе й швидке вирішення ситуації. Надто серйозне звинувачення, та й органи наші, самі розумієте, ніколи не помиляються. Звісно, у всіх системах трапляються прикрі помилки. Ось тільки в системі державної безпеки подібні помилки за кілька годин не виправляються.

По-перше, швидке звільнення видасться підозрілим. Зв’язкова Волощук стане надто пильною, гранично обережною, може на деякий час припинити контакти із бандерівцями, навіть якщо і дуже скучатиме за своїм коханим. А нам доведеться теж взяти паузу і починати операцію від самого початку, причому вводити в дію новий план. А час ітиме, активність групи Червоного не знизиться, хто знає, скільки радянських офіцерів і комуністів ще поляже від бандерівських куль...

По-друге, якщо вже випускати Уляну, то її звільнення має стати не щасливим збігом обставин, а результатом ретельної роботи. Отже, звинувачення треба висунути такі, щоб за деякий час зняти їх. Ось тільки лишалося мало часу для підготовки цієї комбінації та повноцінної її реалізації. Тобто звинувачення слід висувати серйозні, достатні для того, щоб потримати Волощук, між іншим комсомольську активістку, за гратами деякий час, але не конкретні. Ті, які можна досить швидко зняти, щоб Уляна сама розуміла: тут не випадковість та не наш умисел, а їй справді пощастило, більше того — її дійсно ні в чому не підозрюють, все це збіг обставин.

Нарешті, пункт третій: навіть при такому, вдалому для неї розвитку подій Уляна Волощук якийсь час не зв’язуватиметься з Червоним. Отже, треба повернути все так, щоб вихід на зв’язок став для неї вкрай необхідним, бо інакше її коханому загрожує смертельна небезпека. Це можливо лише в одному випадку: якщо бандерівська зв’язкова в тюремні камері цілком випадково чує важливу для своїх спільників інформацію. Ось таку мету я поставив перед своїми підлеглими, ось таку багатоходову комбінацію ми всі мали втілити в життя.

Лейтенант Воробйов чортів від мене дістав, звісно. Від свого керівництва — так само. Отак карається дурна ініціатива. Проте саме на нього, Воробйова, робив я початкову ставку. Адже він заварив кашу — заарештував Уляну, він, за логікою речей, мусив проводити хоча б перші допити. У тому, що переляканий Воробйов чітко виконає всі інструкції, я після розгону, влаштовану йому в моєму кабінеті, навіть не сумнівався. Лейтенант дістав чітку вказівку: вести справу так, наче він реалізовує інформацію, отриману від нашого ж агента Захара. Раз Уляна Волощук уже впевнена, що той наш працівник, нехай ця легенда тепер слугує операції на повну котушку.