Наказано вижити - Семенов Юлиан Семенович. Страница 37

Пальмер закурив свої медові солдатські «лакі страйк» і відповів так, як мав відповісти міністр, який думає стати президентом.

— Наша країна визнає принципи довір'я до громадянина. Коли ви вважаєте, що ваша справа не завдасть шкоди святим постулатам — починайте свою роботу. Сподіваюсь, ви розумієте, що я не потерплю нічого такого, що може зашкодити конституції Штатів?

Через чотири місяці Гувер зібрав першу в історії США картотеку на інакомислячих, на всі ті асоціації, клуби, спілки, товариства, які виступали за мир з Росією, за демократію в Штатах і за расову терпимість; дві кімнати в міністерстві заповнили двомастами тисячами карток на тих, кого Гувер вважав ворогами устоїв.

Потім він обладнав таємну друкарню, де налагодив випуск «Комуністичного маніфесту» та праць Леніна, тобто провокаційно друкував заборонену літературу; її зберігання й розповсюдження вважалося майже підсудною справою.

Адреси, куди треба підкинути ці видання, лежали в сейфі Гувера; головне призначити день; все інше було точно зрепетирувано.

Після цього Гувер доручив своєму секретареві, людині фанатично йому відданій, провести три таємні зустрічі з лідерами двох гангстерських груп, справи яких тоді проходили в міністерстві юстиції; контрабанда наркотиками і продаж забороненого алкоголю дали змогу співробітникам Пальмера заарештувати п'ять наймобільніших мафіозі, які відповідали в підпільному синдикаті за оперативну роботу.

— Я згоден звільнити ваших людей під заставу, — сказав посланець Гувера шефам гангстерського підпілля. — Застава буде не дуже велика, хоч, як я розумію, ви погодилися б і на більш серйозні витрати, аби тільки вирвати ваших хлопців із тюрми. Але за цю люб'язність ви мусите стати моїми добрими друзями — віднині й назавжди. А щоб ця дружба була реальною й непорушною, потрібно діяти. І діяти жорстоко. Ви готові до цього?

Співрозмовники перезирнулись — подумали, що краще не говорити, й згідливо кивнули головами. Посланець Гувера пояснив:

— Необхідно, щоб ви провели кілька вибухів бомб — треба пострашити деяких людей, що втратили розум від нестями. Червоні лізуть до влади… Входите в діло?

Через два місяці невідомі підірвали бомбу на Уолл-стріті, Пальмер зустрівся з журналістами:

— Кривавий терор планують емісари, яких таємно заслали сюди червоні. Нам нав'язують громадянську війну, що ж, ми до неї готові…

А сьомого листопада, в день, коли трудова Америка святкувала другу річницю більшовицької революції в Росії, агенти міністерства юстиції вдерлися в ті клуби, товариства й асоціації, які було занесено до картотеки Джона Гувера; людей били гумовими кийками, а то й просто дерев'яними довгими палицями; в тюрми кинули сотні лівих.

Це була «проба сил».

Справжня операція пройшла на початку січня двадцятого року; Гувер не спав усю ніч, сидів біля телефонів; у його кабінеті поставили дев'ятнадцять апаратів, і всі «тривожні» штати доповідали йому про хід операції через кожні дві години.

Масові арешти — схопили понад п'ять тисяч чоловік — провели в штатах Каліфорнія, Нью-Джерсі, Іллінойс, Небраска.

Людей заковували в кайдани й зв'язували одним ланцюгом; саме так, як рабів у давні часи; їх провели по вулицях міст на вокзали, куди вже заздалегідь підігнали тюремні нагони без вікон.

У країні почався шабаш беззаконня. Коли перша фаза облави закінчилась, один з провідних чиновників штату Массачусетс містер Лангрі заявив журналістам:

— Хлопці, ви мене знаєте, я завжди кажу правду, я вам і зараз скажу те, що думаю: якби була на те моя воля, я кожного ранку розстрілював би у дворі нашої тюрми партію червоних, а вже на другий день розглядав їхні справи в суді, щоб усе було оформлено по закону, як і належить…

Знавіснілий на грунті расизму й антибільшовизму письменник Артур Емпі (його душили кошмари ночами, і він пив сильнодіюче снотворне, через це в нього дуже тремтіли руки) почав турне по Америці.

