Революційна доба в Україні (1917–1920 роки): логіка пізнання, історичні постаті, ключові епізоди - Солдатенко Валерій Федорович. Страница 57

Отже, відмовившись від участі у всеукраїнському партійному з’їзді, керівні працівники Донецько-Криворізької обласної партійної організації в питаннях партійного будівництва виявили явний сепаратизм, що визначив їх позицію і в сфері державного будівництва. Вони зайняли двоїсту позицію щодо Всеукраїнського з’їзду Рад: з одного боку, на ряді засідань підтримали ідею скликання Всеукраїнського з’їзду Рад, виділили свого представника до Організаційного бюро з підготовки з’їзду, сприяли обранню делегатів на з’їзд, з іншого боку — одночасно в Харківській міській і Донецько-Криворізькій обласній Радах робітничих і солдатських депутатів обговорювали ідею створення обласної ДонецькоКриворізької Радянської Республіки.

Виступаючи 17 листопада 1917 р. на пленумі обласного комітету Рад Донецького і Криворізького басейнів при обговоренні українського питання, Ф. Сергєєв (Артем) підтримав меншовика Рубінштейна і есера Голубовського, висловився за свободу самовизначення областей і народів, проти «анексування» їх Центральною Радою. Він пропонував «створити незалежну від київського центру самоврядну автономну Донецьку область і добиватися для неї всієї влади Рад». На пропозицію Артема пленум схвалив постанову: «Розгорнути широку агітацію за залишення всього Донецько-Криворізького басейну з Харковом у складі Російської республіки з віднесенням цієї території до особливої, єдиної адміністративно-самоврядної області» ⁴³⁷.

Ця ідея відображена і в резолюції загальних зборів Харківської Ради, схваленій 24 листопада. Донецький і Криворізький басейни розглядалися в ній як область, що не входить до складу України ⁴³⁸. 22 листопада її також включили в резолюцію загальних зборів робітників і службовців Харківського вузла Південних залізниць, схвалену на доповідь Ф. Сергєєва (Артема) ⁴³⁹.

За прикладом останнього, виконуючи постанову пленуму обласного комітету Рад, діяли й інші більшовики Харкова. Виступаючи 29 листопада в думі, член більшовицької фракції Е. Лугановський говорив, що Харківська губернія і Донбас є територією, яка не входить в Україну, віднесення їх до України «в економічному відношенні дуже згубно, бо цим самим створюється розчленування Донецького басейну» ⁴⁴⁰.

Так було покладено практичний початок кампанії за виділення з України Донецько-Криворізької області в окрему адміністративну одиницю. В грудні 1917 р. проблему мав вирішити III з’їзд Рад Донецько-Криворізької області при обговоренні питання про обласну організацію.

Намір організувати «обласну» республіку протиставлявся Народній Республіці, що кваліфікувалася більшовиками буржуазною державою. Однак на той час розгорнулась досить інтенсивна боротьба за утворення Української Радянської республіки. З переїздом до Харкова делегатів з’їзду Рад, що залишили Київ, Ф. Сергєєв (Артем) та інші організатори обласного форуму Рад змушені були піднятися вище своїх обласницьких (регіоналістських) прагнень і погодитися на спільне проведення Всеукраїнського з’їзду Рад. Форум, як відомо, проголосив Україну Республікою Рад, заявив про повалення влади Центральної Ради, встановлення федеративних зв’язків Радянської України з Радянською Росією, обрав Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) Рад, а останній виділив зі свого складу Народний Секретаріат — перший Радянський уряд України. Третину обраного на з’їзді ЦВК Рад становили представники Рад Донецько-Криворізької області, а кілька з них, у тому числі Ф. Сергєєв (Артем) також увійшли до складу Народного Секретаріату.

