Роман про Батьківщину - Матіяш Дзвінка. Страница 18

Зараз же. Ти була сьогодні в школі? Ні. Не була? Не буду змивати своїх малюнків. Будеш. То

ти була в школі? Ні, і взагалі туди більше не піду. Добре, ми ще про це поговоримо. Щоб

завтра вранці стіни були чисті. Мама скрушно хитає головою: ти би краще в кухні

поприбирала, помила плиту чи вечерю приготувала, все для тебе має хтось робити? Ти

взагалі щось їла сьогодні? Мої батьки за стіною переймаються мною: що діється з цією

дитиною? Чому наша дочка не така, як людські діти? Отроковице, що з тобою коїться?

Смоковнице, що не родиш добрих плодів, зерно, що впало на кам'янистий ґрунт, що ти

робиш між цими каменями? Багато покликаних, але мало вибраних. Ніхто нікуди мене не

кличе, а може, це я просто недочуваю, виберіть мене королевою лісу, подаруйте мені оленя й

бистрого коня, дайте мені золоту сурму, може бути хроматична сопілка, випущена на

деревообробному комбінаті номер два, і праску не забудьте вимикати, коли прасуєте мені

мізки, руки, ноги та інші частини тіла, не перепалюйте мене, хоча, здається, нагадувати вам

про це марна справа.

Я не помила стін принципово, не могла я вбити своїх риб і знищити свої квіти. Я так і

сказала про це вранці мамі з татом. Що я не хочу бути вбивцею. Вони переглянулися мовчки,

а потім тато сказав, щоб я негайно збиралася до школи.

У суботу ми з мамою пішли купувати їй нову куртку. Вона вважає, що в мене добрий смак, я

нічого про це не знаю, тільки бачу, у якому одязі вона виглядає, як молоде листя, а в якому,

як припалене гарячою праскою, що їй зовсім не личить. Краще ж виглядати, як молоде листя,

правда? Куртку ми купили, мама раділа, у неї розгладжувалися тоненькі зморшки і яснішала

шкіра. Удома я побачила, що сталося найстрашніше: тато знищив моїх риб і повиривав усі

квіти, а також вимкнув моє сонце, і воно перестало світити. Тату, а тих риб ти посмажив?

Яких риб? Тих, що жили у мене в кімнаті? Анастасіє, ти думаєш, що кажеш? Я думаю, що я

кажу те, що є. Навіщо ти вбив моїх риб? Анастасіє, здається, ми з тобою говорили про те, що

стіна повинна бути чиста. Я хочу, щоб у мене в кімнаті жили мої квіти й риби.

У неділю ввечері я знову розмалювала стіни, пообіцявши новим рибам і квітам, що

турбуватимуся про них і що ніхто не зможе зробити їм щось погане, проти їхньої волі і проти

моєї. Увольте мою волю, дайте мені жити, як у мене виходить, неквапно й нерозсудливо. Не

розсудком, а серцем. Не судіть і не будете судимі, хоча вас все одно судитимуть, очно й

заочно, але не бійтеся чужих судів, навіть якщо вони тягнуться за вами довго й уперто, як

жуйка, прилипла до підошви черевика. Найгірше, коли жуйка заплутається у волоссі. Тут

уже часом доводиться міняти зачіску чи повністю її позбуватися. А потім вийшло так, що в

понеділок я боялась іти до школи, бо не хотіла залишати риб самих, і у вівторок я не була

певна, що ніхто їх не скривдить, і в середу, але далі це вже просто не мало сенсу, просто я не

могла зібратися і піти до школи, тому що мені не хотілось, і я не знала, що там робитиму, і з

моїми рибами й квітами мені цікавіше та й із ними знову може щось статися мені доводиться

захищати їх я дивлюся рибам у вологі очі, й тоді мені спокійніше, і говорю з ними,

розповідаю їм про те, як мені жилося, доки ми познайомились, у мене великі й круглі очі,

часом мені здається, що мої очі — це також акваріуми чи, може, бездонні ставки, риби

можуть жити у моїх очах. Анастасіє візьми себе в руки я не можу узяти себе в руки бо я себе

не підніму Анастасіє що відбувається з нашою дитиною Анастасіє ти повинна закінчити

