Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі. Страница 37

— Більшість людей прагне до впорядкованого існування, і жадає мати своє місце в загальній картині великого світу. А Братство Ордена дає їм зрозуміле і надійне відчуття спільності — іншими словами, вказує їм, як правильно думати і правильно жити. Природно, найсильніший ефект така обробка впливає на молодь, адже молодий розум, сформований під впливом догматів Ордена, легше втрачає гнучкість. В результаті, ще в молодості людина на все життя втрачає здатність самостійно мислити. Навіть постарівши, ці люди будуть всі так само жадібно ловити кожне слово уроків Ордена.

— Проста? — Перепитала Джебр. — Ти сказала, причина — проста?

Ніккі кивнула.

— Орден вчить, що світ живих не назавжди. Життя швидкоплинне. Ми народжуємося, живемо деякий час і вмираємо. Загробне ж життя, навпаки, вічне. Ми всі знаємо, що люди, врешті-решт, вмирають — ніхто ще не повернувся зі світу мертвих. Виходить, смерть — це назавжди. Отже, тільки існування після смерті має значення.

— Навколо цього основного догмату обертається все, що Братство Ордена вбиває в уми людей. Змушуючи їх вірити, що вічність в променях Світла Творця потрібно заслужити. А життя за законами Ордену є якраз способом заробити своє право на вічність. Якщо завгодно, це — свого роду випробування.

Джебр недовірливо примружилася.

— Не знаю… Але все ж життя це… це життя. Що може бути важливіше, твого власного життя? — Вона боязко посміхнулась, намагаючись пом'якшити свою недовіру. — Зрозуміло, не теорія Ордена штовхає людей на шлях жорстокості, змушуючи їх відвернутися від життя.

— Від життя? — Ніккі злегка нахилилася до Джебр з несподіваною загрозою під погляді. — Хіба ти не дбаєш про свою душу? Хіба не думаєш, що від того, наскільки серйозна і щира ця турбота, залежить все, що очікує її у вічності?

— Ну… звичайно я… я… — Тільки й сказала Джебр, перш ніж зануритися в мовчання.

Випроставшись, Ніккі байдуже і легковажно знизала плечима.

— Звичайно ж, людське життя занадто швидкоплинне в порівнянні з вічністю після смерті. І наскільки ж важливим може бути це швидкоплинне земне життя? Яке ще призначення настільки короткого існування, крім того, щоб служити випробуванням для душі?

Джебр виглядала ніяково і невпевнено, не бажаючи приймати виклик Ніккі, коли та повернула все таким чином.

— Ось вам і причина, — продовжувала Ніккі. — Жертви в ім'я ближніх, в ім'я всіх стражденних і потребуючих — і є смиренне визнання того, що земне життя не важливе. Це — демонстрація вашої турботи про те, щоб провести вічність поряд з Творцем у світі іншому. Чи не так? Жертвуючи, ви визнаєте, що не ставите царство людське вище вічності, вище Царства Творця. Отже, ваша жертва — це мала ціна, можна навіть сказати, мізерні копійки, якими ви оплачуєте ваше вічне блаженство. Тим самим ви доводите Творцеві, що гідні вічності поруч з Ним.

Ніккі височіла над Джебр і говорила впевнено і владно. Річард був вражений, як легко обгрунтування Ніккі змусили Джебр замовкнути. Слухаючи чаклунку, Джебр зрідка поглядала на інших — на Зедда, на Кару, на Шоту, навіть на Енн і Натана. Бачачи, що вони не протестують і не сперечаються, Джебр зіщулилася, немов шкодуючи, що не може сховатися в щілини між мармуровими плитами підлоги.

— Якщо ти обмежуєшся лише бажанням бути щасливою в цьому життя, — велично походжаючи перед ними, Ніккі повела рукою, немов вказуючи на світ навколо себе, — якщо смієш насолоджуватися безглуздими дрібницями безцільного короткого існування в цьому жалюгідному світі, значить, ти відмовляєшся від істинно важливої мети — вічного життя. А значить, відмовляєшся від досконалого плану Творця, пов'язаного з твоєю душею.

Хто ти така, щоб піддавати сумніву плани Творця всього сущого? Як смієш ти ставити нікчемні прагнення свого нікчемного, жалюгідного, короткого життя вище Його найбільшого наміру підготувати тебе до цілої вічності?

