Історія польсько-українських конфліктів т.2 - Сивіцький Микола. Страница 45

Поляки, як меншість на західних землях України, не враховують, очевидно, цієї можливості, бо думають втримати Волинь і Полісся у своїх руках. Німці, відступаючи, нищать усіх. Маємо докази цього під Костополем, під Колками і Пшебражем. Німецький нездара намагається залишити за собою згарища і руїни.

Поляки, поділені на кілька орієнтацій — Лондон, Берлін, власна країна і Москва, на жаль, не можуть позбутись своїх імперіалістичних домагань щодо західних земель України. Нам дуже добре відомі польські передачі з Москви, Лондона і «Світу». Нам також відомі останні розпорядження Уповноваженого Уряду на Край, спрямовані на створення на Волині польських підрозділів для утримання цих земель у своїх руках. Передачі радіо «Світ» дуже промовисто свідчать про польський імперіалізм. «Ще буде існувати польський Львів, український Київ і литовський Каунас» — дослівно з передачі «Світу» від 21.Х.1943 р.

Ви, поляки, дивуєтесь, чому боремося з вами. Маєте цьому докази: ви самі є вчителями жорстокості й безкомпромісності. Ми даємо те, що накипіло у наших серцях протягом 20 років. Хто хоч раз на хвилину був у Березі Картузькій чи у жахливих середньовічних катівнях Луцька, Дубна, Рівного чи львівських Бригідок, перед тим, як живий образ, вічно, до кінця життя будуть в очах стояти постаті паціновських, дуд, яблоховських чи інших жорстоких садистів, рафінованих катів, той до кінця життя носитиме ненависть у своєму серці. А нас пройшли тисячі через руки цих злочинців! Хто був свідком затятої шовіністичної роботи КОП під час навернення, чи повернення через моральний терор у «віру батьків», чи створення так званої загродової (сільської) шляхти, той також платитиме ненавистю. А полонізація, а перешкоди в отриманні знань, і багато, багато інших речей і справ…

Чому Польща просто ганебно впала у 1939 р.? Бо не мала внутрішньої сили. Замість єдності і співпраці Польща поширювала ненависть. Імперіалізм ще ніколи не привів до мети. А Польща була переповнена імперіалістичним шовінізмом. Вона пропагандистськи претендувала на «потужну державу», не маючи для цього абсолютно сил, бо згори йшов розклад. Гіркий досвід 1939–1941 рр. поляки не врахували у своїх імперіалістичних прагненнях, коли німці перейшли лінію Бугу. Коли ми, облиті кров'ю більшовицького терору, намагались хоч би на момент оволодіти ситуацією, щоб підготуватись до майбутніх боїв з німецьким терором, ви, поляки, робили нам перешкоди на кожному кроці. Запінені уста ваших затятих імперіалістів зловтішались нашим вічним прагненням до свободи і незалежності. Ви намагались оволодіти адміністрацією принаймні у містах, маєтках і фабриках, використовуючи німців проти нас. Німці тоді сміялись. Сміються вони і нині. Ви прагнули утворити проти нас свої опорні бази на Волині, підготувати зброю, вишколити збройну силу. Гута Степанська вже у 1942 р. обстрілювала наших підпільних працівників, проводила напіввідкритий вишкіл війська. Костели, зібрання, свята і т.ін. ставали місцями нарад і політичних мітингів, спрямованих перш за все проти нас, українців.

Хто хоч раз мав можливість слухати шовіністичні дотепи запеклого зрадника Дубля чи підлої німецької наложниці літинського оберляйтера Білкувни, палатиме ненавистю до всього польського покоління. Ви самі, поляки, виховали нашу ненависть до вас. Збирайте тепер плоди вашої праці!

Коли ми рішуче підняли зброю проти німців і більшовиків на захист своїх національних прав, ви тішилися, що надійшов найкращий момент, щоб нас знищити, використовуючи нашу і литовську ненависть, а ваші підрозділи летіли на Волинь, щоб знищити український елемент, підтримувати і зміцнювати свій. Ми не йшли на ваші землі, щоб заволодіти ними, а ви прийшли до нас, щоб нас знищити, ви, купка загарбників, свідомо насаджена польським урядом протягом двадцяти років.

