Хрест: постбіблійний детектив - Базів Василь. Страница 36

Він стискав кулаки від своєї рішучості не зупинятися на досягнутому, а Веня просто милувався ним, бо то таки неабияка удача в житті, коли в тебе раптом з’являється на сороковому році життя справжній брат. І по крові, і по духу!

Це був бунт. Мовчазний і нещадний, як вічність чистоти аркуша паперу. Самоплатов відчував, як у ньому пробуджується звір, який, проливши море невинної крові, уже спочивав собі спокійно на союзній пенсії заслуженого ветерана НКВД-КГБ. На його руках – ціла хрестоматія спецслужбівського кілерства. І зараз він був готовий зірвати в повітря цей спортзал із новоявленими бандерівськими спартанцями. Але за що? За цей безневинний чистий аркуш зі шкільного зошита в клітинку? Він би їх зараз усіх засадив у клітку свого дітища – ГУЛАГу, але за що?

Найважчою для ката є невидимість злочину, бо вона дратує його поза межі ненависті, на яку тільки здатна найжорстокіша із живих істот – істота на двох ногах. Він – ас світової енциклопедії спецоперацій із фізичних ліквідацій ворога. А ворог – дітлашня, яка просто знущається з нього. Пускаючи йому, чудовиську, паперові зайчики. І що робити? Зрештою, про що доповідати? Можливо, вперше права рука Берії, покликана відтинати непокірні голови, не знала, як це робити.

– Так единогласно делается по команде. Единогласно без команды – не делается. И что это значит? А то, что среди них есть зачинщик. Главарь бандеровский. Я убью его, но ты покажи мне, кто он, где он, – чи то до самого себе, чи до Паші грозив кулаками так само Паша – московський головоріз.

– А може, їх, цих хрестоносців, так, як продемонстрував наш великий предтеча Ірод? Що собі голову морочити, де той Ісус? Замочити всіх щенят, що народилися. Може, й нам так? Але як, Павле Михайловичу?

– Ирод хорошим парнем был. Предтеча Иосифа Виссарионовича. И Лаврентия Павловича, и вот теперь Никиты Сергеевича. Но ты понимаешь, он, Ирод, приказ отдал – и пошла гулять братва. А нам пока приказа не было.

– Коли кілер, ремесло якого – громадити понівечені людські життя, пробує вмикати те, чого в нього немає, – інтелект, це називається ще чорніший за чорний гумор інтелект.

– Давай думать. Спешить не будем, – наче до когось, а не до самого себе звертався Самоплатов. – Вот незадача. В Амстердаме Коновальца вычислили в два счета, Бандеру выследили в Мюнхене без проблем, а вот тут пацана не найдем? А потом, если найдем, за что арестовывать будем? Что он сделал? Сделал то, что ничего не сделал? Ничего не написал? Вот те антисоветчина какая интересная.

– Вот, смотрите, Павел Михайлович! – раптом вигукнув Паша, неначе вдруге на світ народився. Із дна паперової копиці він витягнув кілька аркушів, густо списаних акуратним почерком.

– Є зачіпка. Не тотальний бунт. Можна вхопитися за цю ниточку, яка приведе до мети.

Вони почали читати вдвох, передаючи один одному папірець за папірцем. І так цей манускрипт найближчими днями будуть читати, обливаючись потом, члени Політбюро ЦК КПРС і члени президії Академії наук Радянського Союзу.

«Я знаю, кого ви шукаєте. Ви хочете знати, хто підняв село вночі на молитву? На молитву християни йдуть за покликом віри, а не за командою. Тому вам треба покарати не одне село на Вкраїні, а весь мільярд християн, які молилися цієї ночі разом з нами.

Якось ваш вождь спитав, коли йому розповідали про силу Папи Римського, Намісника Христового престолу: скільки в нього дивізій? У вас немає стількох дивізій, щоб зупинити богоподібну людину, яка вірить, щоб зупинити людину, яка молиться.

Ви прийшли з мечем супроти хреста, який був зведений на нашому храмі 300 літ тому вісниками епохи Відродження, яка охопила нас і яка до вас там, на сході й півночі, на жаль, не дійшла. Але хрест сильніший від вас. Він змете вашу імперію, як змів із храму антихриста, що підняв на нього руку.

