4-й вартовий
3-й вартовий
Нехай би Гадес їх усіх забрав!
Увірились вони усі троянцям,
а вже найгірш ота зловісна птиця,
(киває на храм)
4-й вартовий
Від царського двору наближаються Паріс і Сінон.
Паріс
(в святочній барвистій і вишиваній одежі, без зброї, ка голові навколо червоного фрігійського шличка трояндовий вінок, з-під нього спадають на плечі довгі кучері)
Ну що? Вартуєте? Брат Деїфоб
мене прислав наглянути. Що ж - пильно,
гаразд вартуєте?
1-й вартовий
(понуро)
Паріс
1-й вартовий
Потіхи мало
наголодно й насухо тут стояти
в святковий день.
Паріс
Се правда!… Та пождіть,
ми щось придумаєм…
Кассандра
(з храму)
Паріс
(здригнувся)
1-й вартовий
Сестра твоя, Кассандра,
вона пильнує там Палладіона.
Паріс
(Здригається знов і неспокійно оглядається).
1-й вартовий
З гір вітер, без вогню сутужне буде.
Паріс
А йдіть та принесіте дров сюди
та розложіть вогонь.
Ближчі вартові йдуть.
Сінон
Паріс загортається щільніше в плащ.
Дружинонька твоя золотокудра,
либонь, тепер багаття розпалила
і пахощів насипала солодких,
димок від курива, мов легка мрія,
над сніжно-білим чолом ніжно в'ється.
Паріс мовчить, розмарений, поглядає на царський двір.
Тепер, либонь, ті світозорі очі
сльозою пойнялись. Вона сама.
Сидить, пряде і думоньку гадає,
а ти то бенкетуєш, то вартуєш…
Паріс
(тихо, немов до себе, не дивлячись на Сінона)
Чи є в тім глузд?… Покинуть би це все…
Ну, що тут станеться?…
(Наміряється йти).
Кассандра
(з'являється на дверях)
Стривай, Парісе!
Куди ти йдеш?
Паріс
(збентежено)
Я?… По тепліший плащ…
Холодна ніч…
Кассандра
Холодна, кажеш? Брате,
даремне ти так холоду боїшся,
не в тім твоя погибель.
Паріс
Ой, Кассандро,
коли вже ти покинеш тії речі
про смерть, про горе, про погибель марну?
Вже все скінчилось, і війна, і горе,
час відпочити.
Кассандра
Як у тебе хутко
скінчилось горе!… Підійди, Парісе,
і подивись туди.
Паріс дає знак Сінонові, щоб той собі йшов, і підходить до Кассандри, вона показує йому рукою в долину, осяяну місяцем. Сінон виходить.
Кассандра
Паріс
Кассандра
Паріс мовчить і спускає очі додолу.
Під нею Гектор наш, троянська слава.
Паріс
Кассандра
А ти зостався!
То, значить, веселіться і радійте,
троянські люди?
Паріс
Сестро, ти ніколи
мене так тяжко не вражала словом.
Кассандра
Бо я тебе не бачила таким,
як от тепер. Оті твої троянди
мені вп'ялися в серце колючками
і точать з нього кров.