Який цей світ - Влад Марія Миколаївна. Страница 9

І вояки також збиткувалися. Тикали Йому до рота губку з оцетом на довгій тичці, примовляючи:

- Коли Цар Ти Юдейський - спаси Себе Сам!

Над головою Ісуса був прибитий надпис письмом грецьким, латинським і гебрейським: "Це - Цар Юдейський".

Дизма то непритомнів з болю, то приходив у себе і бачив, як корчиться його товариш зліва від Ісуса, як оскверняє словами всіх і все. Він бачив також у натовпі кількох плачучих жінок - "вони за Ним плачуть" - подумав крізь прокльони другого розбійника. Ось найстарша умліває раз по раз, мабуть Його Мати... "Добре, що моя мама не діждала бачити моєї ганебної смерті..."

А товариш-розбійник зачепив і свого Сусіда по хресту:

- Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

І брутально обізвав терплячого Мученика, що зводив очі до неба.

- Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? - заступився за Христа розбійник справа. - Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо - Цей же жодного зла не вчинив.

І, тамуючи біль, промовив до Ісуса:

- Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Свое!

І промовив до вмираючого розбійника Дизми Ісус:

- Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

І привиділася Дизмі у білому мама, схилена над його колискою і незбагненно гарна інша, зодягнута в сонце, молоденька Жінка, що поклала свого скупану Дитину, а його, струпавого, взяла ніжно на руки й опустила в літепло - і так йому добре стало, так легко, минулися болі, тодішні й теперішні, минулося все.. .

"Бог хоче, щоб усі люди спаслися

і прийшли до розуміння правди."

(Тим. 2.4)

Мати світу

Тошу Фукамі з вдячністю

Любов - корона всіх чеснот, вершина досконалості, якої розумна істота може сягнути.

Чесніша від Херувимів і Славніша від усіх Серафимів любила Бога більше, ніж усі Небесні Сили. Адже Вона під своїм Пресвятим Серцем носила саму Любов.

"Бог є Любов" (І.Ів.4. І 6).

Вона породила для нас Предвічну Любов. Кормила своїм молоком. Навчала говорити, ступати перші кроки. Щоденно турбувалася про Ісуса.

3 якою любов'ю і жертовністю Вона все те виконувала. Шила, прала, варила, купала...

Хто злічить усе те, що Божа Матінка зробила для Ісуса - Божого Сина.

Водночас з любови до Бога Вона любила ближніх. Її серце було дуже співчутливе.

Вона спішить на допомогу всім, не тільки християнам. Вона - Мати всіх людей, бо Мати Бога поважає і любить Його творіння.

Ісус Христос прийшов спасти всіх на землі. "Бог бо так полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, жив життям вічним. Бо Бог не послав у світ Сина світ засудити, але, щоб Ним - спасти світ " (Ів. 3.16-17).

"...Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у Його ім'я проповідувалося покаяння та відпущення гріхів усім народам... " (Лк. 24.46 - 47).

Святі Діяння розповідають про навернення сотника Корнилія. Він же був поганин-римлянин. Охрестив його святий Петро. І коли апостолові в Єрусалимі стали докоряти, він свої пояснення закінчив так: "Коли, отже, Бог дав такий самий дар їм (поганам), як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб міг був стати Богові на перешкоді?". Почувши це, замовкли і хвалили Бога, кажучи: "Отже, й поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя". (Дії 1 1.17-18)

Наші предки також були поганами. Пречиста Діва випросила для нашого народу світло святої віри. Понад тисячу років вони просять у Неї заступництва, допомоги. Пречиста Божа Мати бажає, щоб усі народи прийшли до пізнання правди, щоб спаслися. Це Її найсвятіша місія.

Місто Сендай у Японії вшановувало трьохсотріччя з дня смерті дуже славного державного мужа-князя Дате Масамуне. Він же колись і запросив перших місіонерів отців Францісканців до провінції Сендай і до Північної Японії. Отці під проводом блаженного Луки Сотеля розвинули колосальну місіонерську працю в цій мудрій, розвинутій країні.

На урочистості з нагоди трьохсотріччя від дня смерті видатного японського державного і громадського діяча запросили і священика з Бразилії отця Миколу Маріяна Іваніва, щоб він прочитав доповідь про Дате Масамуне.

Отець приїхав до Японії.

Після доповіді, як він розповідає у своїй книзі "Оце Мати твоя" (Прудентопіль - Бразилія, 1986 р.), до нього приступив один пан і запросив до себе в гості. Священик прийняв запрошення і прийшов до дому того поважного японця, як вони домовилися, наступного дня пополудні. Господар прийняв його дуже сердечно і пояснив причину цієї зустрічі.

Він розповів:

"Я не християнин. Після смерті Дате Масамуне сталися великі зміни. Ті, що були навернуті у християнство, переслідувалися. Вони змушені були тікати в гори, до інших провінцій. Мої предки прийняли були християнську віру. Але з часом усе перемінилося".

Він підійшов до стіни і вийняв зі сховку валізочку. При цьому продовжував бесіду:

"3 тих часів збереглася у мене одна пам'ятка. Я є її єдиним сторожем. Це родинна пам'ятка. Я її успадкував. Дуже прошу Вас, щоб Ви мені пояснили, що вона означає..."

Він відчинив валізочку, й отець побачив невеличку статуетку Пресвятої Діви Марії. Вона було голубого кольору, але від часу місцями почорніла. Внизу, на п’єдесталі, були вибиті слово латинською мовою: "Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво".

- Як ця статуетка опинилася у Вас?.. Чи знаєте її історію? - запитав здивований гість.

- Дещо знаю.

І господар повів розповідь:

"Ця статуйка походить від мого прапрадіда. Він мав сина та невістку. Але вони померли і зоставили сиротами хлопчика і двох дівчаток. Мій прапрадід їх виховував. І ось дванадцятирічний його онук тяжко захворів. Коли вже не було ніякої надії на його видужання, мій прапрадід усіх випросив з кімнати, одягнув онука у святкове вбрання, відчинив сховок. У ніші було оця статуйка. Прапрадід поклонився. Став на коліна і довго молився. Потім кивнув малому, щоб він також уклякнув. Узяв у свої долоні гарячі руки хворого хлопця і проказав: "Пресвята Діво Маріє, Ти все можеш. А коли хтось має померти у цій хаті, то забери мене, а вирятуй цю дитину!"

Це розповідав мені мій дідуньо. Саме він був тим безнадійно хворим хлопчиком. Він розповідав, що після молитви відчув велику слабість у всьому тілі, захотів дуже спати - і попросився у ліжко. Його дід підніс руки вгору, до статуйки, і кілька разів подякував.

Заніс онука до ліжка, роздягнув, накрив, поцілував.

Хлопець спав довго-довго. Прокинувся і побачив сестричок, які стояли на колінах коло його ліжка і гірко плакали. Малий почав їх заспокоювати, кажучи, що він уже цілком здоровий, бо дідуньо молився за нього.

На це вони ще голосніше заридали, а старша сестра промовила:

- Дідуньо цієї ночі померли.

Цю статуйку мій дідусь оберігав і передав мені. Я дав йому слово, що так само буду її все життя берегти. Але я прошу Вас, отче, поясніть мені, хто ця Пречиста Діва..."

Пояснення було довге. Священик закінчив його молитвою "Богородице Діво". Господар попросив продиктувати йому цю молитву.

Потім забажав, щоб вони уклякнули на коліна, - і проказав ту молитву перший раз.

Ото, полюбив Єси правду в глибинах,

і в таємних речах виявляєш премудрість мені.

Книга Псалмів 51, 8