Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі. Страница 14

Енн кивнула.

— Мене від цього до цих пір мучать кошмари.

Річард знову потягнувся, цього разу швидше, і знов доторкнувся до світлої лінії. Світло знову погасло.

Тоді Річард доторкнувся пальцем іншої руки до перетину, передуючому ушкодженій ділянці. Тут же згасло набагато більше ліній. Він перемістив перший палець в інший ключовий перетин, намагаючись замкнути заклинання саме на себе.

Згасаюча лінія обігнула Ніккі, повертаючи на розвилках, затемнюючи дуги, знищуючи малюнок заклинання. Лінія, погашена Річардом, повністю припинила своє існування. Ніккі з подивом відчула реакцію заклинання на знищення контрольної мережі — немов квітка повільно і методично згортала свої пелюстки.

Кімната, яку Ніккі бачила магічним зором, замерехтіла, як якщо б її освітлювали спалахи блискавок. Але вона точно знала, що це були зовсім не блискавки. Палаючі очі дивилися так, ніби створіння теж відчувало коливання в потоці магії. Відчувало силу, що переривається Річардом.

— Невже ніхто, крім мене, не розуміє, що він використовує магію для подолання щитів? Ви що, осліпли? Його магія може притягнути Звіра з Підземного світу!

Реальна блискавка спалахнула, пролунав швидко наростаючий удар грому. Тепер кімната освітлювалася не тільки блискавками, але й спалахами руйнування ліній заклинання. Часом яскраве світло змінювався чорнильним мороком.

Здавалося, один з гучних ударів вийшов прямо з неї. Вона не розуміла, чому все ще жива. Це могло означати тільки одне: Річард згортав заклинання, не руйнуючи його. Він немов гасив свічки, поставлені в ряд. Одну за одною.

А Річард зосереджено переніс руку нижче і блокував ще одну лінію, яка, темніючи, помчала назад, розпускаючи складне плетіння.

Тінь-Звір почав відокремлюватися від решти тіней, частково переходячи в світ живих. Він згинав і витягав руки, розминаючи новознайдені мускули. В широко розкритій пащі виднілися ікла, злегка блискаючі в ледь освітленій кімнаті. Увага присутніх була прикута до ліній навколо Ніккі. Ніхто нічого не помітив.

Утримуючи блок однією рукою, Річард обережно приклав палець іншої до попереднього вузла. Мережа, втративши підтримку головної структури, втратила цілісність і почала ламатися. Кути розкрилися. Вузли з'єднання, втративши зв'язок, розсипалися, звільнені лінії осіли далеко одна від одної. Лінії стикалися, спалахували яскравим білим світлом, і темніли, згасали…

Раптово залишки ще світлої мережі обрушилися вниз, немов падаюча завіса, і Ніккі відчула, як зникає тиск заклинання. Осідаючі лінії торкалися Благодаті, і, падаючи, пропадали без сліду.

Позбувшись підтримки заклинання, Ніккі, звалилася на стіл, намагаючись одночасно віддихатися і стримати крик. Здавалося, в ногах зовсім не залишилося сили, вони підігнулися, і чарівниця звалилася на край столу.

Річард підхопив її в обійми, не втримав і сам упав під її вагою на коліно. Він, як міг, намагався пом'якшити падіння, вберегти її від удару об кам'яну підлогу.

Зовні збожеволілі блискавки залили кімнату спалахами мерехтливого світла. І в цю мить жахливе створіння, з однією-єдиною метою приведене в світ живих, стрибнуло прямо на Річарда.

Ніккі безпорадно висіла на руках Річарда. Як вона не старалася, вона не могла ще знайти в собі сил, щоб попередити його. А Звір вже був поруч. Зовсім поруч! Заради порятунку Річарда вона віддала б останній ковток повітря, але саме зараз у неї цього ковтка не було.

Виручила Кара. При вигляді атакуючої тварюки, вона рвонула вперед і всією своєю вагою налетіла на ворога. Їй вдалося злегка змінити напрямок атаки — ікла клацнули в повітрі вже за спиною Річарда. Правда тварюка все ж встигла зачепити пазурами задню частину його плеча. Від удару Кари Звір втратив рівновагу, пролетів далі і врізався головою в одну з масивних полиць. На нього посипалися лежачі там книги, кістки, коробки.

Тварюка загарчала, оголивши ікла, і схопилася, напруживши тугі м'язи. Стоячи в повний зріст, істота виявилася навіть вищою Річарда, а плечі Звіра були ширші мало не вдвічі. Костисті хребці виразно випирали, позначаючи сутулий хребет. Темна, немов у висохлого трупа, шкіра туго обтягувала могутні мускули.