школу й отримати атестат мабуть треба йти до лікаря це може бути депресія може ти

посварилася з Олегом у нас у родині ніколи нічого такого ні з ким не було всі були

абсолютно нормальні за що це нам таке мама плаче Анастасіє що це за безглузда звичка

лежати на підлозі ти весь час так лежиш ні не весь час бо іноді я сиджу й читаю книжки або

слухаю музику або думаю про те що мені хотілося би побігти так як Форест Ґамп просто

одного дня побігти не зупиняючись і так декілька років різними країнами Европи наперекір

візовому режиму коли хочеш біжиш хочеш спиш хочеш обідаєш у дешевому придорожньому

барі овочевим супом і тушкованою капустою з чорносливом звідки він брав гроші я не знаю і

чи був у нього спальник щоб поспати якщо не вийде добігти до якогось місця де можна

знайти нічліг у фільмі цього всього чомусь немає я розумію що там ідеться про інше але все

одно мене дуже цікавлять такі практичні речі іще ж залишається фізіологія нікуди від неї не

подінешся ми це матерія хоч це сумно насправді зрештою про все це можна забути і зовсім

не перейматися такими дрібницями просто досить бігти біля океану після заходу сонця

багряне небо багряна тепла вода мокрий пісок не випускає ніг а ще я ходжу гуляти до лісу на

озеро коли батьки на роботі але не збираюсь їх про це інформувати мені подобається

дивитися на воду світ ловив мене але не спіймав Настусю моя донечко моя дорога дитино що

з тобою чому ти не можеш знайти собі місця коли ми вивчали в школі Сковороду мені

подобалося цей чувак здається шарив у тому про що казав шкода що я не зможу з ним

познайомитися сад божественних пісень це добре думаю що таке місце мені сподобалося б

треба робити те що підказує серце годі можна стати щасливими і гуляти по своїх садах

скільки захочеться здається я тоді навіть зрозуміла що таке сродна праця і мені дуже

захотілося почитати цього чувака більше можливо ще колись буде час цим зайнятися

почитати про божественні сади здається він також про це писав

а ще я хотіла би жити в морі так мені тепер підказує моє серце час від часу жити в морі там

нікого не можна знайти я буду маленькою непомітною мушлею такою як морська вода мене

не помітять нехай шукають мене на своїх підводних човнах катерах теплоходах авіаносцях

есмінцях усе одно не знайдуть добраніч любі друзі бо я на іншій хвилі ви надто багато від

мене хочете занадто багато ти погано почуваєшся? у тебе болить голова? я навіть не знаю що

у мене болить і чи це у мене болить голова я думаю що я не хочу мати тіла і голови також

вона тоді напевно не болітиме це не тіло це мушля у якій росте коштовна перлина перло

многоцінне і тисне на стінки але так мені набагато краще якщо це тільки перлина а ви не

наступайте на мене бо розчавите квіти мої руки мої руки квіти червона вода у моєму

акваріумі добре все що добре закінчується добре що все закінчується добре що ніщо не

триває вічно добре що коли хочеться заснути можна заснути але потім можна прокинутися

коли ми мертві прокидаємося ми починаємо жити

сьогодні п'ятниця батьки поїхали в гості до друзів за місто і повернуться аж у неділю ввечері

це велике свято для людей і домашніх тварин для квітів і риб мені дуже подобається бути

самій удома я дивлюся на дерева за вікном блукаю з кімнати до кухні і до ванної думаю що б

його поїсти слухаю марію калас думаю про те що всі талановиті жінки дуже нещасні а всі

талановиті чоловіки алкоголіки тобто всі талановиті люди насправді дуже нещасні але

суспільство чомусь оминає цей незаперечний факт тобто суспільство влаштоване так що

талановитим людям у ньому жити зовсім нестерпно їх там забивають повільно але впевнено

й послідовно вони нікому не потрібні з їхніми талантами школу саме для того й придумано

щоб позбавити людей їхніх талантів це я знаю напевно бо за десять років можна багато чого

забути можна все забути і перестати будь-чого хотіти залишаться тільки первинні інстинкти

основний із яких інстинкт самозбереження мої батьки так не думають тато каже анастасіє ти

маєш закінчити школу отримати атестат вступити в університет звісно ти можеш вступити