Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович. Страница 18

Наприклад, ІНТЕЛЕКТ, РОЗУМ, УМ, МИСЛЕННЯ — яка різниця між ними? Як провести межу або визначити спільність?

Ми вже говорили, що УМ — від УМІННЯ ТВОРИТИ. Отже, мисляча людина — це УМІЛА людина, котра має УМ. Вищий ступінь — РОЗУМ (РА-З-УМ), тобто уміння опромінене світлом єдиної суті Буття, уміння не лише творити, а й об’єднувати творення, давати йому радісний лад (РА-З-ОМ).

Отже, «інтелект» вільно можна з нашої мови викинути — він ні суттєво, ні за звучанням нічого не дає. Тоді зникає й «інтелектуалізм», «інтелектуал», «інтелігент» тощо. Буде РОЗУМНА ЛЮДИНА, ДУРНА, МУДРА, НЕМУДРА, УМІЛА, ОСВІЧЕНА, НЕУК, НЕВІГЛАС і т. д.

Таке очищення необхідно провести у всьому словнику. Залишивши кореневі слова ПРАМОВИ, ми будемо розмовляти і мислити точніше, яскравіше, зрозуміліше. Одразу видно буде словесного блазня і мудру людину. Найглибші світоглядні думки можна (і треба) висловлювати в кількох рядках, у небагатьох реченнях.

Слід нові покоління не засмічувати десятками тисяч слів, котрі не дають суттєво іншого значення порівняно з основними поняттями: це породжує словоблудство, відносність у висловах, твердженнях, думках. Ясно, що це — справа не паперових душ, а вогняних синів ПРАМАТЕРІ ЖИВИ, котра воліє дати нам вогняне життя.

Палко віримо, що такі душі вийшли на широку ниву РА, озброївшись мужністю і незламним прагненням осягти ПРАВДУ БУТТЯ.

То укладемо невеличкий словничок, котрий допоможе шукачам прикласти ключ РА до численних замків, за якими зачинено Синів Вічного Слова.

— А —

Ми вже згадували, що першозвук «А» був для пращурів святим, таємничим, тому вони його не виставляли напоказ. Навіть коли засвоювались деякі чужинські слова, наприклад АНГЕЛ, вони промовлялися — ЯНГОЛ. Тому в нашій мові слова на «А» майже всі чужинські або штучні. Виняток становлять вигуки чи словосполучення типу — АГЕЙ, АГОВ, АБИ, АЛЕ, АЖ, АВЖЕЖ, АТОЖ, і т. д., котрі виникли в незапам’ятні віки, у ПЕРЕДМОВІ до істинної, правдивої МОВИ, коли людство ще лише агукало, агакало. А І як тільки ПРОМЕТЕЙ (ПРА-МАТИ) дав Людині АР (вогняне і життя), «А» поринуло в глибину, породивши вкупі з РА веселку, райдугу МОВИ.

Виняток становлять лише:

АРТІЛЬ — єдине тіло, спільне діло, вогняне тіло. Можна було б навіть сказати — ЯРТІЛЬ або ГАРТІЛЬ (в Умані так і кажуть).

АРКАН — коловий гуцульський танець, спільний танець, вогняний, нестримний.

— Б —

БАБА — одне з найдавніших слів, воно пов’язане з поняттям БА, як предок, той, що дав життя. А оскільки звукосполучення БА подвійне, то воно означає нерозривність роду, його невмирущість. На Сході БАБА (з наголосом на останньому складі) означає: старший, поважний, святий, мудрий, навіть божественний. Природно так звали при матріархаті жінку — голову роду, котра уособлювала владу і мудрість, непорушність традицій. При переході до патріархату — влади батька — слово БАБА набуло іронічного, а інколи презирливого забарвлення. Проте й досі БАБОЮ звуть тягар, що ним забивають палі на будівництві, прадавні боввани в степах, язичницьких (сонячного культу) ідолів, великі снігові постаті, що їх ліплять діти чи то й дорослі. Це стверджує, що слово БАБА було в давнину оповите славою БОЖОСТІ, сили, владності, непорушності.

БАВИТИ, БАВИТИСЯ — походить від БАБИ, бо саме баби у всі віки доглядали дітей, оповідали їм казки, співали пісні та думи, практично стаючи духовними вчителями нових поколінь. Необхідно повернути БАБІ (ПРАМАТЕРІ) її первісне і вічне значення — виховательки роду. Але, безумовно, для цього слід оберегти її, підняти, опромінити. Іноді перед нами постає правдиве єство БАБИ-ЯГИ з народних казок, котра завжди допомагає героєві, який уважить її, допоможе, привітає, послужить.

БАБА-ЯГА — це БАБА-ЮГ (святий йог) або БАБА-ОГ (огняна), знову ж таки — хоронителька вогню родового, та, що має таємниці мудрості віків. Ось чому вона літає на вогняній ступі, мітлі, ось чому вона перевтілюється в різні лики, набирає різного виду, — це означає, що вона здатна думкою (вогнем мислі, слова) мандрувати над віками, землями, поколіннями і т. д. Практично БАБА-ЯГА — це вічно суща душа народу, котра знемагає під машкарою презирства, зневаги.

