Дебілка (збірник) - Андрусів Вікторія. Страница 24

Підводилася легше, ніж вклякала… Наче молитвою зцілилися старечі жили… Перехрестилась тричі, вклонилася, та й почовгала собі геть… Спинилася поруч баняка зі свяченою водою, озирнулася ще раз до розп’яття, немов перепитуючи, чи вже можна, і, отримавши німу згоду, зачерпнула горням по вінця… Припала жадно до води, ніби нічого смачнішого у світі для неї не існувало… Втерлася рукавом і ще раз подякувала за Божу ласку… Подякувала й за те, що двері до храму були привідчинені… Вийшла на світ Божий…

Квітневе сонечко засліпило очі… Ледь похитнулася з несподіванки, та вже за мить прозріла: Господи, яке диво – жити… Потятка виводять, аж заходяться, безтурботні рулади серед зеленого листя… Білий пух, мов та манна небесна, злітаючи з липи, сповиває світ терпким дурманним запахом… Навколо – ані душі, бо ж люди – охайні, чистенькі, причепурені повсідалися зранку до святочних столів, аби напитися і наїстися досита після Великого посту… Кілька жебраків задрімали попід величною стіною храму, знудившись без роботи… Озирнулася на важкі піднебесні двері, що легесеньким подихом весняного вітру причинилися за її спиною… Та й добре… Нехай синочок Божий спочине від людської суєти… Цілу ніч бо святили паски…

«ДІТИ – НАШЕ БАГАТСТВО»

Надія Андріївна оголосила тему, відкривши посібник з диктантами…

– Ви, йолопи, всі почули, чи вам вуха позакладало?!! Негайно всі відкрили зошити, взяли в руки ручки, якщо вони взагалі у вас є, напружили мізки, яких, звісно, у вас немає, і записали назву диктанту: «Діти – наше багатство»… Майоров, припини тормосити портфель, все одно крім канапок ти нічого там, як завжди, не знайдеш… Йди візьми мою ручку, хоч менше помилок у твоєму зошиті від цього не буде… Записали? Покваптеся, інакше знову залишитеся без перерви… Так от… Поїхали… «Кожне покоління людей залишає по собі спадщину. Це різноманітні досягнення, здобутки у багатьох галузях – медицини, науки, техніки, машинобудування, модернізації виробничих процесів та іншого, що в сукупності називається науково-технічним прогресом…»

– В су… що?… Повторіть, будь ласка…

– Припини, блюзнірство, Зайденку!!! Добре ти розчув!!! В су-куп-нос-ті… А те, на що ти натякаєш, ми розберемо з твоїми батьками на зборах… Так само як і те, звідки походять твої знання нецензурної лексики!!! Сподіваюсь, окрім пошляка Зайденка всі зрозуміли значення слова «сукупності»?! Продовжуємо: «…Проте основною спадщиною кожної нації та народності є молоде підростаюче покоління, від якого залежатиме майбутнє держави…»

– Ось бачите, Надіє Андріївно!!! Ми є основною спадщиною!!! А ви на нас галюкаєте!!! Нас оберігати треба!!!

– Це ти – спадщина, Петренку?!! Хохма!!! Ти на себе подивись!!! Шмарклі до підлоги висять, весь замурзаний, наче сажотрус, у щоденнику – самі трійки, і він вважає себе спадщиною!!! Посміховисько!!! Театр!!! Не відволікай, інакше летітимеш зараз у коридор через цілий клас, як та комета над Парижем!!! Продовжуємо: «…Тому особлива відповідальність лежить на людях, причетних до виховання найціннішої спадщини. Недаремно існує народна мудрість – що посієш, те й пожнеш…»

– Я вам що казав, Надіє Андріївно!!! Ви на нас галюкаєте, а потім дивуєтесь, що ми неслухняні… Навіть народна мудрість про це каже…

– Петренку!!! Дістав ти вже!!! Геть із класу!!! Розумник знайшовся. Геть, бо зараз вріжу тобі простісінько перед очима усього класу!!! І можеш потім жалітися батькам, що вчителька до тебе руку прикладала!!! Та ж тебе убити мало, а не те, що врізати!!! От сволота!!! Двері за собою зачини, не бачиш, що протяг?!! Потім знову на лікарняному тиждень сидітиму, і все через тебе!!! Хуух… От вміє вивести людину… Продовжуємо: «…Сьогодні існує різноманітна методика виховання дітей, проте в основі кожної з них лежить добро, взаєморозуміння, чуйний підхід та визнання індивідуальності кожної дитини…» Марусевич!!! Що це в тебе на голові?!! Як це я одразу не помітила?!! Як тобі батьки дозволили отаке чудовисько з себе зробити? Втім, що дивуватися, вони самі недалеко втекли!!! Ти гадаєш, я не розумію, що тобі просто треба випендритись перед іншими? Ти гадаєш, я – темна людина і не знаю, що означає ота вся символіка, ірокези, чорні нігті?!! Ти гадаєш, я не знаю, хто такі емо всілякі там, готи-шмоти? Це ж відверте проповідування фашизму!!! По таких, як ти, тюрма плаче за нацистську пропаганду!!! Щоб завтра я цього не бачила!!! Теж мені, цаца знайшлася… Бач яка, залюбки і роги почепила би, лишень аби не так, як усі… Продовжуємо: «…Минуть роки, і кожна дитина знайде своє місце у житті, своє покликання… Хтось стане лікарем, хтось політиком, хтось ученим, а хтось педагогом, і так само вчитиме наступне нове покоління першоосновам взаємних людських стосунків…»

– Надіє Андріївно, а я мрію стати митником. Це добре чи погано?..

