Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі. Страница 13

Він вказав на точку в переплетінні ліній, що огортали Ніккі. Жахливу точку, де зосередилися її біль, її страждання, її смерть.

— Ось він, доказ. Це не шими, це — ушкодження, завдане їх присутністю. Ушкодження магічне. І воно поширилося в нашому світі, торкнувшись кожного заклинання. У тому числі і заклинання Вогняного Ланцюга, яке вб'є Ніккі, якщо ми не витягнемо її звідти.

Здавалося, в кімнаті стає все темніше. Ніккі ледве могла бачити через пелену болю. Але ті зловісні очі, що стежили за Річардом, вона все ж бачила. Там, у тіні. Пильні. Чекаючі. Ніхто не знав, і вона, Ніккі, теж не знала, що це було. Що ховалося там, в просторі між двома світами.

Річард може так ніколи і не дізнатися, що вразить його. А Ніккі ніяк не може попередити його. Вона відчула, як ще одна сльоза скотилася по обличчю.

Річард помітив краплю, що впала з її підборіддя, і нахилився ближче. Обережно, але впевнено, він провів пальцем, щоб визначити основні лінії, на яких трималася вся структура. На серці всієї структури.

— Повинен бути спосіб, — наполегливо повторив він.

Енн озирнулася, але промовчала. Натан дивився з кам'яним обличчям. Зедд підтягнув вище рукави, відкриваючи худі руки.

— Річард, неможливо перервати перевірку, коли контрольна мережа введена в дію. Принаймні, така, як ця.

— Ну, вже ні, — роздратовано сказав Річард. — Подивися ось сюди. Бачиш? Потрібно розірвати мережу в цьому місці.

— О духи! Річард, навіть не думай! Заклинання само захищає себе. Ця мережа складається, як з Магії Збитку, так і Магії Приросту. Вона укрита щитами, створеними з обох магій.

Річард уважно подивився на почервоніле обличчя діда і повернувся до споглядання лабіринту світлих зелених ліній. Він пильно вдивився в Ніккі і обережно простягнув руку між перехрестям ліній, щоб доторкнутися до чорної сукні Ніккі.

— Я не дозволю цьому погубити тебе, — шепнув він їй.

За все своє життя вона не чула більш ласкавих слів. Нехай навіть і знала, що він сам не усвідомлює, наскільки нездійсненна його обіцянка.

Коли палець торкнувся її сукні, форма заклинання з двомірної перетворилася в тривимірну, нагадуючи при цьому більше колючий чагарник, ніж магічне зображення. Ніккі здалося, що хтось повернув ніж в її нутрощах. Вона з усіх сил намагалася не втратити свідомості. І зосередилася на палаючому погляді, що стежив з тіні.

Вона повинна знайти спосіб попередити Річарда.

Його рука зупинилась, потім обережно відсунулася. Зображення знову стало двомірним. Будь вона в змозі дихати, Ніккі зітхнула б з полегшенням.

— Ви бачили? — Запитав Річард.

Зедд кивнув.

— Зрозуміло.

Через плече Річард озирнувся на діда.

— Є припущення, що це було?

— Ніяких.

— Ось саме. Воно повинно було залишатися інертним. Однак біологічна складова забруднює його і змінює саму основу і форму заклинання.

На обличчі Зедда ясно читалася напруга, коли він обмірковував почуте.

— Це схоже на правду. Що б не відбувалося, це впливає на дію заклинання, змінюючи його.

Річард кивнув.

— Гірше того, це — випадкова змінна. Порушення магії, викликане присутністю в нашому світі шимів, живе. Воно росте і розвивається. Можливо, цей вплив різний і залежить від виду магії. Але, без сумніву, це заклинання продовжує змінюватися.

— Схоже, немає ніякого способу передбачити, як саме воно зміниться. Але, мені здається, воно стане ще небезпечнішим. Ніби нам мало самого заклинання Вогняного Ланцюга, щоб все ставало гірше і гірше. Цілком можливо, у нас можуть з'явитися проблеми і крім втрати пам'яті, пов'язаної зі зникненням Келен.

— Що змушує тебе так думати? — Запитав Зедд.

— Подивіться, скільки спогадів з втрачених вами має тільки непряме відношення до Келен. Можливо, у втраті спогадів і виражається пошкодження магії, стосовно до людей, пов'язаних ефектом заклинання Вогняного Ланцюга. Немов присутності в світі запущеного заклинання Вогняного Ланцюга було недостатньо для смертельної загрози всьому живому. Тепер же масштаби катастрофи перевершують те, що може представити сама хвора уява.

