Пролісок - Грабовський Павло Арсенович. Страница 3

ВИКЛИК

Кругом неволя... гаснуть очі,-

Чого не бачили вони?

Мов той густий серпанок ночі

Повис над миром восени.

Не рушить нас кайдан, ні страта,

На все ми соромно - німі;

Освітній [7] брат сліпого брата

Гнітить і досі ще в ярмі.

Святий завіт, одвіку божий,

Занапастили, все в крові...

Коли ж постане месник можий [8]

На ті злочинства світові?

У СНІ

Сон мені снився...

Вечір зрина;

Я опинився

Коло млина.

Любо, привільно

В тишу гулять...

Верби прихильно

Гнуться, шумлять;

Шепчуться лози,

Ріють човни...

Бризнули б сльози,-

Майся вони.

Сивий рибалка

Сіть закида,-

Здійметься скалка,

Плесне вода.

Журно дзюріє

Попід веслом...

Огнище мріє

Геть за селом.

Хлопці на паші

Чи косарі

Сіли до каші

Серед ріллі.

Божа дорога

Опочива...

Пісня розлога

Сум навіва;

Хвилею ллється,

Стогне, зітха,

Плаче, сміється

І затиха.

Сяють зірниці;

Спустилась ніч;

Поверх дзвіниці

Віщує сич...

І я прокинувсь

Тяжко зі сну,

Неначе ринувсь

Знов у труну.

Тьма наді мною,

Стужа дійма,

А за стіною

Виє зима.

ДО ТОВАРИСТВА

Не горюйте, що тьмою окрите

Непривітане ваше життя,

Кров’ю серденько все перелите,

Перебрехано кращі чуття;

Світ обвіяний пахом могили,

І до краю панує тюрма,

Задаремно погублено сили,

В тілі кістки живої нема...

Не сумуйте, що купа на купі

Всі поляжем за діло святе:

На зітлілому нашому трупі

Невмируще братерство зросте!

ТЯЖКИЙ ЗАВІТ

Любить врага, всестраднице свята,

Ти людям грішним завішала.

Конаючи під тяжею хреста

За сонце правди, як повчала...

Твої завіти... бережу я їх...

Ти стежку світиш і з могили...

Але простить мучителів твоїх

Я не відчую в собі сили!

СУЧАСНИКОВІ

Оце дивлюсь безрадісно на тебе,

Загляну в душу змучену твою -

І несподівано самого себе

В тобі, мій брате, пізнаю!

Ще з пелюшок здобувся ти отрути,

Не бачив навіть радощів життя,-

А вже воно на тебе вспіло тхнути

Диханням смертного пиття!

І підеш ти гірким шляхом недуги,

У темряві шукаючи зорі,

Конаючи з невимовної туги,

Довіковічним бранцем прі! [9]

Дізнаєшся в кайданах самотини,

У тридцять літ - знесилений дідусь,

Гадавши нишком: кращої години

Я в мирі ледве чи діждусь...

Та вірую, що хрест мій не безплодний,

Що хрест отой - бездольний люд спасе,

Запинить, певно, стогін всенародний,

Вітчині щастя принесе!

ДО ГАЛИЧАН

Міцно, браття, стиснім руки,

Обіймімось гаряче:

Вкупі рушмо проти муки,

Що вражає боляче!

Здавна нам одна дорога,

Незворітна та тяжка;

Всіх однако мати вбога

До роботи заклика.

Годі ж спільної розради,

Шо люд путами скула;

Годі з нас тієї стради,

Що країна прийняла!

ДО РУСІ-УКРАЇНИ

Бажав би я, мій рідний краю,

Щоб ти на волю здобувавсь,

Давно сподіваного раю

Від себе власно сподівавсь.

Щоб велич простого народа

Запанувала на Русі,

Щоб чарівна селянська врода

Росла в коханні та красі.

Щоб Русь порізнена устала

З-під віковічного ярма

І квітом повним розцвітала

У згоді з ближніми всіма!

ГАДКА

Власне щастя та турботи,

Власні думки... кинь гадать...

До громадської роботи

Слід життя своє віддать.

Згинуть марні піклування

В тихім захистку хрестів,

Розлетяться почування.

Крім любові до братів.

Вона піде поміж миром,

Яко заповідь людська;

Щастя всіх - святим кумиром

Стане мужа-бояка!

вернуться

- Освітній - освічений.

вернуться

- Можий (можний) - сильний, могутній.

вернуться

- Пря - боротьба.