Нічого особистого - Байдаченко Настя. Страница 13

Наступного тижня Єві довелося відвозити на той самий канал свого генерального директора і власника фірми, аби він переговорив із продюсером проекту «Тебе звільнено». Це був куплений в Америці формат, реаліті-шоу, в якому реальний успішний бізнесмен обирає собі асистента, даючи пошукачам нереальні завдання протягом дванадцяти епізодів. Оскільки ім'я цієї акули бізнесу та назва її фірми буде згадуватися протягом кожного епізоду не менш ніж 5 разів, піар-відділ вирішив, що участь генерального у такому шоу буде цікавим піар-ходом. А зважаючи на прайм-тайм ефір, очікувалися високі рейтинги.

Горілчані барони зазвичай приїжджали на будь-які зустрічі так, наче брали Смольний штурмом. Спочатку на швидкості 150 км/г офіс каналу оточувало із десяток чорних джипів, із них вискакувало кільканадцять двометрових і страшенно гарних хлопчиків типу Беркут з автоматами та раціями. Після того, як роботу та будь-який рух в офісі було повністю паралізовано, до кабінету продюсера «Тебе звільнено» вкотився генеральний. Про що там йшлося, Єва не знала. Вона чемненько пила каву та роздивлялася фотографії у передпокої. Та коли генеральний вийшов, він єдиним порухом відпустив Єву, бо їхав у «Анабель» їсти щось у стилі креативний фьюжн. Тим часом до Єви підійшла директор із кастингу:

— Ви дуже кіногенічні, вам потрібно спробувати себе на кастингах. Ви випадково потрапили на плівку. Дуже природно виглядаєте, і у вас такий гарненький маленький носик… — посміхнулася вона, зникаючи у ліфті.

Так Єва засвоїла третій піар-урок: ніколи не завадить посміхатися просто так. Можливо, тебе знімають.

У четвер зазвичай приходили звіти за спонсорськими проектами. Єві доручали перераховувати кількість та тривалість виходів та перевіряти, чи це відповідає контракту. Зазвичай проблеми були лише з Назаром Бельведером та його каналом.

— Назаре, я вам написала листа. Уже втретє. У нас не вийшло вісім спонсорських роликів та не було шести логотипів. По-перше, мені потрібен від вас лист — пояснення причин. На офіційному бланку каналу, його хоче бачити наш генеральний директор. По-друге, я хочу отримати графік відпрацювання того, що не вийшло. А по-третє, я хочу бачити компенсацію за зрив плану виходів.

— Я передав ваш план у монтажну, далі не моя відповідальність.

— Тобто ваша відповідальність отримати відсоток від мого бюджету, а далі голова болить у мене, а не у вас? Правильно?

— Ну…

— Назаре, ну що за дитсадок? Я чекаю від вас письмової відповіді: пояснення, графік відпрацювань, компенсація.

Марно Єва сипала Назара гнівними листами, відповіді не було ані наступного дня, ані наступного тижня. Бельведер засів у підпілля. Телефон мовчав, як дохла риба. Підтверджуючи свою репутацію невиправної скандалістки, Єва, зітхнувши, набрала комерційного директора каналу. Уже за півгодини Єві принесли наступний факс, який увів асистента піар-менеджера спочатку у тихий транс, а потім у стан нервової ейфорії:

Нє ту страну назвали Гондурасом. Або застав дурня Богу молитися…

Так Єва засвоїла четвертий і головний піар-урок: Назар Бельведер лікуванню не підлягає. У жодному випадку.

Якби того дня пані Герт міцно та детально не отримала по голові від своєї солоденької керівнички та від її не такого солоденького начальника за зіпсовані спонсорські прояви, мабуть, вона б ніколи не звільнилася з цієї горілчаної контори. Тоді б це була геть інша історія…

Вирішивши, що така капітальна головомийка через невиліковну безвідповідальність Назара Бельведера це вже занадто, Єва поклала до столу свого керівника заяву про звільнення за власним бажанням. Оскільки текучка в горілчаній промисловості завжди була нереально високою, заяву було підписано без найменшої спроби зупинити Єву або принаймні з'ясувати причину звільнення.