Я бачив, що відбувалося на горі біля церкви, на яку ви пішли війною. Я бачив усе чітко на власні очі. У небі з’явилася вогненна куля, яка опустилася над храмом і почала розростатися до велетенських розмірів. Відтак вона закружляла над солдатами, що прийшли нищити храм. Від неї сипалися мережива огнистих міріад. А потім струмінь ядерної сили спрямувався на землю і влучив в автомобіль. Це не була земна пожежа із поширенням звичайного земного вогню. Це було миттєве перетворення всього, що підлягало знищенню, на прах. Це не був вогонь. То було те, що існує поза межами того, що дозволено пізнати і знати людям.

Всю ніч після побаченого неземного явища, після кари Божої небесного походження я вивчав те, що сталося. Проаналізувавши публікації з відкритих джерел у збірнику «Еврика» та багатьох інших, я знайшов аналоги вияву подібних неземних явищ. Такі неприродні феномени спостерігали в Англії, та Палестині, та в інших місцях планети. Механізм вияву аналогічний тому, що був у нашій Кедрівці, але без ураження живих істот і руйнівної дії цілеспрямованого характеру.

Мій аналіз показує, що дія, схожа на дію вогню, може бути процесом утворення нового виду енергії, яку я пропоную назвати геоплазмою. Геоплазма може мати значно потужніше джерело енергії, ніж розщеплений атом. Вона може бути як наступним після вуглеводню видом енергії, так і новим видом зброї. Останнього не станеться. Бо вже попередній вид енергії – атом – може знищити людство. Але Бог не віддасть цього знаряддя своєї кари в руки людям. Мою зацікавленість наукою найбільше стимулює прагнення якомога глибше зрозуміти Святе Письмо, яке є вищим знанням і супроти якого ви, пігмеї, силкуєтесь вести боротьбу.

Перша зафіксована Святим Письмом зустріч людини з Богом була зустріччю Мойсея на горі Синай, місцезнаходження якої ще належить установити. За накресленням Усевишнього сконструювали пристрій, який, по-перше, виконував функцію засобу спілкування з Богом і, по-друге, був потужним знаряддям покарання, сильнішим, ніж весь нинішній ядерний потенціал США та СРСР, разом узятих. Під покровительством Бога Мойсей застосовував цей реактор, поміщений у святилище, назване Ковчегом Заповіту.

Згодом для зберігання цього джерела енергії, дарованого самим Богом, цар Соломон звів у Єрусалимі храм. Відтак вавилонці зруйнували його. Цар Ірод збудував новий храм, який знищили римляни. Залишилася тільки одна стіна від місця, у якому зберігався Ковчег Заповіту. Ця Стіна Плачу є найсвятішим місцем для вірних Старому Завіту Біблії, для світового єврейства, яке нині є фінансово найсильнішою спільнотою.

Я вірю, що втрачений Ковчег Заповіту – найвидатніша на планеті матеріальна й божественна річ за всю 30-тисячну історію нинішнього людства – існує. Існує і діє. Мій аналіз побаченого цієї ночі й вивченого з анналів світової науки та насамперед Боже провидіння дають підстави припускати, що енергетичний вплив Ковчега Заповіту виявляється в утворенні геоплазми. Прочитавши уважно Біблію, зокрема частину, у якій ідеться про те, як діяв Ковчег тоді, тисячі років тому, я зрозумів: це було так само, як цієї ночі, коли нашу церкву захистили. Той самий фізичний механізм.

Це пересторога. Це попередження. Якщо ви знову здіймете руку на хрест, на цю землю і цей безталанний народ чекатиме небачене покарання. Над нею єдиною на планеті зійде гірка зірка Полин.

На планеті ніколи не було держави, яка би зробила богоборство своєю офіційною політикою й історичною метою. Релігійні війни – це лише війни між догмами різних віросповідань, а ви оголосили війну самому Богу і помістили забальзамований сурогат вашого бога в комуністичний саркофаг. Ваша імперія впаде, як колос на глиняних ногах, але за гріхи хрестоламів ця благодатна земля буде приречена на великі страждання. Люди будуть змушені, рятуючись від злої дії вашого мавзолею-саркофага, будувати свій саркофаг над зруйнованим і смертельно небезпечним для всієї європейської цивілізації. Гріх богоборства є найтяжчим з усіх гріхів. Зупиніться! Не накликайте гнів небес! Не наражайте невинну людність на кару за ваші гріхи.