Проте всупереч цим рішенням І Всеукраїнський з’їзд Рад за наполяганням делегатів від Донецько-Криворізького району обговорив питання «Про Донецько-криворізький басейн». У резолюції з цього питання сказано: «Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів протестує проти злочинної імперіалістичної політики керівників козацької та української буржуазних республік, які намагаються поділити між собою Донецький басейн і буде добиватися єдності Донецького басейну в межах Радянської Республіки» ⁴⁴¹.

Проект резолюції, очевидно, готувався до III з’їзду Рад Донецько-Криворізької області і згодом був лише відповідно відредагований: так резолюція не дуже вдало маскувала поняття «Російська республіка» словами «Радянська республіка».

Невдовзі події підтвердили прагнення Ф. Сергєєва (Артема) та деяких інших працівників Донецько-Криворізької області відособитися від ЦВК Рад України і Народного Секретаріату. Значна частина членів ЦВК Рад від Харкова та області не відвідувала його засідань. Як видно з протоколів і ЦВК, Ф. Сергєєв (Артем) також не був присутнім на жодному з цих засідань. 16 грудня 1917 р. на засіданні ЦВК Рад він був одноголосно призначений членом Радянського уряду України — народним секретарем з торгівлі і промисловості ⁴⁴². Але не приступив до виконання своїх обов’язків, не підготував і не підписав жодного державного документа, ігнорував засідання Народного Секретаріату. В зв’язку з цим ЦВК Рад України на засіданні 30 грудня змушений був покласти виконання обов’язків народного секретаря з торгівлі та промисловості з сумісництвом на народного секретаря праці М. Скрипника.

Ставлення Ф. Сергєєва (Артема) і його найближчого оточення до працівників ЦВК Рад і Народного Секретаріату під час їх перебування у Харкові не завжди було товариським і навіть лояльним. Державним установам не відвели приміщення для роботи, а під житло для працівників апарату виділена колишня в’язниця. Коли ж Радянський уряд України за допомогою загону червоногвардійців конфіскував приміщення редакції та друкарні ліберальної газети «Южный край», це викликало обурення бюро обласного комітету РСДРП(б), яке 16 грудня 1917 р. спеціально обговорило питання про ставлення до ЦВК Рад України ⁴⁴³. Тоді ж це питання було обговорене на засіданні Харківського комітету РСДРП(б). А 20 грудня цей комітет доручив М. Рухимовичу звернутися до обласного комітету партії з запитом про заходи, які вжиті для здійснення автономії Донецького і Криворізького басейнів ⁴⁴⁴. У зв’язку з такими настроями взаємини між ЦВК Рад України та Харківською міською і Донецько-Криворізькою обласною Радами 23 грудня були обговорені на засіданні Харківської Ради і 28 грудня — на нараді активних працівників Харківської організації РСДРП(б) ⁴⁴⁵.

Нарада визнала, що загальну політичну лінію визначає ЦВК Рад України, а місцеві органи Радянської влади повинні допомагати йому в роботі. Але резолюція наради була опублікована в «Донецком пролетарии» лише 9 січня 1918 р., тоді як 30 грудня 1917 р. газета опублікувала статтю В. Філова (К. Тушина) «ЦВК Рад України і Обласний комітет Донецького і Криворізького басейнів». У цій статті, посилаючись на автономію Донецького і Криворізького басейнів, автор всіляко виправдовував прагнення обласного комітету Рад зноситися безпосередньо з ВЦВК і РНК Радянської Росії, обходячи ЦВК Рад України і Народний Секретаріат.

1 січня 1918 р. відбулось чергове засідання Харківської загальноміської конференції РСДРП(б), в роботі якого взяли участь представники загальноміського і обласного комітетів партії, райкомів, більшовицьких фракцій ЦВК Рад України, міської і обласної Рад робітничих і солдатських депутатів. Обговоривши питання про ставлення до ЦВК Рад України, засідання визнало його вищим органом центральної Радянської влади в Україні, зобов’язавши міську і обласну Ради керуватися директивами ЦВК Рад України і Народного Секретаріату ⁴⁴⁶.