Пафос - Ешкилев Владимир. Страница 29

Ґвалт і вереск.

«Геверет [31] ! Класавіца! Кьюпі суавенір!»

«Звідки ці бедуїни знають, що ми олім?» — дивується Джипсі крамарям, а потім собі: «Яка ж це я олім? Просто совкиня-шмірачка…» Вулиця-базар пливе перед її очима, вона ледве ухиляється від величезних коліс завантаженого помаранчами і авокадо візка. Торгівці регочуть.

Анджела протискується у напрямі бородатого православного ченця, котрий перебирає лоток зелених цитрин.

— Рardon! Where situated main Orthodox temple? [32]

— Бон там, — відповідає чернець російською. — Как пройдьотє лютєранскую школу, повєрпьотє налєво. Проход за фонтаном.

— Спасіба.

Анджела повертається до Джипсі:

— Бачиш, мала! Язик до Києва доведе.

Вузький прохід (металеві двері у кам'яному мурі) виводить жінок на подвір'я Церкви Гробу Господнього. Велична базиліка урбічною горою підноситься понад екскурсійними зграйками, розповзлими заплитченим

подвір'ям.

— Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене, грішну! — хреститься Анджела на підперті колонами вхідні арки. — От ми й прийшли, мала…