Знаки карпатської магії - Бердник Громовиця. Страница 35

У любовній магії використовувався також корінь любистку, викопаний у певні дні: його годилося використовувати для зміцнення подружнього зв’язку. До того ж, у купіль новонароджених дівчаток вкидали коріння та листя любистку - щоб хлопці любили. Любисток взагалі вважається сильним оберегом для житла та обійстя, травою-захисницею любові та подружнього життя.

Особливими силами наділені трави, що їх прозивають зелами. Це трави з магічними властивостями. Зела збирали в певні дні й години, далеко від людського ока, як правило, раннього ранку, коли ще нема роси. На збирання годилося йти в гарній одежі, але траву шукати та брати - лише «в чому мати народила». Зела збирали натщесерце й обов’язково мусили залишати щось на дарунок для землі.

Коли мольфар-травознай бере траву, то вклоняється їй і примовляє: «Травичко (далі називається ймення трави), беру тебе на добро задля спасіння людського, а не на зло. Прости мені й дякую тобі!»

Мольфари кажуть, що унікальні властивості й дивовижне біополе мають трави, що проросли крізь очні ямки черепа тварини, особливо коня чи кози. Козячий череп також використовували для захисту дому й домашніх тварин від хижаків.

- Цілителям і мольфарам трави самі відкривають свої таємниці, - проводячи долонею по кущику якоїсь рослини, каже Мольфар. - Вони нечутно шепочуть їх, а в кого відкритий духовний слух, той і зможе почути. Саме так напрацьовувалися знання про цілющі та магічні особливості квітів, трав, коріння...

Помовчавши, продовжує:

- Є зілля, що допомагає в пошуку скарбів, а є коріння, котре допомагає отримати дар передбачення. І це не фантастика, не вигадка. Тільки для чого ці знання сучасним людям, які погрузли в жадобі та нещирості? Краще хай вони будуть заховані в природі, поки не прийдуть чисті серцем люди з відкритим тонким слухом. Тоді трави самі відкриють усі свої таємниці...

Окремі рослини збираються в чітко визначені дні й навіть години. Це трави, що призначені для виготовлення дання - спеціального напою, котрий готувався для людини дуже індивідуально, з метою наслання чи вигнання хвороби, викликання любові або навпаки... Обов’язковими складовими дання були частини тіла гадюки (отрута, розтерте линовище) і коріння матригану.

Цікаво, що готувати дання міг не кожен чародій, а лише той, хто отримав силу для роботи з гадюками. До цього особливо вдатними вважалися ті, кого вигодували гадюки. Щоб навчитися виготовляти дання, слід було зробити так: певного дня піти на місце, де сходилося три дороги, і погукати. Якщо на цей поклик з’являлася гадюка, її треба було вбити, розрізати руку й капнути на місце порізу зміїної крові. Якщо рана швидко загоювалася - людина вважалася придатною для того, щоб готувати дання.

Іншим класичним чарівницьким напоєм, оспіваним у безлічі народних пісень, є приворотне зілля, яке готувалося з однією метою: назавжди привернути до себе серце й душу обраної людини. Для цього слід було на повний Місяць зібрати певні трави й витримати їх кілька днів «у місячному сяйві». Здатністю викликати любов протилежної статі наділяються окремі зела: обов’язковою складовою магічного напою є первоцвіт. Приворотними властивостями володіють також вербена, папороть, барвінок, приворотень.

Після того як рослини зібрано та скупано в місячному сяйві, чародійниця робить відвар, заварюючи зілля в «зоряній воді». Аби отримати цю воду, до схід сонця в трьох криницях набирали воду з певною примів-кою. До вечора вода мала стояти в захищеному місці (щоб ніхто її часом не напився). На ніч відро з водою виставляють під зорі. На ранок - зоряна вода готова.