У вищенаведених прикладах ми бачимо, як природно пояснюються нібито аж надто віддалені слова — наша казкова баба-яга і гімалайський анахорет — йог. Колись, в епоху РАМИ, безумовно, так називали мудреців, що знали науку вогню: БАБА ОГНЯНИЙ, БАБА ОГ. Пізніше візантійство принизило значення сонячних мудреців, воно перейшло в казку, а на Сході суть збереглася, і вона вертається до нас у вигляді «вчення йоги». Ми розшифровуємо, що ЙОГА — це ЗВ’ЯЗОК людини з Всесвітом. Цілком слушно: це підтверджує нам наша мова і перекази прадавності — огонь, РА є і завжди був єдиним, вічно-сущим зв’язком душ, явищ, істот, світів, віків.

БАГАТ-ВЕЧІР — Святий Вечір, вечір перед Різдвом. Ця давня назва свідчить, що візантійство лише пристосувалося до сонячного культу предків, не маючи змоги повністю викорчувати первісного знання РА. БАГАТ-ВЕЧІР (Божий вечір) відзначав час народження Сонця-Ярила (зимове сонцестояння).

БАГНО — відсутність чистоти, БОГА НЕМА, ОГНЮ НЕМА (ог ні). Болота, грязюка, трясовина, мокрота.

БАЖАТИ, БАЖАНИЙ, БАЖАННЯ — божий, гарний, жаданий, той, що від Бога. Отже, бажання повинне бути лише ясним і чистим.

БУЗУВІР — без віри, безвірник. Людина, котра не дивиться в ІРІЙ, духовно сліпа, не бачить шляху в безмір.

БАЙКА, БАЯТИ — теж походить від БА, кореня БАБИ, БОГА, основи основ. БАЙ — означає нерушимість, спокій, певність, а разом з тим казковість, небувалість, відстороненість від насущних потреб. Звідси —

БАЙДУЖИЙ — дуже спокійний, певний, відсторонений від світу, і

БАЙДА — відсторонений шукач, котрого його внутрішній Бог повів у мандри, на волю.

БАРВА — яскравий, світлий, має в корені АР. Звідси — БАРВІНОК, БАРВИСТИЙ тощо. БАТІГ — від слова БИТИ.

БАТЬКО, БАТЯ — ми вже розглядали: кореневе поняття БУТИ.

ВАТУВАТИ, ВІДБАТУВАТИ — відрізати. Колись ділили добро, спадщину, навіть хліб за столом батьки, тому й ВАТУВАТИ — це очолити якусь групу людей, стати отаманом.

БАЧИТИ, БАЧУ — від слова ОЧІ. Отже, ОБАЧНИЙ — зіркий, передбачливий.

БДЖОЛА — та, що має ЖАЛО. Жало походить від ЗАЛАЗИТИ, тобто гостре. Разом з тим є ще й інше значення слова: у живій мові вимовляється ПЧОЛА (п-чола), а звідси ниточка до ЧОЛО, ЧІЛЬНИЙ, або ЦІЛЬ, ЦІЛЬНИЙ. Тобто, комаха, що живе в цільній громаді. Далі живий зв’язок з ЧОЛОВІКОМ (ЧОЛО, розум, мисль і ВІК, вічний). Тут і вічна ціль, і вічний розум, і гострота (ЖАЛО-ЧОЛО) мислі. Наша мова втратила ще одне значення: ЧЕЛА, ЧОЛА — УЧЕНЬ, воно залишилося лише на Сході. Але похідне лишилося: ОЧОЛИТИ — це УЧИТИ І ВЕСТИ.

БЕРЕГ — від берегти, обмежувати, не пускати. Недарма кажуть: «треба кому берега дати», тобто ввести в певне річище, стримати.

БИСТРА — прослідковується БЕ СУТЬ РА. Стрімка течія. Всяку стрімкість ототожнювали з РА.

БІЛИЙ, БІЛЬ, БІЛЬШИЙ — як не дивно, але ці слова споріднені. Всі вони висловлюють перехід за якусь звичність, рівновагу: БІЛИЙ — дуже яскравий, чистий колір. БІЛЬ — порушення нормального чуттєвого стану. БІЛЬШИЙ — такий, що переважає інших.

БІС (БЕС) — містична істота, що уособлює темну (нечисту) силу. Походить від заперечення «без». Це ніщо, порожнеча, відсутність життя, РА, відсутність Бога. Але доки Людина духовно ще несформована, вона населяє порожнечу душі образами химерних істот. Біса називали також чортом, але це не так: ЧОРТ (ЧУР) — це предок, котрий був родовим богом, але візантійство охрестило його нечистим, так, як і «домового» — покровителя сім’ї, хатнього притулку.

БЛИСКАВКА, БЛИСК і т. д. — від БЛИЗЬКИЙ, ЯСКРАВИЙ.

БЛУД, БЛУДИТИ, БЛУДНИЦЯ, БЛУКАТИ і т. д. — все це має надзвичайно цікаве походження: мало хто знає про це. БЛУДОМ звали одного з бояр при володарюванні князя Олега Святославича. Коли Володимир з варязькими дружинами вогнем і мечем прокотився від Новгорода до Києва, він звернувся через своїх довірених до боярина Блуда: «Допоможи мені вбити брата, стану тобі батьком рідним». Блуд згодився і допоміг Володимирові знищити Олега і стати князем київським.