Іміджмейкер із Москви - Джангіров Дмитро. Страница 19
– Куда?!! – запитав ошелешений асистент…
– Куда-куда? Ну не в Караганду же! – взяв реванш шеф… – Чтоб через два часа все были в съемочном павильоне!!
Асистент дістав із відеомагнітофона переглянуту касету.
– А с этими роликами что делать? – запитав він.
Іміджмейкер взяв його за плечі і, повернувши обличчям до виходу, розпорядився:
– Быстро вези на студию. Пускай завтра запускают оба сразу же после поздравления Президента!
У великому знімальному павільйоні горіли з півсотні прожекторів, спрямованих на багатоступінчасту естраду, що блимала різнобарвними вогнями. Сходами густими клубами скочувалася у залу аж до пульта звукооператорів пара азоту, переливаючись казковими космічними кольорами. Увага численних творчих та технічних працівників студії була прикута до сцени, де перед камерами з мікрофоном у руках розхитувався на ступнях нагримований до невпізнання Бабай. Осторонь, біля самої сцени, стояли іміджмейкер з асистентом та інші причетні і непричетні до процесу люди. Асистент з аркушем шефового сценарія в руках і з кипою паперів під пахвою керував зйомкою:
– Восьмое марта, дубль три! Пошла фонограмма!
Залунали перші ноти з паулсовського «Миллиона алых роз». Бабай у білому костюмі, що виблискував та іскрився, театрально закрокував сходинками вниз. Обабіч нього на сцену разом з ним сходили ті ж самі ткалі і вчительки, що вже знялися у двох попередніх роликах. Втім, цього разу жінки були одягнені в модельні чистесенькі костюми, ретельно підігнані та випрасувані. Гарні зачіски та професійний грим кожну з них перетворили на красуню. Оцінююче оглянувши «квітник» навколо себе, Бабай заспівав:
Хор підхопив мелодію і матеріально стимульовані жіночі голоси нещадно вдарили присутніх по вухах:
Димо-машини вивергали важкі азотні хмари, зверху дощем сипалися доларові купюри, масовка, щиро радіючи, хапала їх на льоту.
– Стоп! Снято! Перерыв пятнадцать минут! – скомандував Артурчик.
До іміджмейкера, витираючи з чола піт, підійшов Бабай. Нестор Євграфович похвалив дебютанта:
– Ну вот видите, Владимир Михалыч, уже практически хорошо. Вы же просто талант! Вот когда в девяносто шестом мы репетировали предвыборные танцы Бориса Николаевича – вот там, действительно, пришлось повозиться!!
– Нестор Евграфович, а может, все-таки наймем дублера? – з надією в голосі запропонував Бабай.
– Ну что вы, голубчик, ни в коем случае! – безапеляційно заперечив іміджмей-кер. – Я как профессионал обязан заботиться о сохранности денег клиента. Достаточно того, что фонограмму нам напел сам Паваротти вместе с хором ватиканских монашек…
Очі Бабая заблищали. Він захоплено вигукнув:
– Круто!! Вот, боюсь только, братва не поверит…
– Предъявите счет, – поверят, – із суворим обличчям сказав політтехнолог, простягаючи банкіру аркуш з кошторисом. Бабай прочитав цифри і, прикро вражений, вигукнув:
– Мама родная!
– Какая мама?! – так само суворо перепитав іміджмейкер, заглядаючи у рахунок, – Нет, все правильно, никакой мамы. Видите, подпись: «Папа. Ватикан, 7 марта» – авторитетно припинив він дискусію.
З товстою пачкою однодоларових купюр до них підійшов асистент. Зі словами «Пожалуйста, ваш реквизит!» він простягнув пакунок Бабаю.
Бабай невдоволено зважив вагу пакунка на руці.
Интересно, почему с каждым дублем реквизита становится все менше? – запитав він.