За допомогою «зоряної води» гуцули також захищали корів від відьом. Ставили два відра непочатої вистояної води під зорі, а вранці, перед доїнням, з першого відра корову обливають, а з другого напувають. І вважається, що в такої корови відьма вже ніколи не відбере молока.

Однією з найсильніших любовних трав є вербена. Її беруть, коли «не бачать ні Сонце, ні Місяць». Перш ніж викопати вербену, слід було навколо неї окреслити коло сріб-ною річчю. Вербена - трава кохання, що приносить любов і веселощі, мирить ворогів та вгамовує суперечки. Вона входить до числа дванадцяти основних магічних трав. Її також вважали травою виконання бажань.

Кажуть, що коли натертись цією травою, можна здобути бажане.

Вербена - традиційне «зело кохання».

Для лікування певних хвороб мольфари використовують «п’яний мед», зібраний бджолами засушливого літа з квітів отруйних рослин.

Магічні властивості, кажуть мольфари, має також валеріана, яка оберігає подорожнього та пробуджує в людині таланти, а ще - мак-видюк (самосій). Його раніше використовували як засіб проти «вроків» та відьомських хитрощів. Годилося брати головку маку, як ідеш до мольфара. Макове насіння мольфари використовували при певних обрядах, наприклад, якщо була потреба викликати дощ.

Трреба взяти мак-ви дюк, посвячений на Маковея, піти до лісу, знайти там криничку-«головичку» (таку, де джерело б’є знизу). Розмішати в ній намул і туди тричі сипнути маку. Якщо так зробити, то не встигнеш дійти до хати, а вже хмари дощові зберуться в небі...

Традиційною «дівочою» травою була рута. Це був основний дівочий оберіг від спокусників. Вона також використовувалася як засіб для зупинення крові:

неділю рано Пречиста Діва плугом небо орала, небо орала, руту сіяла. Рута не зійшла, щоб кров не йшла⁵¹.

Але разом із тим рута - це й важливий шаманський інструмент. Наприклад, арабські шамани в племенах бедуїнів використовують сирійську руту як засіб, що дозволяє їм входити в транс і досягати стану зміненої свідомості.

Дівочим «чарувальним» зіллям є також барвінок. Дівчата, які хотіли привернути милого до себе назавжди, заварювали корінь барвінку та лили відвар на сліди того, кого хотіли привернути. Взагалі, барвінок, любисток і васильки - це три основні «любовні трави», й це відображено в багатьох народних піснях і переказах.

Барвінок раніше використовували також і як захист проти відьом: якщо господиня підозрювала, що відьма зіпсувала молоко в її корови, слід було сплести вінок із барвінку й тричі процідити молоко через нього. І ще барвінок був символом життєвої сили та безсмертя, але й одночасно - побажанням душі «упокоєння». Тому цю рослину часто використовували в похоронних обрядах, садили на могилах.

Важливим чарівницьким зіллям, що використовувалося для дання, але й слугувало для захисту від мольфарських чарів, був аконіт (Aconitum variegatum), а гуцули називають його - тоя.

«Голубенька тоя» — могутній оберіг від злих чарів.

Про це навіть пісня є:

На камені ноги мию,

На камені стою,

Кругом мене чари сіють,

А я си не бою.

Кругом мене чари сиплють, А я си не бою,

Бо я маю за поясом Голубеньку тою.

Так у народній пісні відобразилися магічні уявлення.

Камінь - один з важливих моль-фарських символів. Знак опори і міцності, духовної нескореності й концентрації думки, джерело мольфарської сили. Природні скелі з правіку шанувалися мольфарами як «місця сили», сакральні урочища. Священними також здавна вважалися камені з водоспадів. Камінь, на який падає велика вода, несе особливу силу, здатну не просто очистити людину, але й подарувати їй силу таку само велику, як у каменя, що витримав потік води. Камені-кварци та «білі камінці», обточені водою, мольфари використовують для отримання інформації.

Водоспад на р. Рибниця. Водоспади шануються мольфа-рами як джерела концентрованої сили води.