Який цей світ - Влад Марія Миколаївна. Страница 11
Усі великі речі, передсказані про Неї пророками Старого Завіту, всі дивні явління, пов'язані з народженням Ісуса Христа, Її Сина, доводять, що Вона перед віками була обрана Небесним Творцем на Матір Його Сина - Бога, який мав узяти від Неї своє людське тіло й замешкати аж на 33 роки між нами на землі, аби спасти наші душі.
Бог - сама святість, диявол - джерело гріха. Бог не міг допустити, щоби Його Син був зачатий у лоні жінка, яка була б хоч на якусь мить під силою диявола, тому звільнив Її від плями первородного гріха у хвилині Її зачаття, і тому в часі Благовіщення Архангел Гавриїл назве Її "благодатною". А це означає, що Вона з Божої волі не підлягала жодному гріхові - ні первородному, ні особистому.
Святий Євангеліст Іван в своєму "Об'явленні", у 12 главі, описує видіння:
"І знамення велике була видно на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її стопами, на її голові вінець із дванадцятьох зір"(І2.1).
Ота жінка - то Непорочна Діва Марія. Мати й Діва, вільна від усякого гріха, від будь якої провини. Не могло бути, щоб Сама Святість - Ісус Христос мав матір, що була би з первородним гріхом, щоб їдь пекельного змія затруїла Її душу, щоб Нею заволодів нечистий хоч на одну-однісіньку мить. Святість і гріх абсолютно несумісні.
Божий Ангел сказав Марії: "Радуйся, благодатна, Господь з Тобою". Благодатна - отже, повна Божої ласки. Не міг би він тих слів сказати, якби Вона була зачата в лоні матері з первородним гріхом. А слова Ангела: "Благословенна Ти між жінками" засвідчують вибір Всевишнього Її одної з поміж усіх на землі. Пречистою і Непорочною Вона прийшла на світ, народила Сина-Бога, Пречистою і Непорочною зосталася і після Його народження, в святій недоторканості прожила все своє життя, не знаючи мужа, Пречистою і Непорочною пішла із земного життя - Бог узяв Її душу разом із тілом до неба.
Вірять в цю правду на всій землі. Бо зародилася вона в Божих планах і передана була першим людям.
І не тільки отці Християнських церков, а й богослови, філософи застановлюються, роздумують над цією правдою, дають свої пояснення. Ось одне з аргументованих пояснень. Францісканський філософ і богослов о. Іван Дунс Скот каже, що Пречиста Діва Марія не є очищена в зачатті від первородного гріха, але Вона наперед захоронена від нього. Святий Єфрем Сирин складає молитву: "Ти, Господи, і Твоя Мати, ви одинокі під кожним оглядом святі, бо ані в Тобі, ані в Твоїй Матінці нема жодної плями".
У східних Менологіях говориться про непорочність Діви Марії так: "Через особливе Провидіння Богові подобалося, щоб Пречиста Діва була чистою від першої хвилини свого життя, щоб була достойною зачати й породити Ісуса Христа, Воплочене Слово". У Менології від 984 року згадується про едикт імператора Василя ІІ Македонця: відзначати свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці 9 грудня (22 грудня за н.ст.).
Цікаво, що і мохаммедяни також сповідують Непорочність Богоматері. Їх вчення гласить: "Кожен потомок Адама від хвилини свого приходу на світ є діткнений сатаною; однак Ісус і Марія мусіли бути з цього винятками. Бог поклав завісу між ними і сатаною, і вона захоронила їх від його (сатанинського) фатального діткнення".
* * *
Віддання Пречистої Діви Марії до храму відбулося 21 листопада в дощову й холодну пору. Якраз дочекалися черги богослужіння свояка священика Захарії і вирушили в дорогу до храму.
За законом Мойсея кожна мати по народженні дівчинки мусіла стриматися від участі в святих речах вдвічі довше, ніж після народження сина - аж 66 днів. Можливо це тому, що через жінку світ упав у гріх. Дотримуючи приписи закону, - принести жертву й відбути у храмі обряд очищення, - свята Анна, хоч і непорочно зачала дитину, принесла свою доньку до храму, віддала в жертву двох голубів. Відбуваючи обряд очищення, вона ще раз повторила свою обітницю посвятити Марію на цілковиту службу Господу Богу в Єрусалимському храмі.
Три роки пролетіли, як три дні. Недовго тішилися своєю єдиною дитиною старенькі батьки. Вона була для них такою великою радістю в їх домі, що годі й описати. Вони могли ще не віддавати Її до святині, ще побути разом зі своїм щастям, єдиною розрадою і поміччю на схилі літ. Але вона не баряться виконати свого обіцянку перед Богом.
