Паріс
Кассандра
Годі!
Іди, іди до неї, осоружний,
до чарівної, гарної Медузи,
і скам'яній, упавши перед нею
навколішки,- так наша слава впала.
Паріс
Чого ж упала? Ми перемогли!
Кассандра
Ти звеш се перемогою? Вся слава,
вся наша честь погинула давно,
зосталась тільки крадена Гелена
та ще безглузда деревина. Справді,
преславна перемога!
Паріс
Слухай, сестро,
як ти мене затримала для того,
щоб я такі слова приймав від тебе,
то я на те не згоден.
(Повертається, щоб іти).
Кассандра
Вже ж іди!
Нехай по кажуть люди, що даремне
загинула троянська сила й слава.
Нехай Паріс уп'ється тим коханням,
що ми за нього ходим у жалобі,
нехай тим щастям серце навтішає,
що ми за нього заплатили горем
довічним! Се ж була мета преславна
війни згубливої. Так доверши
величну перемогу край Гелени
в розкішнім гінекеї!
Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості.
Паріс
Кассандра
Узброєний ти досить
шличком червоним, вишитим хітоном,
трояндами та чорними очима?
Для перемог твоїх сього доволі?
Паріс
(спалахнувши)
А для твоїх, скажи, чого бракує?
Спитав би й я: Кассандро, де твій меч?
Адже в твоїх руках він був сьогодні,
чи ти ним запобігла честі й слави?
Мовчиш, проречиста, забракло мови!
Кассандра
(мов прибита)
Прости, мій брате… правда… що ж… іди…
Паріс
(з дитячою радістю, забувши гнів)
Так, я піду… Я ненадовго, справді…
Ні, ти не думай…
(вже на ході)
я піду по плащ,
бо холодно… я хутко повернуся…
(Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору).
Кассандра іде в храм і засовує за собою завісу на храмовім вході. Чутно голос флейти, бренькіт кітари і співи. Незабаром з'являється Сінон з флейтистом і кітаристом, що несуть удвох велику амфору вина. Сінон з кошиком овочів та з фіалом коло пояса, сам уквітчаний і на руці має скілька вінків. З другого боку йдуть з дровами та частками м'яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь і заходжуються пекти м'ясо. Музики установляють амфору, вгородивши її в пісок, і лагодяться грати.
Сінон
(співає, флейтист і кітарист приграють)
На полях Асфоделонських,
на долині Єлісейській
ходять славою повиті
тіні згублених героїв,
та чого ж вони сумні?
Хор вартових
На полях Асфоделонських,
на долині Єлісейській
не цвітуть квітки.
Посеред співу 3-й вартовий сам одв'язує від Сінонового пояса фіал і починає пити, далі частує інших.
Сінон
(співає)
Понад Стіксом каламутним,
понад Летою важкою
ходять лаврами вінчані
тіні наших незабутніх,
та чого ж вони сумні?
Хор
Бо у Стіксі каламутнім,
бо у Леті сумовитій
не вино - вода.
Сінон
(співає)
Там, у Гадеса в палатах,
перед троном Персефони
поставали в вічній славі
тіні наших оборонців,
та чого ж вони сумні?
Хор
Бо у Гадеса в палатах,
перед троном Персефони
не бринять пісні.
1-й вартовий
(співає грубим голосом і невлад)
Понад берегом Кокіта
ходять смутнії герої,
в'ється дим від наших жертов,
ллється кров від гекатомб,
та чого ж вони сумують?
(Гукає).
Кітарист
1-й вартовий
(співає далі сам)
Бо немає сала-м'яса,
ані ситого стегенця,
тільки дим та кров.
5-й вартовий
1-й вартовий
Сінон
Сідайте, браття, до вогню хутенько.
Хвала богам, ще ж ми на сьому світі,
ще є вина, пісень, квіток доволі.