Тінь попередника - Ешкилев Владимир. Страница 35

— А ви впевнені, що всі ці псевдорелігії направду самобутні? — рухливе обличчя намісниці виразило недовіру. — Аналітики Джи Тау доповідали мені, що культ Велудумана інспірували Знаючі. Я, між іншим, цим аналітикам довіряю. Все це інтриги капосних піфійських сестричок. Вони як можуть і чим можуть мстять Дому Ойзеле. Вони знають, що зможуть відновити автономію своєї священної Магонії тільки після падіння теперішньої династії.

— Першого Туре вбила Знаюча, — заявив Атлопатек.

— Не факт, зовсім не факт, — не погодився сенатор. — Я був тоді помічником секретаря сенатської комісії, яка розслідувала вбивство імператора. У нас було декілька рівноправних версій. Над кожною працювала окрема слідча група. Але Шелтон перевів усі стрілки на піфійок. Ігі завжди мав на них зуб…

— Ще б пак, — посміхнулася Унно.

— Так ось, — продовжив Рехинальдер, — серед клонських релігій є, наприклад, віра у Білу Богиню. Дуже цікавий забобон. Біла Богиня закликає своїх прибічників брати від життя максимум насолод. Навіть спати не рекомендується. Сон у цій релігії — марна трата часу, подарованого всім живим створінням для насолоди. Серед моїх наложниць-клонок була справжня жриця Білої Богині. Вона розповідала мені, що її посвятили в жриці ще на стадії виховання, коли вчителі СКУВ-школи [49] відкрили в неї надзвичайні сексуальні таланти. Їй тоді було років дванадцять. Все тіло у неї було вкрите тату. З голови до п'ят, кожний квадратний сантиметр. Вся історія богів була зображена на її тілі. Зі всіма деталями. І кожна мініатюра супроводжувалася кольоровим тайнописом. Ці тату їй наносили ритуально, протягом багатьох місяців, уявляєте? Після демонтажу цієї клонки я зберіг її шкіру у своїй колекції. Консервацію здійснили на Аврелії місцеві таксидермісти [50]. Вони створили пластикову копію тіла жриці й натягнули на неї шкіру. Стоїть у моєму кабінеті як жива. Унікальний розпис, тонка графіка і дуже впевнені лінії. Їх наколював, без жодного сумніву, великий майстер тату. Університет за цю шкіру пропонував мені півтора мільйони… Ця жриця, скажу я вам, справді вміла насолоджуватися життям. Деяким природнонародженим варто було б у неї повчитися.

— Ви, сенаторе, завжди були політичним клонофілом.

— Не заперечую, Унно. Ви це абсолютно точно визначили: «політичним». Саме так. У чотириста другому році я голосував за надання громадянства напівкровкам і не соромлюся цього. Вважаю, що мав тоді рацію.

— Ймовірно, серед ваших наложниць у ті часи були напівкровки з гарною шкірою, які вміли насолоджуватися життям.

— Джерело вашої уїдливості, Лідо, мені відоме. Я пам'ятаю, що ваш покійний батько тоді голосував проти. І дуже емоційно виступив щодо мотивів голосування. Я б сказав навіть більше: іншого такого емоційного і сильного виступу з питань корекції Генетичних законів я не пам'ятаю. А я в Сенаті вже більш як півстоліття.

— А ви хотіли, щоби мій батько проголосував за ці ваші довбані «корекції»? Щоб він спокійно спостерігав, як вискочка Теслен і хитрохвості земні прогресисти відспівують і ховають фундаментальні цінності Відновлення? Він не вмів поступатися принципами, — в голосі намісниці з'явився метал. — Надавати громадянство генетичним виродкам? Підносити біороботів до одного рівня з народженими? Знову ставати на шлях виродження і погибелі? Ні, сенаторе, мій батько був принциповою людиною. Мій батько, якщо ви ще пам'ятаєте, сенаторе, був вісімнадцятим спадковим герцогом Корвін-Клартом. Він був втіленням честі імперської аристократії, арбітром у всіх конфліктах високородних. Йому було соромно за сучасників… Ну а ви, звісно ж, можете взагалі не соромитися.

