Фрау Мюллер не налаштована платити більше - Сняданко Наталка В.. Страница 19

Не минуло й години відтоді, як Христина прийшла до Соломії, а вони вже опинилися в спальні. Жадібно, ніби їй усе ще тринадцять, вона здерла з Соломії блузку й стиснула в долонях її груди, їй було важко дихати від збудження, паморочилося в голові, підгиналися ноги. Христина не вивчала це тіло, а впізнавала. Воно було таким, як їй хотілося, м’яким і податливим, але водночас вимогливим і досвідченим. Соломія ніби читала Христинині думки і вгадувала її бажання швидше, ніж та встигала усвідомити їх — або ж просто робила те, чого хотіла сама, і хотіла цього настільки сильно й переконливо, що Христині здавалося, ніби насправді це її власне бажання.

Кожен рух Соломії починався від точки, що торкалася землі, і в цю ж точку повертався. Коли вона притискалася до Христини грудьми, то ногами або сідницями впиралася в стіну, і Христині також відразу ж хотілося торкнутися цієї стіни. Коли терлася об Христинин живіт сідницями, то впиралася колінами й у ліжко, пиптики грудей також терлися об простирадло, і від цього рухи стегон замикалися в собі, ніби спіраль, не випускаючи назовні енергію, тіло Соломії не дозволяло заволодіти собою, кожен його рух був автономним і самодостатнім, викликаючи цим водночас ревність і ще більше пожадання. Майже відразу, від першого доторку до Соломіїних грудей, по ногах Христини розлилося приємне тепло, їй здалося, що вона знову потрапила у свій вологий підлітковий сон. Потім вона притислася до Соломії ззаду й почала пестити її — жилки на внутрішніх поверхнях стегон, здавалося, тремтіли й ставали ще більш пронизливо блакитними під доторками пальців. Вологий і пряний запах залишався на пучках пальців ще кілька годин. Не зупиняючись, вони повторили все, кілька разів помінявши позу, і щоразу Христина зауважувала цю неймовірну, незнану їй раніше граційність Соломіїних рухів, скерованих не на те, щоб справити враження, імітувати еротику, а зосереджених на собі, на власних відчуттях. Вона занурювалася у своє збудження цілковито й природньо, ніби у воду, рухалася так, як було зручніше їй, зовсім не так, як зазвичай зваблюють одна одну коханки. Тобто рухи та пози, ясна річ, були схожими — розведені стегна з виголеною піхвою та акуратними складками статевих губ, які Соломія збиралася підправити в пластичного хірурга, але Христині вдалося вмовити її не робити цього, повні литки з ледь помітними прожилками, округлі підпахви, волога шкіра знизу під грудьми. Відверта самозосередженість, із якою робила це Соломія, повна відсутність чогось удаваного, грайливого збуджувала найсильніше.

Бувають жінки, які попри ефектні зовнішні дані здаються незграбними, а їхні рухи відзначаються якоюсь скутістю, по-дитячому милою та зворушливою, поки вони молоді, але потім ця зворушливість зникає й залишається лише скутість і неприродність. У момент, коли такі жінки починають рухатися, усі приваби їхньої зовнішності зникають. Зовнішність і грація цілковито відокремлені в них одна від одної. Так, немов людина, яка стоїть, і людина, яка рухається, — це дві зовсім різні людини. Їхнє тіло під час руху миттєво розпадається на частини й раптом стає помітно те, що зовсім не зауважувалося, поки жінка стояла чи сиділа без руху, — занадто худорляві стегна зі втягнутими сідницями й довгими, але надто сухими ногами, певна надмірність на цьому тлі тугої, налитої силою горішньої частини — з міцним бюстом і трохи заширокими плечима, які не гармоніюють із тонкими вишуканими пальцями та прозорою вродою обличчя, на якому тепер чомусь виділяється лише щілина в передніх зубах. Поки такі жінки не рухаються, їхнє тіло здається вродливим і привабливим, але варто зробити найменший рух, і ця привабливість ніби зникає кудись, натомість зосереджують на собі увагу самі лише недоліки. З Соломією все було навпаки — поки вона стояла чи сиділа нерухомо, то здавалася непривабливою — невисока повнява постать, опущені округлі плечі, ледь обвислі груди, мішкуваті спідниці, які вона зазвичай носила, підкреслювали надмірну пишноту стегон. Але щойно вона робила перший рух, і все це на очах миттєво перевтілювалося й скидалося на балет — кожен рух як окреме балетне па, позбавлене штучності та завченості, натомість сповнене природньої грації і якоїсь несподіваної, імпровізованої досконалості. Соломіїне тіло рухалося настільки ж злагоджено й природньо, як дихало. Неможливо було відірвати від неї погляд, коли вона їла яблуко, а якщо кілька краплин соку стікало при цьому по щоці, хотілося лизнути їх. Вона ходила випростана, але при цьому тіло її не здавалося здерев’яніло-виструнченим, а гнучким і витонченим, ніби з нього зникали кудись роки та зайві кілограми.

