Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна. Страница 60

Надра цих островів багаті на вугілля, нафту, золото, сировину для цементної промисловості, вапняк, мідь, нікель, залізо, срібло, марганець, цинк та кобальт. Крім того, країна входить у десятку основних світових виробників хрому. А от економічну кризу, яка тривала 20 років, тут змогли подолати тільки в 1993 р. До речі, ця острівна країна є другою у світі (після США) за масштабами розвитку геотермальної електроенергетики.

Цікаво, що Філіппіни свого часу були одним із засновників ООН. Нині в Манілі розміщено правління Азіатського банку розвитку. Держава є членом Асоціації країн Південно-Східної Азії та Всесвітньої торговельної організації. Грошова одиниця - філіппінське песо.

Рисові поля на сходах терас

Будинок адміністрації провінції Себу

Автодорожний та залізничний транспорт на островах розвинені досить добре. Але уявіть цю країну без морських перевезень. Тисячі місцевих рейсів обслуговують більше 500 філіппінських портів, а до кількох десятків з них можуть заходити також океанські кораблі. Крім того, в країні діють 87 аеропортів, два з них є міжнародними.

Система освіти на Філіппінах передбачає безкоштовне шкільне навчання, можливість отримати вищу освіту в одному з десятка місцевих університетів, у професійних коледжах, педагогічних та технічних училищах (безкоштовно) та ряді приватних навчальних закладів (платно).

За легендою, Ф. Магеллан, який власне й відкрив для Європи Філіппінські острови, сказав: «Якщо є рай на землі, то він тут!» І країна підтримує таку репутацію не тільки завдяки пейзажам чи клімату, але й традіційним святам. Їх на островах сила-силенна. Тільки офіційних, державних налічується двадцять! А ще загальнонаціональні, провінційні, міські, сільські та багато інших… Різноманітність приводів для радості вражає: свята рису, квітів, плодів, водяних буйволів, повітряних зміїв, ліхтарів, свічок, танців, народних пісень і навіть. смаженого поросяти! Деякі з них тривають кілька днів, отож школярі та студенти ще з XIX ст. звикли називати день між двома святами «містком». Під час свят усюди лунає музика, проходять фестивалі, музичні концерти, костюмовані паради, релігійні процесії, театралізовані вистави, конкурси краси, змагання співаків, танцюристів, повітряних зміїв, бої биків та півнів, феєрверки. Але справді загальними в країні визнаються лише Різдво, Новий рік, Страсний тиждень, Великдень, Травневі свята та День усіх святих.

До речі, під час Страсного тижня на Філіппінах і досі можна побачити, як люди повторюють шлях Христа на Голгофу. Вони тягнуть важкий хрест, на голови надягають справжні тернові вінці, а спеціально найняті люди лупцюють їх довгими батогами, в які часто вплітають осколки скла. А на деяких островах у ці ж дні інсценується розп’яття Христа. Уявіть - відбою від добровольців немає! Хоча отримані рани загоюються більше місяця. Один з найбільш активних місцевих жителів був розп’ятий вісім разів, і дірки на його долонях уже не заростають.

Третій тиждень січня присвячено святу Ати-Атихан. Це історико-етнічне дійство розповідає про реальні події давно минулих часів, коли місцевих жителів ати малайські князі дату вигнали з родючих рівнин у гори, «заплативши» їм за втрачену власність шомполами, кинджалами та намистом. Відтоді (уже вісім століть) обидві сторони зустрічаються щороку на спільному святі, хоча самих ати вже майже не залишилось, а їхні ролі грають місцеві сільські хлопчаки.

Одним з найяскравіших свят, безперечно, є Тадтарин, названий так за ім’ям давньофіліппінської богині, покровительки жінок-матерів. Під час цих трьох днів тихі, обтяжені різноманітними клопотами філіппінки дозволяють собі відпочити так, як їм заманеться.