Енн просто переповнювала лють.

— Де ти набрався подібної нісенітниці?

Зедд спрямував на неї похмурий погляд.

— Помовч.

— Я вже говорив, що розумію мову символів. Так от, цей — порушений.

Натан відвернувся і розглядав вікна, освітлювані спалахами блискавок. Коли кімната знову занурилася в темряву, Ніккі знову побачила тварюку, яка спостерігала за нею зі світу мертвих.

— І ти справді вважаєш, що порушення якимось чином завдає шкоди Ніккі? — Запитав Зедд.

— Я це точно знаю. Подивіться на цю розвилку, ось тут. Вона смертельна сама по собі, навіть без відхилення цієї лінії. О, я досить знаю про те, як виглядають смертельно-небезпечні заклинання.

Зедд обдарував Річарда грізним поглядом.

— Ти повинен пояснити, що ти називаєш «смертельно-небезпечними заклинаннями».

— Потім. Зараз ми, насамперед, повинні витягнути її звідти. І негайно.

Зедд пригнічено похитав головою.

— Мені дуже шкода, Річард, але я не знаю, як це зробити. Мені б дуже хотілося, але я не вмію. Якщо ми спробуємо витягти її, перш ніж контрольна мережа завершить перевірку, вона напевно загине. Це єдине, в чому я впевнений.

— Але чому?

— Тому що вона в цей час знаходиться поза своїм тілом, в просторі між світами. Хіба ти не бачиш: вона навіть не дихає? Заклинання, що обплітає її, одночасно підтримує її існування, поки мережа веде перевірку. У якомусь сенсі, вона зараз — частина заклинання. Витягнувши її з заклинання, ми порушимо той механізм, який підтримує її життя.

Серце Ніккі впало. В якусь мить вона повірила Річарду, повірила, що він може виконати свою обіцянку. Але це виявилося неможливим. Та ще ці палаючі очі, які постійно дивляться на неї. Тепер же кошмарне щось почало приймати темні обриси. І воно утворювалося в густій тіні близько високих полиць. Воно нагадувало одночасно і людську істоту, і якусь зловісну тварюку, що складається, здавалося, суцільно з горбистих напружених м'язів і сухожиль. Його блискучі очі дивилися немов з мороку самої смерті.

Це був Звір. Тварюка, яка вистежує Річарда. Та сама, що була створена за наказом Джегана, соноходця.

Вона зробила б все що завгодно, щоб зупинити це створіння, не дозволити йому дістатися до Річарда, але не могла ворухнути й пальцем. Кожна нова світла лінія все тугіше пов'язувала її, все вірніше затягувала у темряву вічності поза межі світу живих.

— Хоч заклинання і змінюється, — Річард немов думав уголос, — в ньому все ще збереглися елементи, що підтримують первинну форму.

— Річард, контрольна мережа сама себе підтримує. Навіть якщо заклинання, яке перевіряється, видозмінюється, як ти кажеш, все одно немає способу зупинити перевірку.

— Якщо замкнути мережу — бурмотів Річард, — їй буде легше, і ми зможемо поступово витягувати її звідти, а життя її буде підтримуватися заклинанням.

Зітхнувши, Зедд похитав головою, немов сумніваючись, чи почув онук його слова.

Річард ще раз уважно оглянув лінії, і рішуче простягнув руку до перетину ліній, що утворилося поверх порушеної ділянки. Від дотику пальця лінія згасла.

— Добрі духи! — Пробурмотів Натан, нахиляючись вперед.

Тінь зробила крок вперед — тепер Ніккі могла чітко розгледіти її ікла.

Погашена лінія немов потягнула за собою її нутрощі. Ніккі з всіх сил чіплялася за життя. Якщо він і правда зможе це, якщо дійсно погасить лінії заклинання, вона встигне попередити його про небезпеку. Але як довго вона протримається?

Річард прибрав палець і лінія засвітилася знову. Немов спис, гострий, як бритва, пронизав її наскрізь. Світ замиготів.

— Бачите?

Зедд спробував повторити дії Річарда, але, скрикнув від болю, схопився за руку, палаючу, немов у вогні.

— Захист складається з Магії Збитку, — пояснила Енн.

Зедд послав їй у відповідь убивчо-похмурий погляд.

— Пам'ятаєте щити в Палаці Пророків? — Запитав її Річард. — Пам'ятаєте, що я зміг пройти їх усі?