Із Росії з любов'ю - Флеминг Ян. Страница 10

Полковник Нікітін втрутився в монолог голови наради:

— Такий випадок був і в нас, у німецькій справі — «Дракс і ракети». Товаришу генерале, ви пригадуєте ту справу? Найважливіша конспирация, в якій був глибоко задіяний генеральний штаб. Планувалася акція у сфері високої політики і з великими наслідками. І знову ж таки операції зашкодив Бонд. Німця вбили, держава зазнала неабияких збитків, а наслідки ліквідували ціною величезних зусиль.

Надійшла черга генерала Славіна з ГРУ. Він відчув, що мусить дати пояснення; ракети — армійська операція, і сумний тягар її провалу ліг на плечі ГРУ. З цього приводу Нікітін був чудово поінформований. Як і завжди, МДБ, використовуючи давні історії, прагнуло загнати ГРУ в глухий кут.

— Ми просили тоді, щоб ваша служба нейтралізувала того чоловіка, товаришу полковнику,— промовив Славін крижаним тоном. — І я не пригадую, щоб на наш запит відповіли якоюсь акцією. Якби виконали наше прохання, сьогодні нам не довелося б до цього повертатися.

Від гніву на скроні в полковника Нікітіна аж випнулася вена, але він погамував вибух емоцій.

— Віддаючи вам належне, товаришу генерале,— промовив він, не приховуючи сарказму,— мушу нагадати, що запит ГРУ високе керівництво не підтвердило. Нові ускладнення з Англією тоді були небажані. Можливо, ця деталь випала з вашої пам'яті. Та навіть якби такий запит і потрапив у МДБ, його все одно передали б для виконання до СМЕРШу.

— Моя служба такого завдання не одержувала,— різко зреагував генерал Г. — У такому разі ми б оперативно здійснили ліквідацію. Однак історичне дослідження цього питання на порядку денному не стоїть. Ракетна справа завершилася три роки тому. Хай МДБ краще поінформує нас про недавні діяння цього агента.

Полковник Нікітін квапливо порадився зі своїм ад'ютантом.

— У нас надзвичайно мало інформації, товаришу генерале. — Цього разу Нікітін говорив голосом людини, яка захищається. — Здається, торік він був причетний до справи з контрабандою діамантів між Африкою і Америкою. Наших інтересів це не зачіпало. Відтоді ми не мали жодних новин. Певне, в його досьє є свіжіша інформація?

Генерал Г. кивнув головою. Потім узяв трубку найближчого апарата — так званий коммендантский телефон МДБ. Усі лінії тут були прямі й працювали без центрального комутатора. Він набрав номер.

— Центральна картотека? Говорить генерал Грубозабойщиков. Записка на Бонда. АНГЛІЙСЬКИЙ шпигун. Невідкладно. У відповідь ту ж мить пролунало:

— Гак точно, товаришу генерале!

Генерал поклав трубку й кинув владний погляд на присутніх.

— Товариші, цей шпигун влаштовує нас як ціль з багатьох поглядів. Він — небезпечний ворог нашої держави, його ліквідація принесе користь усім службам нашого розвідувального апарату. Хіба не так?

Учасники наради аж рохнули від задоволення.

— Таку втрату Британська таємна служба навряд чи переживе спокійно. Але чи світ відчує масштаб? Чи зазнає ворог серйозної рани? Чи допоможе це зруйнувати вже згадуваний міф? Чи можна вважати цього чоловіка кумиром його організації? А всієї країни?

Генерал Воздвиженський вирішив, що ці запитання адресовано йому.

— Кумирами й героями англійці не цікавляться — звісно, якщо не йдеться про футболістів, гравців у крикет чи жокеїв. Коли чоловік сходить на неприступну вершину чи надто швидко бігає, він також може стати кумиром для окремих людей. Але не для нас. Королева Єлизавета — теж кумир, як і Черчілль. Та англійці не дуже цікавляться військовими героями. Цього Бонда широка публіка не знає. Та навіть коли б і знала, він усе одно не був би кумиром. В Англії ані відкриту, ані таємну війну не вважають героїчною справою. Вони там не люблять думати про війну, а по війні імена її героїв забувають дуже швидко. В самій таємній службі цей чоловік може бути місцевим кумиром, а може ним і не бути. Це залежить від його зовнішності й особистих якостей. Мені нічого не відомо, який він на вигляд. Він може бути товстий, жирний і неприємний. З такої людини ніхто кумира не зробить, хоч би яких там успіхів він досяг.

Полковник Нікітін вирішив підправити колегу.

— Спіймані нами англійські шпигуни відгукуються про цього агента дуже високо. Таємна служба ним, безсумнівно, пишається. Кажуть, нібито він — самотній вовк, але на вигляд вельми привабливий.

