Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович. Страница 16

ДБАТИ — діяти, щоб бути.

БАГАТТЯ — БОГ АТА, Бог-Батько. Таке чарівне визначення дали вогневі, полум’ю наші пращури, бо, справді, без вогню не була б сформована Людина.

БУДУВАТИ — творити для буття.

БУДУЧЧИНА (майбуття) — те, що має БУТИ.

СВОБОДА — дуже прадавнє слово, складається з понять СВІЙ, СВОЄ і БУТТЯ, БУТИ. Отже, СВОЄ БУТТЯ, незалежне ні від кого. Ще одне визначення — САМОПРОБУДЖЕННЯ, адже БУДИТИ теж походить від БУТТЯ, бо лише той, хто не спить, по-справжньому відчуває Буття.

БАДЬОРИЙ — пробуджений, несплячий. Це поняття понесли наші предки на Схід, звідки воно вернулося до нас у легенді про БУДДУ, що означає теж — пробуджений, просвітлений, чатуючий.

При переході Б в П виникає ще одна гірлянда слів, дуже гарних і глибоких: ПУТЬ, ПУТТЯ і т. д.

ПУТЬ — дорога Буття. Щоб бути, треба вічно йти, рухатися.

ПУТТЯ, ПУТНІЙ, ДО ПУТТЯ — те, що годиться для буття, для життєвого шляху.

ПУТО — те, що не дає рухатися, вийти в путь.

Від БУТТЯ народилася також чарівна гілка ВІТА, ЖИТТЯ. Наша мова не зберегла це слово в його першозначенні, але воно міцно зросло в безліч необхідних, живих донині слів та понять.

ВІТАЮ, ВІТАТИ, ПРИВІТАТИ, ПРИВІТНИЙ — все це означає життєдайний, зичення життєдайності.

СВІТ (с-віт) — означає ВСЕ ЖИТТЯ. Предки так і розуміли, що вся видима природа — єдина жива істота.

СВІТЛО — (з вітою, з життям) — те, що несе життя. Вражаюче мудре прозріння, до якого ми на основі наукової аналізи прийшли тільки недавно: життя на землі породжено світлом. А про те, що пращури знали, як саме енергія променя засвоюється на землі, свідчать слова

ВІТТЯ, ВІТИ — життєдайні, ті, що засвоїли, прийняли СВІТЛО.

КВІТИ — ті, що несуть в собі життя.

ВІТЕР — життєвий, енергійний.

ПОВІТРЯ — теж життєдайне, бо без нього нема життя.

РОЗВИТОК — розкриття ВІТИ, ЖИТТЯ, котре заховане в зерні, в яйці або в пуп’янку рослини, птаха чи істоти, чи навіть в Яйці Всесвіту, як про це мислили наші предки.

ВИТИСЯ, ВИТОК — теж зв’язано з ВІТОЮ. Пращури, безумовно, знали про спіральний хід розкриття життєвих потенцій.

ЗВІТУВАТИ — оповідати про життя.

СОВІТ, СОВІТУВАТИ — допомогти в житті. Даремно гадають, що це російське слово — наш народ ніколи не зрікався його. Близьке поняття, настільки ж космічне — РАДА.

Ясно, що від цих слів кожен виведе безліч похідних, які іскряться в нашій мові, показуючи її глибінь і мудрість предків.

Від ВІТИ, а отже від БУТТЯ походить також група слів, зв’язаних з поняттям ВЕДА, ВІДА — тобто знання про Всесвіт. Адже процес ВЕДИ, ПІЗНАННЯ, ВІДАННЯ нерозривний з БУТТЯМ, з ВІТОЮ, зі СВІТЛОМ, з можливістю ВИ-ДІТИ, БАЧИТИ ЗАКОНИ ЖИТТЯ.

До візантійської навали, котра знищила пращурівську культуру і все, що було з нею пов’язане (традиції, перекази, пісні, казки, засоби письма, храми сонячного культу), мудрість віків передавали від покоління до покоління ЗНАХАРІ, ВЕДУНИ і ВІДЬМИ. Про знахарів ми вже казали (той, що знає науку вогню), до них ще ставилися поблажливо. А от на долю ведунів та відьом дісталося безліч лих — цим найменням називали всіх чоловіків та жінок, котрі зберігали крихти прадавнього знання. Адже

ВЕДУН, ВІДЬМА — це ті, хто відає, хто має (МА) веду, знання.

ВОДІЙ (ВЕДІЙ), ВОЖДЬ — також походить від ВЕДИ і ВІТИ, бо лише той може бути ВОЖДЕМ, хто ВІДАЄ ЖИТТЯ (ВІТУ), хто ВИДИТЬ далеко, хто знає, якими шляхами ВОДИТИ.

Закони дивовижної видозміни слів, але також і їхню неодмінну спільність у походженні показує слово, яке ми вже згадували — БАТЬКО. Ось його трансформація: БАТЬКО, БАТЯ, ТАТО, АТА, ОТА, ОТЕЦЬ, ВІТЕЦЬ. Усім ясно, що БАТЯ від БУТИ, а ВІТЕЦЬ од ВІТИ, ЖИТТЯ. Так замикається коло єдності між всеохопним буттям всесвіту і життям людини.

Перш ніж перейти до розгляду інших кореневих груп слів, подумаємо, як саме народжуються слова від спільного зерна, скажімо, такі поняття, як горішній, долішній і все, що зв’язане з ними. Все відбувається природно просто: найближчими, найжиттєвішими у всі віки для людей були вогонь і вода. ГОРІТИ — від АР, це вже ми знаємо. Пращури спостерігали, що полум’я завжди лине в небо, отже напрямок горіння і став горішнім, що дало назву ГОРА, ГІРСЬКИЙ, ГОРБ.

