Кримінальне право. Особлива частина - Бажанов М. І.. Страница 54
Склад цього злочину формально-матеріальний. Злочин вважається закінченим з моменту застосування насильства, заподіяння шкоди або з моменту погрози ними.
Суб'єктивну сторонузлочину характеризують прямий умисел і мета штучної зміни (підвищення чи пониження) або штучного фіксування цін. Штучність полягає у тому, що зміна і фіксування ціни визначається волевиявленням винного, а не економічними чинниками.
Суб'єктомзлочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.
У частині 3 ст. 228 встановлена відповідальність за дії, передбачені ч. 2 цієї статті, вчинені:
а) організованою групою (це поняття визначене у ч. З ст. 28 КК);
б) особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею. Судимість за частинами 1 або 2 не повинна бути знята чи погашена на момент вчинення злочину.
Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 228 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 228 — штраф від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. З ст. 228 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Незаконне використання товарного знака(ст. 229). Основний безпосередній об'єктцього злочину — конкурентні відносини між суб'єктами господарської діяльності. Додатковий об'єкт — відносини власності.
Предметомзлочину виступають: 1) чужий знак для товарів чи послуг, 2) чуже фірмове (зареєстроване) найменування, 3) чуже маркування товару.
Знак для товарів чи послуг —це зареєстроване у встановленому порядку позначення, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Знаком можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Фірмове найменування —це зареєстроване у встановленому порядку найменування юридичної особи — суб'єкта господарської діяльності. Під маркуванням товарівслід розуміти інше, передбачене законодавством, позначення товарів (наприклад, маркування штриховим кодом).
Об'єктивна сторонацього злочину виражається у незаконному використанні чужого знака для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, наслідках — отриманні доходу у великих розмірах, і причинному зв'язку між діями та наслідком.
Диспозиція ст. 229 бланкетна, тому для визначення незаконності дій необхідно звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. 1, Паризької конвенції про охорону промислової власності тощо. Так, відповідно до зазначеного Закону громадянин або юридична особа набувають права власності на знак для товарів і послуг, а після отримання свідоцтва на знак мають виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Власник може передавати право власності на знак іншій особі або дати їй дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.
Згідно з приміткою до ст. 229 отримання доходу у великих розмірах вважається таким, коли доход у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків — отримання доходу у великих розмірах.
1Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 7. — Ст. 36.
Суб'єктивна стороназлочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.
Суб'єктзлочину — будь-яка особа.
Покарання за злочин:за ст. 229 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років.
Порушення антимонопольного законодавства(ст. 230). Безпосередній об'єктзлочину — діяльність Антимонопольного комітету України, пов'язана із захистом економічної конкуренції.
Предметзлочину — документи чи інша інформація, або неправдиві документи чи інша інформація.
Інформацієювизнаються відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.
Об'єктивна сторонацього злочину виражається у неподанні документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, або у поданні завідомо неправдивих документів чи іншої інформації вказаним органам, або в ухиленні від виконання законних рішень цих органів.
Умовою відповідальності за будь-яку із вказаних дій є її зв'язок з отриманням доходу у великих розмірах, тобто це дохід, розмір якого у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого із вказаних у ст. 230 діянь.
Суб'єктивна стороназлочину — умисел, який передбачає усвідомлення особою того, що нею завідомо подано неправдиві документи чи іншу інформацію. Мотив і мета можуть бути різними.
Суб'єктзлочину — тільки службова особа органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю, підприємства, установи, організації.
Покарання за злочин:за ст. 230 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправні роботи на строк до двох років.
Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю(ст. 231). Безпосередній об'єктзлочину — сфера охорони комерційної таємниці.
Предметзлочину — комерційна таємниця. Це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоду його інтересам. Об'єм інформації, що становить комерційну таємницю, порядок її захисту встановлюється керівником підприємства (ст. ЗО Закону України «Про підприємства в Україні» 1). Разом з тим, існує перелік відомостей, які не можуть складати комерційну таємницю. Ними, наприклад, не можуть бути установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами, інформація за всіма встановленими формами державної звітності, дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів тощо. Водночас законом визначене коло органів, які мають доступ до комерційної таємниці. Це суди, господарський суд, органи прокуратури, слідства, служби безпеки, податкова служба, аудиторські організації тощо.
Об'єктивна сторона злочинуполягає у вчиненні дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, або у незаконному використанні таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності.
Закон встановлює відповідальність за будь-які дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, будь-яким протиправним способом (так зване комерційне шпигунство).
Наприклад, викрадення, підкуп, різні погрози та шантаж щодо осіб, які володіють комерційною таємницею, або їх близьких, перехоплення інформації у засобах зв'язку, незаконне ознайомлення з документами або їх копіювання різними способами, використання підслуховуючих приладів та інших спеціальних технічних засобів, проникнення у комп'ютерні мережі тощо. Злочин визнається закінченим незалежно від того, чи отримав винний доступ до комерційної таємниці.