— Навіщо ви так, Лідо? Я ж не ставлю під сумніви ані родовитості, ані порядності вашого покійного батька. Але я впевнений, що іноді корисно йти на поступки новим віянням. На невеличкі нешкідливі поступки. Для того, щоб не допустити стихійних сплесків плебейської активності. Поступки помножують число союзників, розширюють базу політичної підтримки. Це, лордесо, не я придумав. Це стародавні аксіоми політики. І зараз, до речі, більшість громадян-напівкровок на нашому боці, а не в таборі імператора. Моя політика вже принесла добрі наслідки.

— Щось я сумніваюся, що більшість. Хіба ви їх опитували, проводили серед них референдум?

— Не проводив, але знаю. І також не маю сумніву, що добра половина периферійної аристократії тепер не з нами, а на боці Ойзеле. Цьому служить прикладом випадок з Ґвен Вей.

— Ці барони Веї — марсіанський клан контрабандистів і наркоторговців, — скривився, немов від кислого, Атлопатек. — Марсіанська кров завжди була зіпсованою. Вони на Марсі сотні років жили у перенаселених задушливих куполах, хворіли, божеволіли, народжували мутантів. А від часів Явіса і Асміра, коли марсіанським баронам прищемили хвости і змусили породичатися з безпородними армійськими вискочками, там взагалі усе зійшло на пси. Тому і на Марсі, й на Арпікрані ніколи не було порядку. І не буде. Там жоден з урядів не тримався більше трьох років. А в Раді колонії вони безперервно гризуться століттями. Там звіринець, а не Рада. Навіть до бійок доходить, до найсправжнісінької різанини. А все через те, що такі от Веї сідали жерти синтетику за один стіл із немитими дітьми техніків.

— А коли ця Вей прилетить до мисливського табору? — поцікавилась Унно.

— Після нас, разом із командуючим і Теною.

— Тобто, ви її контролюєте?

— Ми її щільно контролюємо. Ми ж знаємо, що вона досвідчена і небезпечна.

— Так, я продивилася досьє на неї. Цікава дівка.

— Вона шпигувала для Ґрідаса на Сельві. А на Сельві слабкі не виживають.

— У вас уже є зразок її ДНК?

— Аякже. Її ДНК вже нанесли на балони з газом. Коханка Маккосліба — терористка! Оце буде новина. Імперія підстрибне.

— І вам, Джилі, не шкода зіпсувати таке полювання?

— Усе відбудеться після того, як ми вполюємо великого мечоносця.

— А може, не варто так відтягувати? Цим ми надаємо час Ґрідасу для підготовки контрзаходів. До сьогодні ми випереджували його хортів.

— Усе повинно йти своєю чергою, лордесо. Тена і Міа розробили хороший план. Дуже точний план. У них усе розраховано посекундно. А людям Ґрідаса ми підкинули роботи на базі. Вони там зараз шукають бойові токсини. Обнюхують кожен контейнер. Ось нехай і далі шукають.

Поселення «Благословенне починання».

Кристалічна Провінція,

Планета Кідронія (4КВ67:3).

15-16 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Коли вони наблизилися до медичної лабораторії, в аґента «Ягда» виникло недобре передчуття. На стіні коридору він побачив характерну деформацію. Метал там розплавився і застиг концентрованими «хвилями». Гумм також помітив оплавлення.

— Це сліди від зброї? — запитав він.

— Так, товсточолику, це сліди від плагану.

— Плагану?

— Портативної плазмової катапульти. Ти такої не бачив. Офіційно її заборонено застосовувати на населених планетах.

— Це Джи Тау?

— Не знаю. Плагани використовують різні спецпідрозділи. Йдемо далі.

А далі лежали обвуглені й деформовані людські тіла. Два в обвідному коридорі та два на майданчику перед входом до лабораторії. На стінах виднілися глибокі каверни, кульові отвори і вже знайомі термічні оплавлення. Тканина на комбінезонах трупів спеклася з мертвою плоттю в обвуглену чорно-фіолетову масу. На одному із загиблих зберігся неушкоджений вивід комунікатора. Його блакитний метал потьмянів від термічного впливу.

— Це старий док, — впізнав загиблого Гумм. — Він мав таку модну штукенцію.

— Дідуся, звісно ж, шкода. Док, судячи з усього, потрапив під роздачу випадково. А ось ці хлопці пручалися. З пукавками проти плаганів. Так-так, — «Ягд» нащось доторкнувся кінчиком чобота до одного з тіл. Поряд із убитим лежала вогнепальна зброя.