Із Росії з любов'ю - Флеминг Ян. Страница 9

— Франція заклопотана своїми справами,— втрутився генерал Г.

— Англія — зовсім інша річ. Гадаю, всі ми з повагою ставимося до її розвідувальної служби.

Генерал Воздвиженський говорив так, ніби звертався до всіх разом і водночас до кожного колеги зокрема. Учасники наради, у тім числі й генерал Г., заздрісне похитали головами.

— У них блискуча служба безпеки. Як острівна держава Англія має великі переваги щодо своєї безпеки. В їхній так званій «МІ-п'ять» служать люди з найкращою освітою і добрими мізками. Але їхня таємна служба — ще краща. Вони мають помітні успіхи. Ми постійно виявляємо, що в певних типах операцій вони опиняються попереду нас. У них сильні агенти, їм платять не такі вже й великі гроші — тисячу чи дві тисячі карбованців на місяць, але служать вони віддано. Хоч ці агенти не мають в Англії жодних окремих привілеїв, жодних звільнень від податків чи там спеціальних, на зразок наших, крамниць, де б вони могли купувати дешеві товари. Соціальний статус за кордоном у них невисокий, і їхні дружини змушені видавати себе за сімейних супутниць дрібних клерків у посольствах, їх рідко відзначають нагородами, аж поки вони виходять на пенсію. Та ці чоловіки й жінки блискуче виконують небезпечну роботу. Це гідно подиву. Можливо, тут даються взнаки традиції школи та університету. А може, це в них любов до пригод? І все ж те, що вони так добре виконують свої партії в грі, скоріше випадковість, аніж закономірність, бо їх не можна назвати природженими конспіраторами. — Генерал Воздвиженський відчував, що дехто може витлумачити його характеристики надто схвальними, й вирішив їх пом'якшити. — Звісно, здебільшого їхня сила базується на міфах про Скотленд-Ярд, Шерлока Холмса й таємну службу. Нам не личить боятися цих джентльменів. Проте було б непогано ці міфи розвіяти.

— А як американці? — Генерал Г. тонко вловив спробу Воздвиженського пом'якшити прорахунок з вихвалянням британської розвідки. Настане день, і ця теза щодо шкільних та університетських традицій зовсім непогано прозвучить на суді. Генерал Г. також сподівався, що Воздвиженський ще бовкне, нібито Пентагон сильніший за Кремль.

— Серед наших ворогів американці мають найчисельнішу і найбагатшу службу. В таких галузях, як радіо, озброєння і обладнання, вони — найкращі. Та їм бракує розуміння своєї роботи. Так, скажімо, у них зміг викликати приплив ентузіазму шпигун із Балкан, який заявив, що має на Україні підпільну армію. Вони засипали його грошима, щоб закупити для цієї армії чоботи. А він, звісно, одразу ж подався до Парижа й витратив усі гроші на жінок. Американці намагаються зробити все за гроші. Добрі шпигуни не працюватимуть тільки за гроші — лише погані, яких в американців уже кілька дивізій.

— Але ж у них є успіхи, товаришу генерале,— лагідно нагадав йому генерал Г. —- Можливо, ви їх недооцінюєте?

Генерал Воздвиженський знизав плечима:

— У них і мають бути успіхи, товаришу генерале. Не можна ж посіять мільйон насінин і не зібрати бодай одного колоска. Особисто я не думаю, що американці заслуговують на увагу цієї наради. — Начальник РУМЗС сів і неквапом дістав із кишені коробку цигарок.

— Дуже цікаве пояснення,— холодно зауважив генерал Г. — Товаришу генерале Славін?

Генерал Славін із ГРУ не мав жодного наміру компрометувати себе від імені Генерального штабу армії, тож промовив:

— Яз цікавістю вислухав аналіз товариша генерала Воздвиженського. Не маю нічого додати.

Полковник державної безпеки з МДБ Нікітін подумав, що не зашкодить наголосити те, як бракує ГРУ ідей. Водночас він вирішив подати скромну пропозицію, яка, можливо, збігається з потаємними бажаннями присутніх,— і це, безсумнівно, також крутилося на кінчику язика в генерала Г. Полковник Нікітін був певен, що, висуваючи, по суті, пропозицію Президії, він знайде підтримку всіх таємних служб,

— Об'єктом терористичної акції я пропоную взяти Британську таємну службу,— рішуче заявив він. — Чорт забирай, хоча моє управління й не вважає їх гідними противниками, та все ж вони — найкращі з цієї купи посередностей.

