Тінь попередника - Ешкилев Владимир. Страница 27

— Рене, не зістрибуй з теми. Ти щось таке просік, я ж бачу.

— Я ж детектив, Алексе. Це моя професія — щось якось і десь просікати… А що ж це за фіґня така: «ескалоп по-адміральськи», га? Ти коли-небудь їв адміральські відбивні? А пивом їх запивають? Чи лише тим їхнім кислим морсом.

— То що там не те із Тамою?

— Там все «не те».

— Що «все»?

— Ти звернув увагу на тональну косметику на її шиї?

— Ні.

— От бачиш, ти навіть не подивився на шию найкрасивішої дівчини, яку ми зустріли на цій планеті. І про що ж з тобою балакати після такого проколу? Ну гаразд, не ображайся, я жартую… Вах, скажу тобі, ці котлети — це ж щось із чимось! Спробуй, тобі сподобаються. Спробуй, спробуй… І замов собі пиво номер дванадцять. Здається, воно натуральне.

— Натуральне?

— Настояне на місцевих головоногих.

— Цу!

— Жарт.

— Я розумію, не ідіот… Так яка там біда з Таминою косметикою?

— Вона накладена у двох місцях. Тут і тут, — Марков притиснув вказівний і великий пальці правої руки до своєї шиї. — Накладена для того щоби щось від нас приховати. Здогадайся з трьох разів, що саме?

— Приховати від нас?

— Ну, напруж мозок, поміркуй. Що залишає на шиї дві великі червоні плями?

— Страхувальний затискувач кокону?

— О! — Марков з насолодою ковтнув пиво. — Як висловлюються наші друзі-конторщики: ти на правильному шляху, омадо. Саме так: шийний затискувач протиперевантажного транспортного кокону космічного корабля. Плями від його липучок зазвичай зникають під час карантину, через дві доби. Який висновок напрошується?

— Тама прилетіла з іншої планети?

— І, на відміну від нас з тобою, вона не зависала три доби на карантинній станції.

— А можливо, у неї надто ніжна шкіра?

— Не дуркуй.

— Або ж прищі.

— Ти ж знаєш, що я правий.

— Рене, я цілком довіряю тобі як видатному професіоналові.

— Спасибі, омадо. Добре слово і ґиргові приємне.

— Але ж без проходження карантину…

— …Неможливо потрапити на Кідронію. Правильно, мудрий омадо. Офіційно потрапити не вийде, так.

— Отже, вона потрапила сюди неофіційно? Це ж як? Контрабандою? У десантному контейнері?

— Існує декілька варіантів. Перший: в особливих випадках військові кораблі сідають на планету без карантинних та інших бюрократичних процедур. Наприклад, база Гардік має свій космодром і володіє правом екстериторіальності. Цивільну інспекцію на базу не допускають. І, відповідно, тих, хто прибув на планету, цивільні перевіряти права не мають. Інспекції, звісно ж, для протоколу і тому подібного, відсилають перелік прибулих. Але хтось може й не потрапити до цього переліку. Помилка. Нібито.

— Але ж військові все одно проходять карантин на базі.

— Або не проходять. Хто це перевірить? Ніхто. Ось незабаром сюди прилетять два великі начальники — сенатор і намісниця. Невже ти думаєш, що цих лордів і почет їхніх нахлібників змусять проходити карантин? Не будь таким наївним, Алексе. Це тобі не твій ситий тлустий Арпікран.

— Погоджуюся. Це — худюча голодна Кідронія. А другий варіант?

— Поряд із системою Абелари, як тобі відомо, знаменитий 56-й Лімес. Зовсім поряд — лише за два десятитисячних парсека [35]. Через п'ятдесят шостий йде жвавий торговий трафік. Усі двострибкові рейси танкерів і вантажників до Сектора Кастора і на Лімес Альдебарана [36]. Із одного з таких транзитних транспортників могли десантувати капсулу.

— Це малоймовірно, Рене. Такі швидкісні й малопомітні десантні капсули є лише на спеціальних розвідувальних рейдерах. А спеціальні рейдери…

— Виходить, Тама того вартує… їхнє темне пиво теж непогане. Але дванадцяте було кращим.