Жертва Йоакима й Анни було надзвичайно велика.
Заспокоювало батьківські серця те, що вона віддають Її в Божий храм до свого родича, який попіклується маленькою ще дитиною. Тай жити переберуться до Єрусалиму, щоб мати змогу частіше відвідувати донечку. Маленька Марія любила доброго побожного священика Захарію, Вона його знала до Введення. Захарія згодом стане батьком, його вже також немолода дружина Єлисавета приведе на світ майбутнього Предтечу Ісуса Христа - святого Івана Хрестителя. Це був найкращий вибір святих Йоакима й Анни, бо хто ж міг краще опікуватися їх малою донею, як не родич - ревний і праведний священик Захарія.
Це передання засвідчують як християнська наука, зокрема патріарх святий Герман, так і мохаммедський Коран, кажучи, що Бог передав Марію "уакафальгові Захарії" на виховання.
А виховували молоденьких дівчат при храмі дуже ретельно. Ця поважна місія лягала на плечі чеснотливим жінкам. При Єрусалимському храмі, наприклад, опікувалася дівчатами, відданими на службу Богові, пророчиця Анна. Батьки віддавали дівчат до храму, зробивши Богові обітницю або на кілька років, або назавжди. Через кілька літ можна було заплатити викуп сумою 50 сиклів і забрати посвячену доньку додому. Такі часові обіти називалися "позикою Богові". Посвячених дівиць називали "доньками Господа".
Усі "доньки Господа" жили в окремих приміщеннях, спеціально для цієї мети пристосованих при храмі. Вони носили темно-сині однострої з довгим білим поясом, голову покривали білими шалями. Це виглядало скромно і гарно.
Заняття "доньок Господа" починалося вдосвіта. Всі чистенько вмивалися, разом із побожними жінками йшли до перистилю, оточеного балконами, і там сідали на почесному місці. Вони мали також окреме почесне місце у перистилю жінок. Про це описують святий Василій Великий, святий Григорій Ніссейський та святий Кирило Єрусалимський. При храмі від давніх часів був звичай, що діви, посвячені на службу Богові, брали участь у різних релігійних обходах-співали, грали на інструментах, навіть танцювали. Їх дівицтво високо цінувалося.
Звучали вранішні труби - усі діви у перистилю схиляли додолу свої голови й промовляли молитву Ездри, яку вважали законовчителі найбільш успішною перед Господом: "О, Боже, хай Твоє ім'я буде прославлене й освячене в світі, який Ти створив по Своєму уподобанню; хай буде Твоє царство; хай прийде відкуплення і скоро з'явиться Месія!"
Після молитов читали уступи із книг, що визнавали віру в одного Бога. Рання й вечірня молитва закінчувалася благословенням священика.
Так виростала разом з іншими дівчатками Пречиста Діва Марія. Вона була беручка до різної роботи. Ось Вона змалечку навчилася прясти вовну і льон, а пізніше гарно ткала на верстаті килими, тканину для святині. Святий Епіфаній лишив нам згадку, що Пречиста Діва Марія найбільше любила вишивати на полотні та вовняній матерії або ткати золотом на шовках і парчі. Протоєвангеліє Якова розповідає, що Вана залюбки сиділа під кужелем і пряла веретеном. Християнки в Єрусалимі свято переховували веретена Марії, які побожна візантійська імператриця Пульхерія перевезла до Константинополя і поклала в церкві Пресвятої Богородиці. Діва Марія пряла льон, привезений з Єгипту, а відтак з цього прядива ткали туніки для первосвящеників. Той виріб так і називали - "Дівине полотно". Ті Пречисті руки ткали Ісусові і той хітон, який воїни під хрестом розіграли жеребкуванням.
Прядучи або ж сидячи за ткацьким верстатом, підліток-Марія мала час для улюблених роздумів над прочитаними уступами святого Письма.
Якою ж мовою говорила Пречиста Діва Марія?
Справа в тому, що вже від ІV сторіччя до Христа арамейська мова, якою говорили перси або ассирійці, була розговірною мовою на цілому Близькому Сході. У самій Палестині вона мала кілька говорів, з яких найважливішими була юдейський і галилейський. В Євангелії написано, що слуги первосвященика в часі суду над Христом по мові пізнали святого Петра як учня Ісуса, бо він до когось промовив по-галилейськи, цебто галилейським говором арамейської мови.