Авторитетність інтонації та й сам тон заяви викликали у генерала Г. почуття роздратування: здається, грім у нього вкрали з-перед самого носа, адже він також мав намір наприкінці висловитись за операцію проти британців. Він легенько постукав по столу запальничкою, щоб привернути увагу до того факту, хто тут головує.

— Отже, товариші, згода? Терористичний акт проти Британської таємної служби?

За столом обережно й поважно закивали головами.

— Згода. А тепер — про яблучко в цій мішені. Пригадується, товариш генерал Воздвиженський щось казав про міф, від якого залежить уявна сила таємної служби. Яким чином можна знищити той міф, а отже, завдати удару по мотиваційному механізму цієї організації? Де отаборився цей міф? На жаль, ми не можемо знищити весь персонал одним ударом. Хіба він, цей міф, живе не в голові? Хто очолює Британську таємну службу?

Ад'ютант полковника Нікітіна щось прошепотів своєму начальникові на вухо. Полковник Нікітін вирішив, що саме йому й належить відповісти.

— Це — адмірал, відомий під літерою М. На нього є записка. Але даних у ній обмаль. П'є він не багато. Для жінок застарий. Громадськість про його існування не знає. Викликати скандал, пов'язаний з його смертю, дуже важко. І вбити його нелегко: за кордон він виїздить зрідка, а грубо підстрелити його на лондонській вулиці — навряд чи це дасть бажаний результат.

— Ваше роз'яснення, товаришу полковнику, має сенс,— зауважив генерал Г. — Але нагадую: ми зібралися, щоб знайти ціль, яка задовольнить наші вимоги. Чи не знаємо ми такої особи, яку вважають героєм цієї організації, того, ким вони захоплюються і чия безславна загибель викличе в них жах? Міфи завжди виникають навколо і героїчних людей. Невже у них немає таких людей?

За столом запала довга мовчанка. Кожен поспіхом заходився копирсатись у пам'яті, адже в ній доводилось утримувати так багато імен, силу-силенну досьє, а скільки операцій відбувається щодня в цілому світі! Хто там із славетних у Британській таємній службі? Хто б міг бути тією людиною, яка...

Полковник Нікітін нерішуче порушив мовчанку.

— Є один такий. Його звуть Бонд.

Розділ б

Ордер на страту

— ...твою мать! — Генерал Г. вигукнув улюблену свою грубу непристойність і гахнув кулаком по столу. — Товариші, а й справді, є чоловік, якого звуть Бонд, — У голосі його вчувся сарказм, — Джеймс (він вимовив «Шемс») Бонд. І нікому, в тім числі й мені, не спало на думку це відоме шпигунське ім'я! Ми справжні забудьки! Не дивно, що розвідувальний апарат потрапив під вогонь критики.

Генерал Воздвиженський відчув, що треба захищати й себе, і своє управління.

— Товаришу генерале, у Радянського Союзу безліч ворогів! — запротестував він. — Якщо мені потрібні їхні імена, я роблю запит у центральній картотеці. Звісно, я знаю ім'я цього Бонда. У різні часи він завдавав нам чимало клопоту. Проте сьогодні на пам'яті в мене інші імена — імена тих, хто завдає нам клопоту сьогодні, цього тижня. Я, наприклад, цікавлюся футболом, проте не пригадую прізвищ іноземців, які забивали голи нашому «Динамо».

— Ви можете жартувати скільки вам заманеться, товаришу генерале,— підкреслив недоречність такого порівняння генерал Г. — Це — серйозне питання. Я сам визнаю свою помилку, що не пригадав ім'я цього відомого агента. Товариш полковник Нікітін, без сумніву, освіжатиме нашу пам'ять і надалі, проте і я пригадую, як цей Бонд щонайменше двічі зривав операції СМЕРШу. Щоправда, це було,— швидко додав він,— ще до мого призначення. Йдеться про випадок у Франції, в отому місті розваг і казино. Чоловік на ім'я Ле Шіфре. Прекрасний партійний лідер Франції, але по-дурному заліз у фінансові пута. Він би й виплутався, якби не втрутився Бонд. Пригадую, як оперативно мусило діяти тоді наше управління, щоб вчасно ліквідувати француза. Виконавець вироку мав заразом покінчити і з англійцем, та не спромігся цього зробити. Потім був наш Негр із Гарлему. Великий мастак, один із найкращих іноземних агентів, до того ж із широкою мережею за спиною. Там було щось пов'язане зі скарбами Карибського басейну. Деталі я забув. Цей англієць, пригадую, поламав тоді всю справу, зруйнував організацію і вбив нашу людину. Це була велика поразка. І знову мій попередник був змушений безжально переслідувати цього англійського шпигуна.