Ніккі зупинилася і задумливо склала руки. У самому цьому русі, здавалося, містився виклик. Довгі роки, витрачені на ретельне вивчення догматів Ордена, дозволило їй зараз викласти їх з вражаючою чіткістю. І те, що вона стояла, одягнена в рожеву нічну сорочку, чомусь лише підкреслювало насмішкуватість її міркувань про незначність життя. Річард дуже добре пам'ятав, як Ніккі колись пояснювала те ж саме йому. Тільки тоді вона була надзвичайно серйозна. Уникаючи пронизливого погляду Ніккі, Джебр втупилася на свої руки, що лежали на колінах.

— Щоб донести до інших людей вчення Ордена — до Галеї, наприклад, — Ніккі знову почала походжати, продовжуючи свою промову, — багатьом солдатам довелося померти.

Вона знизала плечима.

— І ця найвища жертва — життя — покликана нести просвітництво тим, хто досі не зрозумів, як слідувати єдино правильного й правдивому шляху до блаженства в іншому світі. Щоб принести порятунок відсталим, неосвіченим і байдужим людям, солдати жертвують своїми життями. Вони віддають їх за справу Ордена, щоб, удостоїтися вічності поруч з Творцем.

Ніккі підняла руку, одягнену в рожевий атлас нічної сорочки, немов вказуючи на щось прямо перед ними — невидиме, але чудове.

— Смерть це лише дорога, що веде до тієї благословенної вічності.

Вона опустила руку.

— Серед дійсно важливих речей одне-єдина життя не має ніякого значення. Отже, катуючи та вбиваючи окремих непоступливих особистостей, ви лише допомагаєте іншим неосвіченим повернутися до Світла. Тобто, ви служите благій справі — несете дітям Творця порятунок, вказуєте їм шлях до царства Його.

Вираз обличчя Ніккі зробився настільки ж зловісним, як і її слова.

— Люди, з народження виховані на догматах Ордена, сліпо вірять, що жити потрібно тільки заради вічного спасіння. Іншими словами, ті, хто не бажає поступитися хоча б малим, заради благої мети, заслуговують жахливих вічних мук в холоді і темряві підземного світу, світу Володаря. Ось, що їх чекає, якщо тільки вони не встануть на істинний шлях.

Лише небагатьом вихованцям Ордена, після такої ідеологічної обробки вдається зберегти здатність мислити самостійно. Вони могли б розірвати це порочне коло, але бояться. Для них радість життя, життя для себе — лише скороминуща примха на тлі вічності. Гріх, за яким невідворотно слідує нескінченна кара.

І відмовившись від задоволень в цьому житті, вони починають вишукувати будь-кого, хто не відповідає їх уявленням про обов'язок, самопожертву і закони, встановленим Братством Ордена. Розпізнавання гріховних устремлінь в інших вважається чеснотою, тому що допомагає контролювати думки людей. І повертати на шлях спасіння тих, хто недостатньо добре виконує свій обов'язок.

Ніккі нахилилася до Джебр. Її тихий голос нагадував зловісне шипіння.

— Виходить, вбити невіруючого — значить зробити благо. Так?

Ніккі випросталась.

— Послідовники Ордена розпалюють ненависть до тих, хто не поділяє їх віру, оголошуючи їх ворогами. Адже, відповідно до їх вчення, нечестивці, які не бажають покаятися — це поплічники Володаря. А для ворогів може бути лише одне покарання — смерть.

Ніккі грізно змахнула руками.

— Орден вчить, що це і є вища істина, яку ніхто не сміє піддавати сумніву. Більш того, що така воля Творця.

Джебр явно була занадто налякана, щоб шукати нові аргументи. Кару, на відміну від неї, налякати було важко.

— О-о! Невже? — Незворушно заперечила Морд-Сіт. — Боюся, у твоїй бочці з медом є ложка дьогтю! Звідки вони всі це знають? З чого вони взяли, що їх уявлення про потойбічне життя вірні?

Кара заклала руки за спину, і знизала плечима.

— Щось я не можу пригадати нікого, хто побував в світі мертвих і повернувся назад. Так звідки вони знають, хто перебуває там, за завісою? Наш світ це світ живих, відповідно в цьому світі життя важливіше всього. Як вони сміють применшувати його важливість? Чому воно повинна бути ціною незрозуміло за що? Як вони можуть стверджувати, що, справді, знають щось про сутність іншого світу? Може, світ духів це теж лише тимчасове пристанище на шляху в небуття смерті? Раз вже на те пішло, звідки Братству Ордена відомі бажання Творця? І чи є у нього бажання взагалі? — Кара зрушила брови. — Як вони дізналися, що це він створив світ? І яке воно, це небесне божество?