Сад божественних пісень - Сковорода Григорий Савович. Страница 18

Пісня 18-та

«Бог противиться гордим, а смиренным дає благодать» [181] .

Ой ти пташко-жовтобоко [182] ,

Не клади гнiзда високо,

А клади його на лужку,

На зеленому морiжку.

Яструб ген над головою

Висить, хоче ухопить,

Вашою живе вiн кров'ю,

Глянь же! Пазурi сталить!

Стоїть явiр над горою

I киває головою,

Буйнi вiтри повiвають,

Руки явору ламають.

А вербички шумлять низько,

Заколишуть мене в снах,

Тут тече потiчок близько,

Видно воду аж до дна.

Нащо ж менi гадати,

Що в селi родила мати?

Нехай у тих мозок рветься,

Хто високо вгору дметься.

А я буду co6i тихо

Коротати милий вiк,

Так мине менi все лихо -

Щасний буду чоловiк.

181

Послання апостола Якова, IV - 6.

182

Пicня є ремiнicценцiєю кiлькох народних: «Про ремиза» i «Ой не стiй, вербо, над водою».Див. Потебня А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. - Варшава, 1883. - С. 237.