Уявіть себе на момент у нашому становищі і побачите бездонне провалля, штучно утворене вами між вашим і нашим народом, хоча сьогодні, притиснуті до муру, вже називаєте нас через свій «Світ» братнім народом. Чому ж не говорили про братній народ, коли фізично ви були сильнішими від нас?

Ви нині розраховуєте на виграш. Ми ніколи не були проти створення Польської Держави на ваших рідних землях, і не проти ми сьогодні. Навпаки. Ми повинні стати стіною проти московського імперіалізму, а ви проти німецького. Але чому шукаєте зв'язків з Москвою, щоб нас поневолити? Боїтеся створення незалежної України, щоб не зазнати наслідків вашої роботи проти українців?

Якщо будете на цьому стояти, мусите загинути. Це стратегічно-політичний момент щодо дійсності, яка насувається зі сходу. Для нас іншого виходу нема. Ми не мстимося вам заради кривавого задоволення жаги помсти, як ви називаєте нашу боротьбу у своїй запекло шовіністичній «Польща переможе», а робимо це, щоб мати одним запіненим імперіалістом менше, з яким доведеться воювати у більшовицькому тилу.

Польща перетворюється на руїну. Правильно говорить «Світ», якщо не прийде вам якнайшвидше допомога з заходу — всі загинете. У наступному році, коли англійці принесуть вам визволення, якого так чекаєте, можуть застати Польщу без поляків. Англійці воюють чужими руками, не поспішають приносити власні жертви. Імперіаліст рахується тільки з собою. Чому не поспішаєте захищати свої землі, а хочете наші? Даємо вам вільну дорогу в марші за Буг зі зброєю в руках, а в боротьбі з німцями за Бугом допомогти вам завжди зможемо.

Не радійте тимчасовій перемозі. Ви вже у 1939 р. говорили, що жодного ґудзика німцям не віддасте, а віддали ганебно цілу країну, населення і військо на поталу. Вашу злостивість знаємо. Згадайте долю Гути Степанської. Ваше знищення — це питання кількох тижнів. Фронт наближається! Німці створюють третю лінію фронту. Зрештою, коли нам стратегічно буде треба, можемо знищити вас і самі, лише шкода, що з вами може загинути багато невинного чеського населення. Це нас стримує від боротьби з вами, а не відсутність сили.

Подумайте, що маєте зробити. Чекаємо остаточної відповіді сьогодні до 24 години. Відповідь пришліть тим самим посланцем, що віддає вам цей лист.

Говорімо щиро і відверто, як люди, гідні боротьби за Волю і Незалежність. Вимагаємо від вас тільки покинути наші землі. За вашим ніколи не підемо, бо воно нам не потрібне, а свого ніколи не віддамо затятій групці шовіністичних й імперіалістичних зарозумільців.

16. ХІ.1943

Політичний керівник Української Повстанської Армії

/-/ Вірлий

Підтверджую:

Вацлава

Варшава, 22.ХІ.1943 р.

ПОГЛЯД НА СИТУАЦІЮ В КРАЇНІ

(…) Становище наших східних прикордонних земель і їх польського населення є просто трагічним. Їх гноблять і руйнують не тільки німецька окупація, але й радянські диверсанти. А одночасно на цих теренах поляків брутально знищують і переслідують українці на Волині, а литовці на Віленщині, бо вони дуже ослаблені у Східній Малопольщі українцями, а на новгородських і поліських територіях білорусами. Українці, литовці і білоруси проводять однозначну політику, використовують надані їм окупантами привілеї і вигідні для себе умови, намагаються зменшити кількісно польське населення на наших східних територіях і підірвати там основи його існування і розвитку. Крім того, не підлягає сумніву, що як українці, так і литовці, а досить значною мірою й білоруси, накопичують сили і готуються до того, щоб у переломний момент війни почати остаточне винищення або усунення з цих земель поляків і опір поверненню на них Польської Держави.

І взагалі, куди тільки не кинь оком на обширах польських земель, польське суспільство змушене боротися з жорстокістю, терором і утисками твердих, безпощадних гонителів. Треба пам'ятати і про те, що політичну боротьбу суспільство країни змушене вести у найтяжчих матеріальних умовах, які п'ята воєнна зима все більше погіршує. (…)