– А я продавцем у ювелірному магазині…

– А я касиром в кіно, і тоді безкоштовно всі сеанси відвідуватиму…

– Заглохніть ви вже!!! Пожвавились, бач… Судячи з рівня ваших знань, далі двірника чи посудомийки ніхто з вас не піде!!! Якби моя воля, я би вас усіх випустила зі школи з довідками замість атестатів… Утім, сумніваюсь, що ви взагалі дотягнете до одинадцятого класу… А ти, Майоров, забудь про кіно. Враховуючи кількість канапок у твоєму портфелі, ти не вмістишся поміж рядами і невдовзі лікуватимешся від булемії… Харченко!!! От падлюка!!! Ти навіщо жуйку під парту приліпив? Ти гадав, я не помітила? Що?!! Змучився жувати?!! Навіщо ти її взагалі до класу приніс?!! Щоб тобі щелепа відсохла й більше не хотілося!!! Відліпи негайно!!! Що з нею робити?!! Проковтнути, бовдуре ти останній!!! Господи, за що мені отаке?!! Продовжуємо: «…Та незалежно від обраної професії кожна дитина незабаром стане батьком чи матір’ю і виконуватиме найголовнішу функцію у житті – створення здорової повноцінної сім’ї…» До речі, згадала… Галкіна! Що то за доробало чекало тебе вчора після уроків? Зараз я розумію, чому у тебе вічно синці попід очима! Як бач, швендяєш по закапелках вечорами, ніколи й виспатись… Гадаєш, я не знаю, як там у вас? Спочатку – «танцы, шмансы, зажимансы», а потім коплака батькам у подолі принесеш… Якби ж то хоч здорового, та ж від таких, як ото тебе чекав, одні дегенерати народжуються!!! По ньому ж видно, що вже десь тихцем і цигарки шмалить, а може вже й портвейн попиває… Я з батьками про це поговорю… Продовжуємо: «…Тому ми зобов’язані дбати про чистоту зовнішнього середовища, про стан екології на всій Земній кулі, усвідомлюючи, що від цього залежить здоров’я і розумовий рівень наступних поколінь…» Санько!!! Ти забула про свою обіцянку? Як про яку? Твоя ж мама в зеленгоспі працює! Чи вже не працює? Може, вже звільнилася й сидить вдома по догляду за неповноцінною дитиною? Чому неповноцінною? Ну раз ти не пам’ятаєш про свої обіцянки, яка ж ти повноцінна? Де квіти, якими ти мала озеленити клас? Що?!! Торік приносила, а я додому забрала? Так я ж їх забрала не тому, що вони мені потрібні, а тому, що ті квіти гинули тут від вашого крику!!! А ти, Самійленку, вже третій рік несеш фарбу для підлоги, ніяк не донесеш!!! Чи твоя мама думає, що отаких дегенератів даремно тут утримуватимуть?!! Нам, вчителям, ще й молоко мали б видавати безкоштовно за шкідливість професії… І не заговорюйте мені зуби навмисне, аби дотягнути до дзвінка!!! Все одно з класу ніхто не вийде, допоки не поставите останню крапку… Так ось… На чому ми зупинилися? Продовжуємо… Що?!! Хто сказав: «Наступний урок – контрольна»?!!! Ви хочете сказати, що контрольна з фізики важливіша за диктант із мови?!! І що то за дурна манера – перебивати вчителя на півслові?!! Ви маєте сидіти, як глухонімі і всотувати кожне слово, яке кажуть старші!!! Ось я у ваші роки…..

Дзииииииииииинь!!!

– Ну що, добилися свого?!! Гадаєте, я ваших хитрощів не знаю? Ваші маневри давно всім відомі – і вдавана цікавість, і єхидні запитаннячка навмисне, аби затягнути час і не дописати… І що ви гадаєте – я витрачатиму дорогоцінних десять хвилин перерви? Дзузьки!!! А все тому, що ви не вмієте поважати вчителя, котрий до вас із любов’ю!!! І саме тому кожному за диктант – авансом по двійці, а кого не влаштовує – на перездачу… А як ви думали? Вчитель до вас з усім серцем та душею, а ви… Голота є голота… В кого там наступний урок? 8-Б? Боже милий, оті нічим не кращі!!!