Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна. Страница 61

Рибацькі парусні судна

Рослинний світ Шрі-Ланки досить цікавий. У низинах вологої зони та на схилах гір колись росли тропічні ліси, які поступово переходили у вічнозелені. Однак нині картина суттєво змінилася. Оскільки людина активно зайнялася господарською діяльністю саме на цих територіях, від дикої рослинності тут майже нічого не залишилося. Зелені «аборигени» збереглися хіба що на природних ділянках, які перебувають під охороною закону. У низинах сухої зони лісам теж не дуже пощастило. Але подекуди мішані вічнозелені зарості ще тримаються, переходячи в колючі чагарникі та хвилі вторинних злакових.

Фауна острівної держави дуже різноманітна, але кількість великих тварин, на жаль, поступово зменшується. Особливо це стосується ведмедів, слонів, леопардів. Зате багато видів змій, крокодилів, ящірок не дуже страждають від сусідства з людиною й почувають себе досить непогано.

Більшість розвинених міст знаходиться на південному заході країни. Головним діловим і торговельним осередком є Велике Коломбо (себто столиця, її околиці та місто-супутник Котте), де мешкають понад 2 млн чоловік. Другим за розміром вважається Дехівала-Маунт-Лавінья (196 тис. чол.), за ним іде центр Північної провінції Джафна (129 тис. чол.) та Шрі-Джаяварданапура (109 тис. чол.). У Центральному масиві найбільшим містом є Канді (104 тис. чол.), а в Південній провінції найвпливовішим вважається її адміністративний центр та невеликий порт Галле (84 тис. чол.).

Більшість місцевих жителів - сингали. Трохи менше тут ланкійських тамілів (нащадків давніх переселенців з Індії та індійських тамілів, які потрапили сюди тільки в середині XIX століття. Індійські таміли аж до 70-х рр. минулого століття вважалися «особами без громадянства». Пізніше дві третини з них змогли виїхати до землі предків, а ті, що залишилися, стали громадянами острова. Сингали та таміли й досі займають відокремлені території, шлюби між представниками обох народів трапляються дуже рідко. В країні досить багато маврів - нащадків від шлюбів арабів та місцевих жінок, євразійців, бюргерів, малайців. А от представників найдавніших корінних жителів цієї землі - веддів - нині нараховується всього 3000 чоловік.

Більшість ланкійців користуються сингальською мовою (вона належить до індоєвропейських мов та використовується лише в Шрі-Ланці), яка визнана офіційною державною. Таміли й маври спілкуються тамільською, що має статус національної. А от євразійці й бюргери розмовляють англійською.

Дві третини жителів країни є буддистами. Одну п’яту складають індуїсти. 8 % населення - християни (переважно католики), 7 % - мусульмани. Цікаво, що понад 15 000 жителів острова - монахи, які належать до трьох основних сект. До речі, у країні й досі існує кастова система. Кастовий фактор грає не останню роль навіть у політичній боротьбі під час виборів.

Якщо згадати історію цього острова, то здається, що природа недарма надала йому форми сльозинки. З VI ст. до н. е. через нього пройшли хвилі завойовників: індоарійські племена з північної Індії, таміли, португальці, голландці, англійці. Усі вони залишили свій слід на цій землі. Сингали побудували складну систему гребель, водосховищ, підземних резервуарів та тунелів для зрошення земель. Через постійні сутички та набіги система водопостачання земель на рівнинах прийшла в занепад, а місцеві жителі почали перебиратися туди, де вологість грунту дозволяла обходитись без штучного поливу. Всього два століття пішло на те, щоб родючі землі півночі перетворилися на непролазні джунглі, а вода, яка застоювалася в резервуарах та каналах, заболотилася. Внаслідок цього на острові поширилася малярія. Крім того, ослаблення держави призвело й до занепаду культури.

Столиця Шрі-Ланки - Коломбо

Португальці принесли на острів католицизм, почали розвивати торгівлю слонами, корицею, чорним перцем, плодами арекової пальми. Голландці дали «зелену вулицю» поставкам гвоздики, кардамону та інших спецій, порозумілися з сингальцями, допомогли їм вигнати з острова португальців і завезли на Цейлон нові рослини: кавові деревця та гевею. Англійці створили мережу доріг, що сполучила всю країну, та єдину адміністративну систему, взялися розводити різноманітні сорти чаю, гевею. Але місцеві сингали анітрохи не бажали працювати наймитами на плантаціях, тоді з Південної Індії на Цейлон і потрапили таміли. Незалежність країна отримала 4 лютого 1948 р., але залишилася у складі Британської Співдружності націй, носила назву Цейлон і підкорялася англійському монарху. У 1972 р. острів проголосили незалежною республікою. Високі світові ціни на чай справили неабиякий влив на досягнення в країні непоганих економічних успіхів. Проте на острові тривали сутички між сингалами та тамілами. Громадянська війна там, можна сказати, не вщухає й дотепер.