В дійсності це не була жива істота, і все ж вона рухалася, реагувала, вела себе, як жива. Наскільки Ніккі знала, подібні магічні створіння не мають душі, від чого ще більш небезпечні. Ця тварюка була частково створена з чоловічого Хань — магічного дару живих чарівників. І підпорядковувалася вона єдиній меті, тієї, заради якої Джеган наказав Сестрам Тьми створити її.

Створіння піднялося і знову рушило на Річарда. Напереріз йому знову кинулася Кара, озброєна ейджем, але її зброя не змогла завдати Звіру ніякої шкоди. Тварюка різко зупинилася, повернулася до Морд-Сіт і потужним стрімким рухом ноги відкинула жінку геть. Книжкова шафа перекинулася, коли Кара з силою врізалася в неї, і Кара залишилася лежати посеред купи книг і уламків дерева.

За високими вікнами спалахнула блискавка. І тут Зедд, скориставшись зручним моментом, викинув уперед руку, з долоні його зірвався магічний снаряд, освітивши кімнату мерехтливим світлом. Яскраво сяюча куля врізалася в груди Звіра. У всі боки полетіли бризки білого світла упереміш з клаптями чорної, як сажа, тіні. Тільки це і послужило доказом, що магічний снаряд досяг своєї мети, тому що ніякої шкоди цей удар суті не завдав.

Лежачи на підлозі, де залишив її Річард, Ніккі тільки-тільки почала приходити в себе і відчайдушно намагалася втягнути в легені таке необхідне їй повітря. Впираючись ліктями, вона силкувалася підвестись, щоб легше було дихати і побачила Річарда — по плечу і руці його текла кров. Рухаючись назустріч звірові, він потягнувся за мечем. Тим самим, якого зараз на звичайному місці біля стегна не було. Тому йому довелося лише штовхнути Звіра.

Завмерши на мить, він вихопив висячий на поясі ніж і навмання полоснув гострим лезом по Звіру — рваний клапоть шкіри, мов прапор, повис на пораненому плечі. Тварюка, збита з ніг ударом, кілька разів перекинулись по кам'яних плитах підлоги і зупинилася тільки коли врізалася спиною в одну з масивних шаф. І тут же, без якоїсь паузи, стрибком скочила на ноги, готова продовжувати битву.

Енн і Натан одночасно метнули в Звіра вогняні кулі. Замість того щоб уразити ціль, магічне полум'я розсипалося дрібними іскрами, і неушкоджена тварюка люто заревіла. За вікном вдарила блискавка. Річард насторожено завмер, в його руці зловісно блиснуло блискуче, гостре, як бритва, лезо. Тварюка знову кинулася на нього, складаючись, здавалося, з одних лише іклів і пазурів.

Річард відступив, граціозно обернувся і без коливань увігнав зброю в груди Звіра по саме руків'я. Це виглядало чудово, але, на жаль, ефективність завданого удару була не більшою, ніж від інших атак.

Тварюка з неймовірною швидкістю розвернулася і схопила зап'ястя Річарда. Але перш ніж потужна лапа міцно обвила його, Річард вивернувся з захоплення і опинився за спиною Звіра. Зціпивши зуби, він могутнім зусиллям вивернув назад вузлувату лапу. Нікки почула, як хрустять суглоби і тріщать кістки. Зламана кінцівка повисла батогом, але навіть таке поранення не зупинило Звіра, хіба що трохи затримало. Тварюка закрутилася, як молотом розмахуючи важкою зламаною лапою. Річард пірнув на підлогу і відкотився подалі від смертоносних кігтів.

Зедд знову створив магічний снаряд — цього разу, це була куля рідкого вируючого полум'я. Здавалося, навіть блискавки завмерли при вигляді такої потужності, викликаної в цей світ. Кімната затремтіла від виття пекельної сили, клубок вогню полетів через темну кімнату, висвітлюючи столи, стільці, полиці. Присутні не могли відвести очей від ревучого полум'я.

Звір озирнувся через плече на жовтий вогонь, який, крутячись, летів через кімнату, і зухвало оголив ікла йому назустріч.

Вражаючою була незвичайна поведінка тварюки, яку зовсім не лякав Вогонь Чарівника. Уява Ніккі відмовлялася працювати, вона не могла уявити, що можна протисавити цьому вогню, або хоча б не злякатися його. Зрештою, це ж не просто полум'я. Це — загроза, реальна, люта, неймовірна.