Вода ллється (ли-ється) вниз. Той напрямок названо дольним (ДЕ ЛЛЄТЬСЯ). Звідси долина, долоня і т. д.

Від горіння також походять ГОРЕ (пече, як вогонь), ГІРКИЙ (теж пекучий), ГІРШИЙ та інші.

Це показує, як пращури підмічали споріднені явища і природно, інтуїтивно давали їм назви, котрі нерушимо відповідали їхній суті.

До речі, про слово СУТЬ. Воно означає основу явища, речі, істоти. Народ спочатку додавав слово «суть» до тих понять та слів, які хотів підкреслити як головні, визначальні, а пізніше «СУТЬ» почало зливатися з кореневим словом, творячи спільність, наприклад:

СТАРИЙ (СУТЬ АРИЙ, тобто мудрий, завершений), ми вже казали про це.

СУТІНЬ — на суті тінь (у даному разі суть — це світло, світло затьмарене, отже настали сутінки).

Оскільки СУТЬ означає НЕРУШИМІСТЬ, то народжуються відповідні слова:

СТІНА, СТІЛ, СТАН, СТАВОК, СТАВАТИ, ПОВСТАННЯ — у корені всіх цих слів СУТЬ, котра підкреслює, що ця річ чи явище стійкі, надійні, нерушимі.

Тепер визначимо головніші слова й поняття, що творили та творять наше мислення, а отже сприйняття й формування Буття.

ГОЛОВНІШІ — від слова ГОЛОВА. Отже, треба визначити походження слова ГОЛОВА. Безумовно, це найдавніше слово, поряд з РА, ВІТА тощо. Пращури прекрасно знали значення голови, її функції, її роль у творенні усвідомлення Буття — і в позитивному, і в негативному плані.

ГОЛОВА — складається з двох слів: ГО (гея-земля, грецькою мовою — гйо або гьо) і ЛОВИТИ. Отже, СФОРМОВАНИЙ ЗЕМЛЕЮ ВЛОВЛЮВАЧ ПОЧУТТІВ. А ЛОВИТИ походить від ОБ — яйце. Звідси — ОВИД, ОБІД (до колеса), ОБІДДЯ, ОБВОДИТИ, ПОВНИЙ (п-овний, круглий). ЛОВИТИ — це Л-ОВИТИ, вводити в коло потреби, затримувати. Значить, ГОЛОВА — ЗЕМНЕ ЯЙЦЕ, де зароджуються почуття первісного сприйняття світу. Але, оскільки все затримане, ув’язнене, не може бути вільним, самим собою, то ясно, що почуття людини розірвані, розп’яті, роздрібнені на частки. Цільність Всесвіту зникає. Промінь РА, котрий увійшов у земне тіло, затьмарився, вмер, пропав. До речі, «розіп’ясти» зовсім не означає «прибити до хреста», бо було б «четвертувати». А РОЗІП’ЯСТИ — це РОЗДІЛИТИ НА П’ЯТЬ. Отже, ГОЛОВА розділяє єдність світу на п’ять почуттів. Це знали наші пращурі-мудреці — ВЕДУНИ. Від них це знання було запозичене, передане на Схід арамейцями (АРА-МА, той, що з РА, син РАМИ). Основна думка ясно вирізьблюється. ГОЛОВА або череп по-арамейсько-му ГОЛГОФА (майже точне звучання). Там розпочинається Син РА, там же його мучителі ділять між собою цільнотканий хітон (отже, руйнують єдність світу). Проте, коли форма, яка поглинула світло РА, розпалася, лягла в землю, ПЕРШОПРОМІНЬ повстає в усій красі та могутності, щоб повернутися до БАТЬКА — РА.

Усім відомо, які страшні перетворення пережила протягом тисячоліть ця прекрасна містерія Духу, як вона полонила людей, спотворивши головну ідею сонячного культу РА.

Ту ж саму драму відображено в переказі про Голіафа й Давида. ГОЛІАФ — велетень, якого ніхто не може здолати — та ж сама ГОЛОВА-ГОЛГОФА, котра всіх розпинає, вбиває, обманює. Виступає супроти велетня ДАВИД (ДЕВИД — син Світла, бо Дева, Діва — це божественний, променистий, світлий, чистий). Він вбиває насильника з допомогою ПРАЩІ (ПРАЩУР), тобто з допомогою одвічного знання РА.

Те ж саме і в сказанні про САМСОНА (САМ І СОНЦЕ), котрого вороги полонили й відтяли йому волосся (символ променів). Знову роздрібнення єдності світла. Вороги змушують осліпленого Самсона (поховане світло) грати їм (символ підневільної творчості світлих сил). Але богатир, знайшовши точку опертя, руйнує палац ворогів і нищить їх усіх. Та сама ідея визволення через руйнацію форми, котра полонила суть.

До речі, назви ХРИСТОС, КРІШНА, слово ХРЕСТ — означає ПРИХОВАНА або ЗАХОВАНА СУТЬ, поглинута суть (ХР і СТ). Таким чином стає ясною вся вражаюча тисячолітня містерія Людини, в голові і серці якої відбуваються вселенські трагедії Буття. Не потрібно робити з Космічного Дива містичних жупелів, котрі привели до кровопролиття і обману, до створення безлічі принизливих культів, що зробили з Людини мізерну ляльку кровожерливих «богів».