— Заради того, аби доправити на Кідронію молодого ксенобіолога, хтось відіслав до 56-го Лімесу спеціальний рейдер? Хтось викинув на вітер триста п'ятдесят мільйонів? Рене, ти мариш.

— Я ж кажу тобі, Алексе: ця красуня вартує цього.

— Ця напівкровка? Хіба вона суперґьорл?

— Ґвен її попалила. Вона не зовсім проста напівкровка, Алексе. На надзвичайно просунутій Альфі Альфі, якщо вірити баронесі, чомусь не існує наукової школи ксеноменталіки. Усе там у них є, а ось із цією хитрохвостою школою чогось не вийшло. Відповідно, Тама Шайнар не університетський ксенобіолог. Я думаю, вона взагалі не ксенобіолог. Але ця сексі насправді може виявитися менталіком.

— Екстрасенсом?

— Щось на зразок цього. У Служби є цілий виводок головастиків з такими здібностями. Ще від часів Відновлення Джи Тау колекціонують різноманітних корисних виродків. У нашому архіві гори інформації про «подвиги» цих мутантів. Безконтактні вбивства, промислове телепатичне шпигунство, незаконний уплив з метою оволодіння майном імперських громадян… Дві тонни менінгіту для відділків поліції. Тому що, як правило, нічого довести не вдається, і суди ці справи не приймають.

— Коли так, то на Кідронії щось затівають.

— А про це не варто говорити за межами «червоної зони».

— Я й забув.

— А ти не забувай, дорогенький. Про це забувати шкідливо. Кідронія — планета не тільки худюча, але й вухата.

— Але ж ти сам щойно згадував про чудовиськ.

— Я відсторонено говорив про них, Алексе. Я не називав їх.

— Називав.

— Тільки раз і дуже тихо.

— І попалив Таму.

— Її фіґ попалиш. Ця дівчинка, Алексе, сама кого завгодно перетре на паливо… А десерти тут у них відстійні, скажу я тобі. От на адміральському прийомі був десерт! До смерті не забуду.

Борт малопомітного

пілотованого рейдера АЕ6 «Асгард»,

район 56-го Лімеса, околиці зірки Абелари.

14 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Ланс Маккосліб щойно отримав перші звіти від аґента «Ліктора», який прибув на Кідронію. Аґент рекомендував направити силову групу до поселення «Благословенне починання», де люди з управління «С» контролювали пошкоджене тіло Знаючої. «Ліктор» також повідомив, що йому поки що не вдалося виявити аґентури ящерів. Останнє могло означати, окрім всього іншого, що на шахтарській планеті така аґентура відсутня.

Маккосліб перевів капсулу з Білими Каменями у сплячий режим. Блакитна сфера терміналу згасла. Адмірал тепер перебував у напівтемряві, серед ледь освітлених функціональних панелей каюти спецперсоналу. Рейдер збудували спеціально для розвідувальних операцій Служби. Його проектанти найменше дбали про комфорт, і житлові відсіки тут нагадували про економні конструкції древніх зорельотів. Якби не Ґвен, координатор управління «D» ніколи б не проміняв свій земний кабінет на тісне черево корабля-шпигуна. Та події розвивалися стрімкіше, аніж прогнозували аналітики лорда Ґрідаса.

Консерватори будь-якої миті могли розпочати заколот. Без арсеналів загиблого Волт-Армстриджа П'ятнадцятий флот — елітний силовий ресурс імператора — втратив значну частину своєї потуги. Тепер заколотникам було достатньо заблокувати своїми крейсерами Темні Шляхи в районі Центавра [37], і Сонячна система опинилася б в ізоляції. Відірваною від головних гіперпросторових «коридорів», котрі зв'язують крихітні острівці людських колоній у єдине ціле, назване триста років тому Зоряною Імперією.

Кідронію, судячи зі всього, заколотники планували зробити своєю оперативною базою, а Другий флот — ядром групи флотів, що ними бунтівні лорди сподівалися атакувати Сонячну систему. Всі сумніви розсіялися після останніх новин із бази Гардік: згідно з повідомленнями аґентів, більшість офіцерів флоту і військових на базі співчували заколотникам. У кулуарних бесідах вони вже обговорювали можливі кандидатури на трон. Найчастіше у цих зрадницьких бесідах згадувалося ім'я барона Цезаріо делла Варди, правнука колишньої імператриці Ніони [38].