Серед історичних та культурних пам’яток, яким варто приділити увагу в країні, старе місто в Манілі, оточене кам’яними стінами, довжина яких дорівнює 4,5 км; історичний Форт Сантьяго, найстаріша на островах кам’яна церква - Кафедральний собор, давній форт Сан-Педро й Хрест Магеллана. А ще до послуг туристів та місцевих жителів - чудовий зоопарк, міні-Діснейленд, культурний центр та багато музеїв. Серед них найпопулярнішими є Санто-Томас, Національний та Муніципальний музеї, Метрополітен (музей образотворчих мистецтв). На невеличкому острові Мактан установлено пам’ятник на місці смерті Магеллана. Поряд з ним існує багато споруд на честь місцевого вождя Лапу-Лапу, під час битви з яким, власне, й загинув знаменитий мореплавець. А на Бохолі туристів дивують знамениті Шоколадні пагорби - унікальне явище природи. На цих пагорбах мешкають найменші у світі мавпочки. На Мінданао варто побувати в Орлиному заповіднику та на плантації орхідей. Потім можна відпочити на унікальних чорних піщаних пляжах неподалік від Давао.

Місцеві жителі уникають конфліктів і суперечок. На їхню думку, щоб досягти щастя й успіху, треба лише бути терплячим і виявляти витримку. А ще - відповідати добром на добро. Бо такий борг неможливо повернути грошима.

Шрі-Ланка - острівна держава

Ця острівна держава у Південній Азії розташована на південь від півострова Індостан. Її площа дорівнює 65,6 тис. км². Територія острова поділяється на сім адміністративних провінцій, які, у свою чергу, складаються з округів. Населення острова становить понад 18 млн чоловік. Шрі-Ланка є членом ООН (з 1955 р.), Співдружності націй, Південно-Азіатської асоціації регіональної співпраці й Руху неприєднання. Грошова одиниця - ланкійська рупія.

Римляни називали цей острів Тапробане, араби - Серендибом, англійці - Цейлоном, а місцеві жителі дали йому ім’я Шрі-Ланка. Острів має форму сльози. Від материка його відокремлюють неглибока Полкська протока та Манарська затока. Між ними знаходиться ланцюг островів, відомий як Адамів міст. До речі, від цього царства неповторних водоспадів, розкішної рослинності та золотих пляжів до самої Антарктики немає ніякої землі. Частина території Шрі-Ланки має висоту вище 1500 м над рівнем моря, однак ці місцевості перетинає багато розломів. З певної відстані вони сильно нагадують малюнок якоря, стрижень якого витягнутий у напрямку з півночі на південь. Гора Підуруталагала є найвищою в країні (2524 м.) Між урвищами простяглись напрочуд гарні долини, подекуди вони поступаються місцем плато з пологими схилами, які непомітно переходять у мозаїку з пагорбів та вологих низин.

Червоно-жовті грунти острова є малородючими. Попри це, тут вирощують непогані врожаї чаю, кокосових пальм, каучуконосів. Правда, для цього треба вчасно дбати про внесення добрив. У низинах сухої зони грунт червоно-бурий, більш родючий, але має свої вади: важко піддається обробітку та погано утримує вологу.

Ріки Шрі-Ланки здебільшого короткі й мають швидку течію. Усі вони починаються в Центральному масиві; звідти Махаоя та Келани несуть свої води до західного узбережжя, Валаве та Нілвала - до південного, а Гал та Ян - до східного. Найдовшою з блакитних артерій острова є Махавелі, що тече з південного заходу Центрального масиву до північно-східного узбережжя країни.

Ця «сльоза океану» лежить усього на кілька градусів широти північніше екватора. Тому клімат тут дуже теплий і стабільний. Найпрохолоднішим є грудень (+25 °C), а найгарячішим - травень (+28 °C). Звичайно ж, у горах трохи інакше. Наприклад, у місті Нувара-Елія, найвищому в країні (розташоване на висоті 1881 м), у січні температура повітря ледь сягає +14 °C, а в травні - +17 °C. Сусідством острова з Індійським субконтинентом пояснюються сезонна зміна напрямку вітрів, контрастність у режимі атмосферних опадів, якими «керують» мусони, різкі районні відмінності в кліматі. Наприклад, південно-західні низини належать до вологої зони. На західних схилах Центрального масиву температури стають нижчими залежно від висоти, а кількість опадів за рік подекуди перевищує 5100 мм. Водночас у низинах сухої зони, на півночі та сході острова, максимум дощів випадає з жовтня по січень - саме в цей час тут проходить північно-східний мусон. А з червня по вересень цей район переживає засушливу пору. В сухій зоні кількість опадів за рік стає значно меншою, ніж у вологій: від 1900 до 1300 мм.