Хрест: постбіблійний детектив - Базів Василь. Страница 30

Незважаючи на блискучий військовий вишкіл, Коновалець був людиною за природою цивільною, а за характером демократичною. Самоплатова вражало його однаково скептичне ставлення і до Гітлера, і до Сталіна. Коли «племінник» уже ввійшов у довіру до нього і Коновалець звик до цього чорнявого молодого «східняка», він висловив йому думку, яку Самоплатов запам’ятав на все життя:

– Нам, синок, якось би Україну вирвати з пазурів цих двох дияволів, які собі браття, хоч і будуть скоро воювати між собою.

Відбулася ця розмова у самому Версалі, куди лідер європейського підпілля запросив посланця з батьківщини на обід. Вони зустрілися при вході, біля пам’ятника Людовіку XIV:

– Знаєш, яку геніальну мудрість сказав цей король? «Держава – це я!» То є правда. Якщо в нації немає вождя, вона ніколи не здобуде державу. Вожді чи королі – то дуже важливо. Бачиш, що робиться в Німеччині та Росії? Там є сильні вожді. Хоча й чорти. Але мільйони йдуть за ними у саме пекло.

Стратегія Коновальця була очевидною: оскільки Україна перебуває під окупацією Росії, на етапі її визволення союзником українських патріотів має бути Німеччина. Іншого просто не дано. У цьому контексті сталося неймовірне – агента НКВД Самоплатова вождь українських націоналістів Коновалець відрядив на навчання у спецшколі абвера. Так що майбутня гордість ЧК-НКВД-КГБ-ФСБ пройшов повний тримісячний курс молодого бійця в нацистській розвідці.

Євген Коновалець був доволі відомою фігурою у Європі. Він мав особисті дружні стосунки з першими особами Чехословаччини, Фінляндії, Литви, Швеції. Першу зустріч із ним зініціював і рейхсканцлер Німеччини Адольф Гітлер невдовзі після того, як прийшов до влади. Свідком їхньої розмови був тільки генерал Александер – попередник адмірала Канаріса на посту шефа німецької військової розвідки. І коли нацисти проводили свій легендарний з’їзд у Нюрнберзі, особисто Гітлер запросив Коновальця як почесного гостя. Самоплатов мало не впав із лавки в затишній кав’ярні Берлінської опери, куди на прем’єру запросив його Коновалець і повідомив про це запрошення. Але остаточним шоком для нього став наказ полковника їхати Самоплатову з ним. Це був якийсь карколомний сюжетний поворот у житті молодого енкаведиста.

Він постійно контактував із резидентами Луб’янки, які в європейських країнах служили під дахом перших секретарів радянських посольств. Однак Самоплатов не мав фізичної можливості узгодити з центром питання про участь у нацистському з’їзді, а відмовляти вождю Коновальцю тим паче він не мав жодного права. Самоплатов протягом останніх років, коли був у Москві, отримував запрошення на військовий парад, чи то на річницю Жовтневої революції, чи на Перше травня на Красній площі. То було безпрецедентне видовище – явлення народові живого бога. Воно, божество в довгій шинелі, гладило вуса й хитрувато посміхалося з-під картуза. Воно навіть дриґало кінцівками, а відтак могло покаліченими руцями махати збожеволілому від щастя гарматному м’ясу. Ця тисячоголова маса завтра піде в піч, у якій виплавляється сталінська сталь комунізму, а нині вона почувається ще тут, на землі, як на небі, бо перед її очима – бог.

Вождем стати легко – просто треба зуміти замінити собою бога. Так, щоб повірили. І коли повірять, роби з ними, що заманеться. Ти вже в їхній, беззахисній і тій, що вічно шукає абсолюту, свідомості абсолютний владика. Ти їх будеш мочити день у день мільйонами, а вони, ті, що вижили, у день твого скону корчитимуться в муках на твоєму похороні, бо вони не зможуть ніяк ще довгими роками змиритися, що бог помер. І ноги задер. А що то не був бог, вони не повірять. Бо то є найважча розлука – із богом, у якого не лише віриш, а якого одного дня на Красній площі побачив вічно живого.

Однак те, що побачив Самоплатов у Нюрнберзі, не йшло в жодне порівняння з тим, що він бачив у Москві. Паради військової сили вміли влаштовувати єгипетські фараони, римські цезарі, французькі королі й ті ж німецькі кайзери, але такої величі сили земної влади, яку продемонстрував Геббельс на з’їзді НСДП, світова історія не знала ні доти, ні по тому. Фільм «Тріумф волі», знятий геніальним німецьким режисером про звичайний партійний з’їзд, буде визнаний найвищим досягненням документального кінематографа, а також неперевершеним, як майже через сто літ буде сказано, досягненням політтехнологій.

