Ключ Давидів - Ведмеденко Олег Валентинович. Страница 33

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: «Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти»... Ті ж, що чули, спитали: «Хто ж тоді може спастися?» А Він відповів: « Неможливе людям – можливе для Бога!” ( Від Л уки, 18 розділ, 18-27 вірші ).

Хто ж може спастися? – запитали учні в Ісуса. Справді, хто? Адже, якщо замислитись, то усі ми “багаті”. Багаті на своє власне розуміння сенсу, мети життя, засобів для досягнення цієї мети. Багаті своїм розумом, людською мудрістю. Як сказав Ісая пророк: “Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: «Я, – і більше ніхто!” (Ісаї, 47.10).

То хто ж спастися може? Неможливо це людям – але можливе все Господу. “Віра твоя спасла тебе...” – промовляє Господь уздоровленій кровоточивій (див. Від Матвія, 9.22) “Твоя віра спасла тебе!” – каже Він і прозрілому сліпому (див. Від Марка, 10.52). “Твоя віра спасла тебе, – іди з миром собі!” – говорить Христос грішниці, прощаючи їй усі гріхи її (Від Луки, 7.50) і слабому на проказу, що очистився (Від Луки, 17.19). От хто може спастися – той, хто має ВІРУ! А віра – від Бога. “Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий, не від [ваших] діл, щоб ніхто не хвалився” (Послання апостола Павла до Ефесян, 2.8-9). Воістину “Неможливе людям – можливе для Бога!”

У другому посланні до єпископа в Ефесі Тимофія апостол Павло пише: “І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса” (Друге Тимофію, 3.15). От він, ключ до спасіння – мудрість Писання, яка приводить до спасаючої віри. Адже “віра від слухання, а слухання через Слово Христове” (До Римлян, 10.17). От істинне багатство! От справжня цінність – віра, що чинна любов’ю. Спасаюча, жива, дієва.

Сказав Господь: “Хто увірує й охреститься, – буде спасенний” (Від Марка, 16.16). І мова тут в першу чергу про духовний зміст, духовну суть хрещення в Ім’я Отця, Сина, Святого Духа. Саме слово “хрещення” походить від грецького “баптисма”, і означає “повне занурення”. Хто увірує й охреститься, тобто повністю зануриться у спасаючу віру в Ім’я Отця (віра в Єдиного Бога), і Сина (восиновлення, здійснення, втілення віри у своєму житті), і Святого Духа (одухотворення, оспівування й розповсюдження віри) – той буде спасенний. І неважливо, чи багатий, чи бідний ти є. Вірою спасешся! Смиренною вірою, що чинна любов’ю.

Ми маємо десятки біблійних свідчень, коли людина, бувши багатою, маючи великі маєтності, худобу, добра, знання, – була разом з тим провідником віри і прикладом спасаючої дії благодаті Божої. Достатньо назвати такі імена, як Авраам, Ісак, Яків, Давид, Соломон, праведний Йов. Усі вони були людьми багатими, але всі вони отримали й “засвідчення вірою”. Отож справа не в багатстві, але у вірі. Справа в пріоритетах нашого життя: що на першому місці, що на другому, а що на останньому. І коли на першому місці буде Господь, на другому сім’я, на третьому ближній, а на останньому матеріальне – тоді усе в порядку, ми на вірному шляху. Якщо ж ні, якщо не Господь, не воля Божа, не віра на першому місці – то легше верблюдові через голчане вушко пройти, аніж нам увійти до спасіння...

Людина, яка керується вірою, яка живе за принципом “Шукайте ж найперше царства Божого й правди Його, ­– а все інше вам додасться” (див. Від Матвія, 6.33) – неодмінно знайде дорогу до вічного життя, дорогу до щастя; неодмінно отримає в усій повноті благословення Господні. Благословення як духовні, так і матеріальні, “щоб повною була ваша радість” (див. Від Івана, 16.24); “щоб добре велося в усьому тобі” (Третє соборне послання апостола Івана Богослова, 2 вірш), “щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали” (Від Івана, 10.10). Але для цього потрібні зусилля: “Шукайте ж найперше...” “Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам...” (Від Матвія, 7.7).