Соломія зовсім не була граційною у звичному розумінні цього слова — вона чи не на кожному кроці спотикалася, у неї постійно щось падало з рук, вона не здатна була поставити повне горнятко на стіл, щоб не розлити вмісту, чи пройти повз когось, не зачепивши необережним рухом ліктя. Її граційність мала іншу природу й була тісно пов’язана з еротичністю. Щоразу, зупиняючись, вона озиралася, ніби шукаючи точку опори, а потім таки спиралася ногою об землю, спиною об асфальт, рукою об клямку дверей — і ця точка раптом ніби переймала на себе весь незграбний вантаж її обважнілого тіла, перетворюючи його на невагомо-округле, пухке й спокусливе, повільне, але водночас рухливе та спритне.

Її чуттєвість була настільки природньою і настільки досконалою, що просто не надавалася для щоденного, буденного вжитку. Це була розкіш, яку можна було дозволити собі раз або кілька разів, але неможливо було постійно витримувати поряд із собою. Христина так і не змогла пояснити цього Соломії. Щоразу, коли вони кохалися, це було так само інтенсивно, незвично й виснажливо, як уперше. Соломія зізналася, що ніколи раніше не робила цього з жінками і, можливо, неправильно визначила свою сексуальну орієнтацію. Але її сумніви були даремними. У неї не було жодної орієнтації, вона цілковито складалася з еротики, й перебувати поблизу неї означало постійно опинятися в зоні занадто високої напруги.

Ближче до сорока років Христина раптом усвідомила, наскільки сильно змінилися її еротичні вподобання й сама поведінка під час сексу. Їй важко було б сказати, коли саме відбулася ця зміна. Можливо, сама зміна й не була такою різкою, як її усвідомлення, можливо, усе назрівало поволі і спричинилися до цього не лише її еротичні переживання, а й інший життєвий досвід, те, що сама вона стала зрілішою й тепер краще усвідомлювала, чого їй хочеться, а чого — ні.

Раніше Христина найбільше цінувала в сексі активність і винахідливість партнерок, та й партнерів, якщо такі траплялися. Хоча з партнерками було значно легше — жінки більше були схильні відчувати невисловлене й відчитувати потаємні знаки тіла. Жінки були уважнішими й ніжнішими, чутливішими до натяків, поглядів, жестів, знаків тіла, одягу, були частіше готовими до гри, схильними лише створити еротичну атмосферу й підігріти чуттєвість, але не скористатися моментом, відкласти задоволення на потім, підігріти бажання й уяву, узагалі були значно більш винахідливими, ніж чоловіки. Їхня чуттєвість була вразливішою й тоншою, вони легше збуджувалися, але так само легко було сполохати їхнє збудження, утратити його й більше не відновити. Це була складна й вишукана гра, яка подобалася Христині саме цією непередбачуваністю результату.

На той момент їй подобалося проявляти себе пасивно в еротичних ситуаціях — зваблювати, натякати, піддаватися, а потім терпляче очікувати, щоб партнерка сама вгадала потаємне, та розчаровуватися, коли їй цього не вдавалося, замість допомогти натяком або й просто попросити зробити щось конкретне. Тоді здавалося, що це зіпсує все задоволення, але насправді — просто соромилася. Здавалося, що вона невимоглива й піддається на ті ласки партнерки, які їй запропонують. Але насправді це була лише ілюзія, бо очікувати того, про що не говориться, — це і є найвищий із можливих рівнів вимогливості.

Колись вона відчувала сексуальне збудження лише як ледь помітну тривогу, полохливе напруження десь між ребрами, яке ніяк не хотіло розлитися по всьому тілу сторожким теплом і лише, зачаївшись, чекало якогось знаку, що спрацює, ніби стартовий прапорець під час спортивного забігу. Іноді таке траплялося, але радше спонтанно й несподівано, тому очікування завжди супроводжувалося свідомою та напівсвідомою готовністю до того, що нічого не вийде, сигнал не спрацює, і відгукнутися на чиєсь збудження так і не вдасться з нікому не знаних причин, а вся старанно підготована й вимріяна пригода перетвориться на чергове розчарування. Христина не вірила, що зможе керувати своїм збудженням, чітко знати, що саме і як потрібно зробити. Точніше, у можливість такого вона вірила, але була переконана, що конкретно їй це лише зіпсує задоволення, додасть відчуттям нотки несправжності, імітації.