Ну як може встояти така наївна і щира штука, як людська психіка, перед такою феноменальною операцією над нею! Вона, психіка нації, опиняється сповна у полоні психозу. Потім будуть дивуватися, як нація Гете і Шиллера, Гайне і Гегеля – одна з наймудріших націй на планеті – втратить розум і піде за божевільним. Кому дивно, як це сталося, подивіться фільм «Тріумф волі»!

А вождь українських визволителів Коновалець і його «побратим», агент НКВД Самоплатов, бачили цей тріумф наживо. Стоячи на трибуні для почесних гостей. Самоплатов, на відміну від Коновальця, мав рідкісну нагоду порівняти двох вождів. І хоча Коновалець називав їх братами, куди там рівнятися кремлівському кульгавому горцю до арійського сокола! Адольф блискуче виглядав у військовій формі в інтер’єрі кількох сотень генералітету фатерлянду. У Самоплатова згодом завше викликатимуть скептичну посмішку численні радянські та західні фільми, які змагатимуться в тому, як би зобразити Гітлера якомога паскуднішим і гидкішим. Малювали такого собі бридкого недоумка.

У Нюрнберзі агент Луб’янки побачив справді видатну, потужну особистість. Фюрер мав усі підстави будувати людське суспільство, кероване надлюдьми. Бо сам був надлюдиною за всіма канонами Шопенгауера. А мова – його слово, його мудрість – що вона виробляла з людьми! Коли він говорив, уже не було поодиноких чиїхось синів і дочок, а був єдино перемелений кількома фразами моноліт. Єдиний могутній, мільйоноголосий звір, готовий виконати будь-який наказ божества, що кидало громи і блискавки на континенти. Ну що, здавалося б, слова? То були громи з ясного неба!

На землі витворено велетенську гаму тієї музики людської душі, яка називається любов’ю. І наймажорнішою нотою у тій вселенській гамі є любов народу до вождя. Якби існував прилад для вимірювання цієї любові, то навряд чи за всіх часів і народів був би ще один вождь на землі, якого б так любили піддані, як німці любили Гітлера.

Потім Геббельс, геніальний режисер освідчення в цій любові на нюрнберзькому з’їзді, уже незадовго до Нюрнберзького трибуналу, прощаючись із нацією і світом, буде вигукувати:

– Але ж ви любили його! Як ви любили його! То ви хотіли, щоб він робив те, що він зробив. Ви вимагали! Ви аплодували! Ви не давали відступати ні на крок назад. Тільки вперед – до повного тріумфу народовбивства!

Промовляючи це й умертвляючи своє неповнолітнє потомство, головний жрець Третього рейху говорив абсолютну правду. Вожді й мухи не здатні задушити, якби мільйони не делегували їх на винищення так само мільйонів. Вожді – лише кілери. Лише виконавці, а замовник він, його величність народ. Найжорстокіше із земних живих згромаджень – двоноге, ненаситне у кровожерливості стадо.

У ході з’їзду було передбачено проведення ритуалу потискання руки вождеві. Очі – дзеркало людської волі. Треба було бачити зіниці фюрера, на дні яких клекотів вулкан, що грався планеткою, як дитячою кулькою. Вулкан, до якого не могли дорівнятися всі інші природні вулкани на всіх архіпелагах, із землетрусами, разом узяті. Людська воля – от найпотужніший реактор, порівняно з яким просто тьмяніють усі розщеплені атоми. Яка страшна сила – людська воля, коли вона розщеплюється з Богом і зчіплюється із сатаною!

Стоячи в черзі до шейкгенда з Гітлером позаду широкої спини Коновальця, агент НКВД Самоплатов ураз мало не зомлів. Поруч із собою він почув до болю знайомий, найрідніший із рідних голосів. Цей голос розмовляв чи то з Гімлером, чи то з Ріббентропом. Жартував, як із бувалим «коришем». То був голос начальника іноземного відділу НКВД, генерала Климова. Самоплатов не міг утриматися, щоб не озирнутися. Їхні погляди зустрілися, як спопеляючі стріли. За мить генерал отямився: подав знак: мовчи, сука! Мовчи на смерть!