Нині Шрі-Ланка (цю назву острів повернув собі в 1978 р.) є демократичною республікою, в якій діє багатопартійна система правління. Основою економіки країни є сільське господарство. На світовому рівні Шрі-Ланка вважається одним з лідерів серед експортерів чаю й поступається хіба що тільки Індії. Другою експортною культурою, на яку спирається економіка країни, є гевея. Під кокосову пальму відведено вдвічі більше площі, ніж під гевею та чайні кущі разом.

Економічне становище острівної держави дуже залежить від виробництва рису. Воно почало суттєво зростати після того, як у 1948 р. в країні була ліквідована малярія, відновлені давні зрошувальні споруди, почалося використання мінеральних добрив та розгорнулося планове будівництво поселень. Отож після 1976 р. країна нарешті виявилася спроможною забезпечити себе.

Буддійська ступа в Поллонаруві

Надра острова багаті на дорогоцінне каміння та графіт. А на півострові Джафна розробляються поклади вапняку, який є основним компонентом при виробництві цементу.

Транспортні шляхи держави добре розвинуті: автомобільні дороги, три чверті яких мають тверде покриття, утворюють густу мережу; в столиці діє головний морський порт, обладнаний штучною гаванню; у Катунаяку працює сучасний міжнародний аеропорт. Ось тільки з залізничним транспортом на острові не все гаразд: багато магістралей не діють з середини 80-х років минулого століття.

Промисловість країни складається з розвинених традиційних промислів, підприємств з переробки місцевої сільськогосподарської продукції, машинобудівних заводів, підприємств із виробництва цементу, паперу, фанери, кераміки. На півночі від столиці утворена спеціальна економічна зона для залучення іноземного капіталу, де діють закордонні компанії, яким надані значні податкові пільги. Досить високими темпами розвивається й будівельна індустрія країни. Економіка Шрі-Ланки сильно залежить від зовнішньої торгівлі. Місцеве населення має право на безкоштовне лікування та освіту. Крім того, в країні надаються соціальні послуги та допомога бідним: вони можуть розраховувати на отримання місячної допомоги, грошових дотацій для хворих на сухоти, старих, хворих та інвалідів. На Шрі-Ланці діють понад 12 000 початкових та середніх шкіл, кілька університетів, два університетські коледжі, 21 інститут інженерного профілю та 26 педагогічних училищ.

Серед місцевих визначних пам’яток, насамперед, треба згадати Національний музей Коломбо, де демонструється найкраща експозиція з історії Шрі-Ланки від кам’яного віку до сучасності. Варто відвідати також бібліотеку при музеї, Національний архів столиці, Національну бібліотеку, Національний бібліографічний центр, регіональні музеї у Канді, Джафні та Ратнапурі. Але найбільше вражають гостей острова інші свідки минулого. Шпиль Адама (2243 м) - буддійська святиня. За легендою, саме тут спустився на землю Адам, якого вигнали з раю. На схилах шпилю видно відбитки слідів, які нагадують людські (буддисти вважають, що вони належать Будді, а християни та мусульмани - що Адаму). Серед дивовижних місць країни - природні парки. Тут є все: водоспади, річки, чудернацька рослинність, гори. Просуваючись по звивистій дорозі, можна побувати в усіх кліматичних поясах і вийти туди, де буяє щось на зразок тайги. Одна з перлин острова - національний парк «Ялла». Тут майже під ногами товчуться гарні павичі, на кожному кроці зустрічаються буйволи та крокодили. Дикобрази є на острові всюди (часто їх можна побачити на порогах хиж - чим не сторожові пси!). Крім того, тут можна зустріти леопардів, чорномордих мавп, слонів, а ще побачити фікус, який своєю кроною покриває площу в половину футбольного поля. У Королівському ботанічному саду в Нераденії, наприклад, під таким рослинним гігантом проходять конференції і семінари: і дихаєш вільно, й сонце не заважає.