У перший же свій вільний день, Єва почала переглядати сайти каналів у розділі вакансії та шукати оголошення про проведення кастингів. Вона трохи підмалювала резюме та відібрала кілька фотографій, де її фактурність, фотогенічність та маленький гарненький носик були представлені найкращим чином.

Перший кастинг проводив не найменший канал. Усе б нічого, тільки студія знаходилася в промзоні, доїхати туди можна було лише на таксі, а ходити по території тільки з електрошокером чи газовим балончиком Терен-88. Сама місцина сприяла розмноженню популяції бездомних собак та волохатоногих ексгібіціоністів.

Хоча кастинг мав розпочатися о третій, о пів на п'яту, як завше, все ще було глухо. Єва подякувала собі за пунктуальність, тому що їй, одній із небагатьох, вдалося зайняти крісло.

Контингент кастингу чітко ділився на три групи. Перша — це студентки та випускниці Карпенка-Карого. Із томливим виглядом вони припадали до стін, закочували мигдалевидні очка та пристрасно зітхали театрально поставленим голосом: «Боже мій, що я роблю на цій гноярці? Що Я тут роблю? Я…».

Друга група, це студентки «кулька», вони обціловувалися в щоки та переповідали одна одній останні новини з деканатів.

Третя когорта вирізнялася низьким індексом маси тіла та специфічними розмовами.

— Ну ти чула про Машу? Бліна, немає слів… Я стільки в себе інвестувала, а на зйомку крему відібрали Машу. За що, я питаю? Так ця ж Маша навіть ноги вище колін не епілірує.

— А що ти хочеш, подруго, у неї папик…

— То чим вона того папика зачепила, коли ноги вище колін не епілірує? От скажи мені, чим? Може, я тупа, може, універів не кінчала, але ж це елементарні речі…

У розмовах моделей іскрило надзвичайно тверезе сприйняття світу. Якщо ці дівчатка колись томно і закочували очка, або надавали обличчю романтичного вигляду, то лише, якщо того вимагала зйомки. Ці працівниці подіуму однозначно зріли в корінь. Без манірних непритомнень.

Коли Єва потрапила у студію, їй показали камеру та запропонували розповісти про себе. Зліва висів екран, Єва трохи на нього косилася та весь час себе бачила. Чи то у камери був неправильний кут, чи то вона сьогодні невдало уклала волосся, але виглядала вона кілограмів на десять важче. А зважаючи на те, що Єва Герт була дівчиною фактурною, а не худосочною, пробна зйомка не вийшла. Хлопчики метросексуального типу, що проводили кастинг, щиросердно спробували налаштували Єву у правильному напрямку, але вона розхвилювалася і почала говорити дуже швидко. Коли оператор та якийсь чоловік за склом захитав головою, хлопчики їй подякували та відправили геть.

Поки Єва, тримаючи напоготові газовий балончик, шукала місце, куди викликала таксі, вона чітко усвідомила — що кастинги не її шлях. Це занадто довго. Якщо вона буде зволікати, то залишиться без грошей, які змогла накопичити у горілчаників. Стандартний шлях у цьому бізнесі не катив: Інтершкола, кілька тисяч доларів, стажування, кілька років репортерства, потім випадково потрапляєш у «Погоду», потім своя рубрика у ранковій розважальній, потім ранкові новини на маленькому каналі, потім вечірні, а потім, якщо надзвичайно пощастить — новини прайм-тайм на великому каналі, або власний проект. Круто, але довго. Єва Герт чекати не звикла, вона ніколи не облизувала морозива, а одразу гризла його.

Тоді Єва знайшла в інеті ключових осіб чоловічої статі п'яти найбільших каналів, відшукала їх на «однокласниках» та почала відкопувати зв'язки, використовуючи які, могла потрапити їм на очі. Найреальнішою ланкою став продюсер розважальних програм каналу, з яким у Єви і виник конфлікт на ґрунті зйомки замовного сюжету. Цей факт Єва зневажила. Продюсера звали Василь Некрут. Судячи із добірки фотографій на «однокласниках», дітьми та дружиною він обзавестися не встиг, а зважаючи на різноманіття супутниць жіночої статі, — дядько весь час перебував у творчому пошуку. Як колись казала одна розумна жінка, Євина мама: «Запам'ятай, доню, чоловік — не останній спосіб розбагатіти, а коханець — зробити кар'єру». І Єва запам'ятала.