Голова Якова - Дереш Любко. Страница 24

Постаті чоловіка і жінки проникали глибше у туман, поки не вийшли до води. Перед

пробудженням він, стоячи на березі озера, спитав у себе: «Чому мої руки червоні?»

А далі він прокинувся, важко дихаючи, і поглянув на руки.

XIII

Усі прокляття колись спадають

Andante comodo

(зручним кроком)

Після того випадку з Майєю Іван спілкувався з нею обережніше. Та й взагалі, вона

забагато про себе думала. Була про себе не знати якої думки.

Спершу, коли Майя готувала разом із ним уроки, Іванові було цікаво. Вони сміялися, Іван

тішився красою округлостей під її обтислим топіком, Майя розповідала йому почерпнуті з

Інтернету історії про майяський календар, еволюцію планети і таке інше.

Коли вона вдарила його по заду, Іван зрозумів, що Майя часом не дружить з головою, і

вирішив більше справи з нею не мати.

Він почав був думати, що його жертвування себе задля того, аби здобути її тіло,

оправдане, аж поки не з'явилися Йоланта і Яна.

Іван побачив Яну і здивувався, як він міг узагалі побажати собі щось таке, як Майя.

Яна у перший же день прийшла до нього знайомитися. Вона сказала, що познайомилася з

його братом у Києві. Спочатку вона працювала круп'є в підпільному казино

«МонтеКарло», а потім, коли її задовбало дивитися на п'яні морди, пішла працювати

офіціанткою. Там вона й познайомилася з Яковом. Вона зізналась Іванові, що мала

відчуття, ніби йде офіціанткою тимчасово, аби зрозуміти, чим їй хочеться займатися по-

справжньому. Коли вона зустріла Йоланту, то зрозуміла, що дочекалася цього. Вона

зрозуміла, що хоче робити те, що їй найбільше подобається.

Найбільше Яні подобалось показувати красу.

Іван сприйняв це нормально, красиві груди Майї теж привертали його увагу і тішили.

Отже, показувати красу — благо. О'кей.

— І ти поїхала з нею до нас?

— Уявляєш?

— Очманіти.

— Ти мене пофотаєш? — спитала Яна, побачивши солідний «Нікон» — подарунок

батька на його тринадцятиріччя. — Я хочу на сходах. У вас такі класні сходи.

Іван фотографував її весь день. Він усмакував це. Яна була хорошою моделлю.

Коли вона йшла сходами повз вітраж, світло впало на неї під таким кутом, що Іван

побачив: все світиться. На нього зійшов спокій, і Іван побачив у кадрі, що все єдине.

МіжЯною, цим світлом і ним, фотографом, — між ними не було розділень. Іван бачив, що це

прекрасно.

Він побачив це власними очима, і кожен кадр відтепер став віконцем туди, у красиве

єдине. Іван подумав, що закохався в Яну, в красиве єдине, у фотоапарат, в те, як воно

стається.

Іван знав, що сьогоднішній день — найважливіший в його житті.

Сьогодні він зрозумів: відсьогодні всі дні — найважливіші.

Перше зґвалтування сталося з Яною у дванадцять. Вона розказала це йому ввечері. Із

сестрою вони, підмалювавшись, пішли у парк на фестиваль.

Іван любив допізна читати. Близько першої ночі у двері постукала Яна.

Іван запросив її.

Вона була у своїй салатовій піжамі і нагадувала Іванові зелену бруньку чаю, свіжу і терпку.

Яна закурила в нього в кімнаті, він попросив не курити, вона послухалась. Вона не спала і

хотіла спілкуватися. Яну перло, вона була в хорошому настрої.

Вони заговорили про дівчат. Яна невимушено цікавилася його досвідом, Іван чесно

сказав, що досвіду нуль, і Яна пораділа за нього.

— «Травень, вечір, парапети. Джинси, кліпси, сигарети. У-у-у-у-у, парапети», —

проспівала вона.

Троє старших пациків запропонували поїхати на спортивну базу за містом поїсти пива з

раками. На базі хлопці пригрозили, що поб'ють їх, якщо дівчата їм не дадуть. Сестра

відмазалась — у неї були місячні.