І коли відчинить нам Господь Бог Свою добру скарбницю, Небеса, коли пізнаємо Істину, а Істина нас вільними зробить, – тоді-то вже ніщо, ніяке багатство земне не примусить нас із сумом зупинитись перед відкритими ворітьми до Божого Царства, до життя вічного, до спасіння...

НАЙВИЩИЙ ЗВ’ЯЗОК

У тридцять першу неділю після П’ятидесятниці читаємо на літургії Євангеліє від Луки:

“І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив. А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: «Що це таке?» А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. І став він кричати й казати: «Ісусе, Сину Давидів, – змилуйся надо мною!» А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: «Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?» А той відповів: «Господи, – хай стану видющим!» Ісус же до нього сказав: «Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!» І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові” ( Від Л уки, 18 розділ, 35–43 вірші ).

Про уздоровлення Господом духовної сліпоти ми з вами вже говорили, розглядаючи паралельне місце з Євангелія від Матвія (проповідь неділі сьомої по П'ятидесятниці “Час говорити...”). Сьогодні ж давайте висвітлимо іще одну грань цієї біблійної оповіді. А саме значення молитви в духовному просвіченні людини.

Що таке молитва? Молитва – це ніщо інше, як зв’язок з Богом. І цей зв’язок має свої певні щаблі, певні ступені. Які ж це ступені? Їх три: молитва уст, молитва розуму і, нарешті, молитва серця. Сенс життя християнина, за словом Серафима Саровського, це здобуття Духа Святого. Це досягнення такого рівня, коли людина має постійний зв’язок з Богом через молитву серця, коли повністю царює в серці її Господь. Це досягнення такого стану душі, коли метафізичне серце людини стає царством Духа, царством Небесним, царством Божим. Бо “Божеє Царство всередині вас!” (Лк. 17.21). Але “Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його” (Від Матвія, 11.12). Тому сьогодні ми говоритимемо саме про молитовні зусилля.

Початок встановлення зв’язку з Богом – молитва уст, і це добре видно з сьогоднішньої Євангелії. Сліпець іще сидить (біблійною мовою – ствердився) при дорозі, що виводить із Єрихону (з міста язичеського). Сидить, бо ще не знає куди йти, не бачить вірного шляху, ствердився в темряві незнання, не просвітився іще словом Істини, не прийняв Господа усім своїм розумом. Але хоче прозріти, хоче знайти вірний шлях, хоче пізнати правду, бо чує, що це можливо – чує, що “проходить народ”, що є люди віри, які знають, куди йти. “Що це таке? – питає він їх. – Куди йдете?” “Ось, – відповідають, – проходить Ісус Назарянин, Ісус, що означає Спаситель”. Є спасіння! Є Спаситель! Та як побачити Його? Як доторкнутися до Нього? Як прозріти?!. І невидющий починає молитися. Так, так! Цей крик сліпця “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” – не що інше, як молитва уст, перша ступінь молитви: Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного! Господи, просвіти мій розум, дай бачити правдивий шлях, що веде до щастя, що веде до життя вічного!.. І ця молитва має бути такою наполегливою, зусилля такими непереборними, щоб ніхто, ніякий “народ”, ніщо людське – ні зовнішні, ні внутрішні перепони – не змогли заглушити її. Це тільки початок – молитва уст. Але коли ми молимось таким чином щиро й наполегливо, то обов’язково приходить і молитва розуму. Обов’язково, рано чи пізно, Господь почує нас, і запитає: “Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!..” Відкрий очі свого розуміння. Пізнай слово Моє. Поглянь на дорогу, на початку якої стоїш. Це дорога до нового, духовного Єрусалиму. Це дорога до царства Духа. Іди по ній із широко розплющеними очима й молитвою. Але молитвою уже не просто уст, але розуму!