— Слов'яни і євреї, а також негри з мексіканцями є дріжджами нового більшовицького бунту! Люди чужої крові готуються влаштувати криваве побоїще справжнім американцям! Тому запам'ятайте: ліки від більшовиків продаються не в лікарні, а в найближчій збройній крамниці! Мій лозунг: «Проти червоних тільки один засіб — заслання або розстріл на місці!»

Гувер на той час одержав під свою картотеку ще три зали; вхід охороняли моряки, озброєні кольтами й ножами; підозрюваних було тепер уже п'ятсот сорок сім тисяч американців; кожна шістдесята сім'я країни підлягала — якби перемогла точка зору Емпі — висиланню з країни або розстрілу.

В тюрмах почалися тортури: заарештованих по-звірячому били, викликали на очні ставки жінок і дітей; катували при них, вимагаючи признатися в тому, що вони брали участь у більшовицькій змові з метою «повалення законно обраного уряду».

До тюремних лікарень покалічених не відвозили; деяких повикидали з вікон, щоб приховати сліди побоїв — «самогубство»; дехто збожеволів; а чимало не винесли тортур, померли.

Помічник міністра праці Луїс Пост не витримав, він зібрав журналістів і сказав їм:

— Ми перестаємо бути країною свободи! Ми перетворюємося в олігархічну державу під лозунгом боротьби проти «анархії». Зараз «анархістом» вважається кожен, хто виступає проти безконтрольної влади фінансистів і тупих консерваторів, які не хочуть або не вміють думати про майбутнє, про наших дітей, а вони ж будуть жити в іншому світі, зовсім не в такому, до якого звикли ми, старі.

Луїс Пост послав своїх співробітників у тюрми, де страждали заарештовані «анархісти». Його люди повернулися охоплені жахом: вони побачили ні в чому не винних, замордованих і замучених американців, закованих у кайдани.

Пост звернувся з відкритим закликом до нації, щоб допомогли припинити «праве безумство».

Його негайно звинуватили у державній зраді і зажадали віддати до суду; Гувер гарячково вибивав свідчення, щоб довести зв'язок сімдесятирічного патріота Америки з емісарами Москви; справу було передано в конгрес; Пост усе-таки вийшов переможцем; але облави тривали, тюрми були, як і раніше, переповнені.

Автомобільний король Генрі Форд, який підтримував і фінансував цей шабаш, купив кілька газет і почав друкувати цикл статей під заголовком: «Змова міжнародного єврейства». Російські чорносотенці, що емігрували до Нью-Йорка, підготували публікацію антисемітської фальшивки — «Протоколу сіонських мудреців» (копію з коментарями надіслали в Мюнхен, Альфреду Розенбергу, молодому помічникові німецького націоналіста Гітлера, котрий дійсно на повний голос заявив про необхідність фізичного знищення більшовизму, як головної єврейської сили світу).

Ку-клукс-клан провів кампанію вбивання негрів, «куплених на пні» Москвою.

Провідні газети улюлюкали, вимагали ще жорстокіших заходів проти червоних, мексіканців, росіян, українців…

…Пізніше Гувер підготував для міністра Пальмера текст виступу на зустрічі з представниками преси.

— Я не пробачатимусь за дії людей мого міністерства, — сказав Пальмер журналістам. — Я не вважаю за потрібне вигороджувати їх, бо пишаюсь їхньою роботою. Коли хтось із моїх агентів був грубий з заарештованими, то це їм прощається за ту користь, яку вони принесли демократії й свободі в цій країні… Я взагалі маю намір звернутися до конгресу з пропозицією ввести смертну кару для тих, хто закликає до бунту… Двох таких ми вже знаємо — це марксистські терористи Сакко і Ванцетті, на них чекає електричний стілець, хоч би там як галасували про їхню невинуватість більшовицькі комісари.

…От саме тоді, під час безумного шабашу ультраправих, мало кому відомий сенатор Гардінг бабахнув свою заяву:

— Ми живемо в такий час, коли Америці потрібні не герої, а цілителі, не таємничі чудодійні засоби бід хвороби, а просто конституційний спосіб правління…

Через кілька місяців саме цій людині судилося стати президентом США.

Гувер ніколи не забував, як йому працювалося під Гардінгом.

Він просто не мав права забувати цього, бо саме йому — щойно призначеному директору ФБР — довелося не тільки охороняти Гардінга та його міністрів, а й розслідувати обставини таємничої загибелі американського лідера; а втім, Гувер відвів від себе керівництво цією справою, і він мав усі підстави для того, щоб триматися осторонь…