Із сестрою після цього стосунки розладилися, зате налагодилися стосунки з чоловіками.

Яна сказала, що її вабило до сильних і досвідчених. Вона стала жити з одним старшим

нацаном віком приблизно як ті хлопці.

Її співжитель мав звичку битися. Яні це подобалось, вона вважала це проявом мужності і

ховала на екзаменах синці під окулярами.

Коли вона порвала з ним, її вдруге розвели на секс, на цей раз тільки на оральний, теж із

дурості. Яна пішла зі старшою подругою на Свято пива, це було у дев'ятому класі.

Напившись пива, Яна страшенно захотіла в туалет. Вона не придумала нічого кращого, ніж забігти на третій поверх будинку і справити потребу на сходовому майданчику. Її

впіймав п'яний молодик і пригрозив, що здасть у міліцію, якщо вона не відсмокче.

Вони вийшли удвох покурити в батьків кабінет. Іван раптом поставив запитання, яке

збило її з пантелику.

— Як я себе ідентифікую? — перепитала Яна.

Іван змінив тему, зрозумівши, що братів підхід до дівчат не для нього. Вони почали

обговорювати латинські назви сексуальних перверзій, де знайшли багату жилу. Іван

сказав, що раніше мріяв стати сексопатологом. Крім пізнань у сексології Іван виявив

спостережливість і зауважив, що під штанами у неї танґа чорного кольору.

— Ти можеш показати мені свої груди? — спитав Іван, і Яна розстібнула піжаму.

— Красиві, — сказав він. Насправді нічого більш досконалого у своєму житті він ще не

бачив.

Яна дозволила йому торкнутися їх, і Іванові цього виявилось досить. Він запам'ятав це

відчуття і вирішив зберегти його. Він запропонував викурити ще по сигареті. Яна

погодилась, і Іван зачитав їй з мобільного вірші, які писав у вільну хвилину. Вірші були про

життя, любов і дерзання в пізнанні. Яна в поезії тямила, і сама прочитала напам'ять двійко

власних віршів.

Вони докурили і розійшлися спати.

Наступив понеділок. Зранку Іван поїхав на заняття, а коли повернувся, побачив, що нікого

немає. Усі зібралися в зимовому саду і слухали якусь музику. Іван вирішив не заважати і

пішов у кухню взяти собі щось поїсти.

Він пересунув коліщатко станції на хвилю, яку слухав батько: «Радіо Свобода». Радіо

озвалось приємним баритоном. Трансляція йшла російською. Іван вирішив послухати.

— Следующая, привычная нашим постоянным слушателям рубрика — «Музыкальный

альманах» с Соломоном Волковым. Сегодняшний випуск «Музикального альманаха» ми

откроєм рассказом об американской премьере симфонии Шнитке. Но прежде, чем вы,

Соломон, познакомите нас с зтой новостью, я хочу задать более общий вопрос: какова

роль Шнитке в современном репертуаре — международном и российском?

Гість програми, згаданий Соломон Волков, почав розповідати:

— Она очень существенна в международном репертуаре. Что касается российского,

то это как бы вещь в себе в некотором смысле, и там очень многие значительные

композиторы, в том числе и российские, почти не звучат. Хороший пример — творчество

Мясковского, человека, который в свое время был главой московской музыкальной

школы. Это одна из самых значительных фигур отечественной музыки. Практически ты не

натыкаешься на произведения Мясковского в текущем репертуаре. Почему это так —

загадка...

«Дурня якась», — подумав Іван, витягуючи з холодильника холодну зупу і масло.

— ... конечно, сочинения Шнитке звучат регулярно. Он — исполняемый автор.

— И теперь к этим сочинениям прибавилось еще одно? — спитав ведучий у Соломона

Волкова, котрий вже подобався Іванові.

— Да. Это Девятая симфония Шнитке, которая в первый раз прозвучала в Америке, и

интерес к этому опусу был огромный. Вообще, очень любопытная история. Произведение

прозвучало в новой реконструкции. Тут уже двойная загадка...

Слухаючи у піввуха Соломона Волкова, Іван розігрів собі їсти. Все-таки Йоланта готувала

краще, ніж Майя.

— Тем не менее вдова поведала нам сравнительно недавно, что сам Альфред