Глухо протуркотів внутрішній телефон. Генерал Г. підняв трубку і коротко кинув:

— Принесіть.

Почувся стук у двері. Увійшов ад'ютант з грубим досьє в картонній оправі. Він перетнув кімнату, поклав досьє перед генералом і вийшов, безгучно причинивши за собою двері.

На блискучій чорній оправі досьє від правого верхнього до нижнього лівого ріжка бігла широка біла смуга. У лівому верхньому кутку стояли білі літери «СС», а під ними — «Совершенно секретно». В центрі білими літерами було старанно виведено «Джеймс Бонд», а нижче — «Английский шлион».

Генерал Г. розгорнув досьє, взяв звідти великий конверт з фотографіями і витрусив їх на скляну поверхню столу. Він брав із купи одну по одній, уважно розглядав, часом крізь збільшувальне скло, яке дістав із шухляди, а потім простягав через стіл Нікітіну. Той, спершу кинувши на фотографії швидкий погляд, передавав їх далі.

Перший знімок був датований 1946 роком. За столиком у залитій сонцем вуличній кав'ярні сидів молодий чорнявий чоловік. Перед ним стояла висока склянка і сифон з водою. Правий лікоть лежав на столі, поміж пальцями була затиснута сигарета, а сама кисть звисала зі столу. Ноги були схрещені так, як це дозволяють собі тільки англійці: кісточка правої ноги лежала на лівому коліні, а ліва рука обхоплювала ту кісточку. Одне слово, цілком безтурботна поза. Чоловік явно не знав, що його фотографують з відстані футів двадцять.

Наступна дата — 1950 рік. Це був невиразний портрет. Тільки обличчя й плечі. Знімок робили зблизька, і Бонд уважно дивився примруженими очима, певно, в обличчя фотографа, трохи вище об'єктива. Мініатюрна фотокамера в ґудзику, припустив генерал Г.

Третій знімок був 1951 року. Зроблений доволі зблизька, з лівого боку, він показував того самого чоловіка в темному костюмі без капелюха. Чоловік Простував широкою безлюдною вулицею і саме проминав крамницю з опущеними віконницями, на якій виднілася вивіска «Charcuterie». Він кудись поспішав: чіткий профіль був спрямований уперед, а зігнутий правий лікоть свідчив, що рука схована в кишені пальта. Генерал Г. подумав, що фотографували напевне з автомобіля, і в зосередженому вигляді чоловіка, в його рішуче нахиленій постаті прозирає загроза, так ніби він поспішає назустріч якійсь небезпеці в кінці тієї самої вулиці.

Четверте і останнє фото було позначене: «Passe. 1953». У сегменті кола, що залишилося в правому нижньому кутку від державної печатки, ще можна було прочитати: «...донних справ». Збільшене до кабінетного формату, це фото, мабуть, перезнімав консьєрж у готелі, куди Бонд здавав свій паспорт. Генерал уважно розглядав фото крізь збільшуване скло. Темнувате обличчя, правильні риси, тридюймовий рубець, що білів на засмаглій шкірі правої щоки; широкі спокійні очі під рівними, досить широкими чорними бровами. Чуб темний, недбало зачесаний наліво, так що чорне пасмо нависало над правою бровою. Довгуватий рівний ніс збігав до тонкої верхньої губи, під якою був широкий і гарно окреслений, але жорсткий рот. Лінія підборіддя була пряма й рішуча. Картину довершував фрагмент темного костюма, білої сорочки і чорної в'язаної краватки.

Генерал Г. тримав фото у випростаній руці. Рішучість, владність, безжальність — ці риси він уловив чітко. Йому було байдуже, що там іще приховувалося в цій людині. Він гортав досьє, швидко перебігаючи поглядом кожну сторінку й ляскаючи долонею по наступній.

Коли знімки, зробивши коло, знов повернулися до нього, він затримав палець на тексті, який саме читав, і кинув промовистий погляд на присутніх.

— Схоже на те, що клієнт він незручний,— сказав похмуро генерал. — Найкращий доказ — його біографія. Зачитаю кілька рядків, а потім будемо вирішувати. Бо час спливає. — Він узяв першу сторінку й почав швидко читати пункти, що його найбільше зацікавили: — Ім'я — Джеймс. Зріст — сто вісімдесят три сантиметри, вага — сімдесят шість кілограмів, будова — струнка, очі — блакитні, волосся — чорне. Особливі прикмети: рубці на правій щоці й на лівому плечі, сліди пластичної операції на зап'ястку правої руки (дивись додаток «А»). Захоплюється багатьма видами спорту: боксер, майстер із стрільби з пістолета та метання ножа. Маскування не використовує. Мови — французька й німецька. Багато курить (спеціальні сигарети з трьома золотими кільцями). Вади: п'є, але не надміру, і жінки. На хабарі не реагує.