Іміджмейкер взяв незалежного кандидата попід руку і коротко, але доступно роз'яснив йому елементарні принципи виготовлення реклами:
– Уважаемый Владимир Михалыч! Мы стремились, чтобы в кадре была видна неподдельная тяга народа к вашим инвестициям. Именно поэтому мы не предупредили массовку, что доллары сделаны на цветном ксероксе…
Бабай уважно роздивлявся американські гроші:
– Не понял. Я же для этого инвестиционного дождя специально разменял целую штуку по одному баксу! – не вгавав він.
Іміджмейкеру знову довелось все розставити по місцях:
– Деньги пошли на телефонные переговоры с Ватиканом. Вы же знаете, Папа старенький и говорит очень медленно.
Раптом пролунала команда асистента:
– Все на исходные! Восьмое марта: дубль четыре! Пошла фонограмма!
Студію заполонила знайома мелодія…
…Цього разу паулсовський «Миллион алых роз» наповнював люкс іміджмейкера, оскільки Нестор Євграфович збирався подивитися по телевізору трансляцію кліпа, завершеного Артурчиком самотужки. Весь екран заповнив собою Бабай…
Раптом задзеленьчав телефон, висмикнувши політтехнолога з роздумів. Іміджмейкер взяв трубку. Дзвонив Симорозенко.
– Да, Никита Ильич, с праздником вас!… – весело привітався іміджмейкер. – Почему не ваш праздник? Это праздник лучшей части вашего электората!… Что-о?! Ваши ткачихи в клипе Бабая?! Не может быть! По какому каналу!? Ах да, вижу-вижу!…
Прикривши трубку рукою, Нестор Євграфович прошепотів своему помічнику:
– Он потрясен – говорит, что на фабрике Клары Цеткин он десять лет проработал парторгом и не ожидал от своих ткачих такой политической неразборчивости.
Іміджмейкер продовжив діалог із Симорозенком:
– А чего же вы хотели, они же – ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ ткачихи!… Как?! Они до сих пор состоят у вас на партийном учете? Замечательно! Наш человек в штабе Бабая сообщил, что этот зажравшийся бандократ обычно платит массовке по десять баксов. Так что, дорогой Никита Ильич, можете смело отправляться к своим Кларам Цеткин за партвзносами! Тем более, что классовая борьба в Центральном округе обостряется, и наша с вами пролетарская идея нуждается в дополнительном финансировании!… Да-да, но пасаран, товарищ Симорозенко!
Політтехнолог поклав трубку.
_Ну что, Артур, проведем маленький эксперимент? Набери-ка нашего патриота, – попросив він асистента. Той набрав номер – лінія була зайнята.
_Это ему звонят доброжелатели, пересказывают в лицах клип Бабая… Сейчас он дослушает и перезвонит нам, – задоволено припустив іміджмейкер. За хвильку телефон справді задзвонив.
– Киевский офис професс… – почав було ассистент. – Так-так, зараз паклычу. – Сказав він, простягаючи трубку, і з повагою прошепотів:
– Вы гений, Нестор Евграфович!
– Так, вітаю вас, пане Богдане!… – весело почав іміджмейкер. – Що ви кажете?!. Ваші вчительки агітують за Бабая? Не може бути!
Прикривши слухавку рукою, Нестор Євграфович коротко переказав асистенту, який згоряв від цікавості, зміст Сливкового обурення:
– Он говорит, что до девяносто первого года был парторгом районе
Іміджмейкер знову продовжив діалог із Сливкою:
– Так-так…
Нахилившись до асистента, Нестор Євграфович прошепотів:
– А потом он лично переписал их всех в Рух.
– Я теж, шановний Богдане Степановичу, не можу повірити в таку зраду національної ідеї, – вів далі іміджмейкер у трубку. – Може, їх катували?… Так, згоден, без руки Москви не обійшлося! Терміново пишіть скаргу в Центрвиборчком про іноземне втручання!… До побачення! Шануймося, бо ми того варті!