Знаки карпатської магії - Бердник Громовиця. Страница 41

Старовинні гуцульські топірці.З колекції УЦНК «Музей Івана Гончара».

Таким відомим на всю околицю заклиначем зброї був вуйко мого наставника. Він міг зробити так, що рушниця била несхибно, а міг і навпаки - вимовити таку примівку до рушниці, що власник і кульгавого зайця не міг з неї поцілити. В останньому випадку, кажуть мольфари, треба зробити таке: спіймати молоду гадюку, закласти її в рушницю, зарядити холостий набій і вистрілити тією гадюкою на проточну воду так, щоб вона в жодному разі не загинула...

Мій Мольфар не володіє тим старовинним мистецтвом магічних дій над зброєю: каже, що вуйко Іван не передавав йому знання, яке очевидно, передавалося в роду ще від характерника Данила Нечая. Втім, каже Мольфар, у кожного мага свій шлях, та й не потрібне в наш час заклинання зброї: раніше, коли від бартки чи від пістоля залежало життя людини, в цих ритуалах був сенс. А зараз - інші часи, інша зброя в людей, і самі шляхи в сучасного людства теж інші...

Але ці дні для мого Мольфара теж священні. Тому що бог Громовик - покровитель не лише воїнів, а й ковалів. У всі віки, в усіх краях, де існувало ковальство, носіїв цього ремесла вважали чаклунами. В легендах та казках коваль загартовує героя у вогні та кує йому чарівну зброю. Коваль може викувати пісню, чарівне слово, новий голос; він запрягає у плуга зміїв та підковує чорта...

Бог Громовик. Худ. В. Форостецький.

У Карпатах збереглося особливе ремесло, пов’язане з ковальською справою. Це -мосяжництво⁵⁷. Так називають майстрів, котрі працюють із м’якими та дорогоцінними металами. Мосяжниками часто ставали мольфари: адже до них нерідко зверталися з проханням зробити мольфу-оберіг, замоль-фований перстень (гуцули-чоловіки часто носили персні із зображенням голови темного духа; вважалося, що це ідеальний оберіг від нечистої сили), прикраси для упряжі, які б захищали коня від відьом. Тож традиційний обряд, що його мольфари проводили в час «горобиних ночей» і який зберігся донині, - це виготовлення сильних мольф для захисту. В давнину такими оберегами часто були широкі пояси-череси, ЩО ЇХ НОСИЛИ 40-ловіки-горяни. Нині за таку мольфу може слугувати будь-який пояс: заклятий пев-ною примівкою, він створює навколо людини захисне коло, не підпускаючи до неї зло, хвороби й невдачі.

Одна з основних передумов успішної роботи мольфара - це вміння створити міст між станами свідомості, коли до свідомості реальної, повсякденної, додаються нові можливості та відкриття й таким чином розширюється світосприйняття. Так роблять мольфари: вони розширюють свою свідомість за допомогою трав, музики чи певних ритуалів і отримують там думки й факти. А потім перевіряють і задіюють їх тут. І навпаки - думки та факти цієї реальності перевіряють там. Так утворюється міст між світами. Коли мольфар виходить на межу двох реальностей, для нього зникає час і він отримує здатність охоплювати своєю свідомістю минуле-сучасне-майбутнє. Точніше, для нього зникають ці категорії, а є лише вічна Мить, і тому мольфар може перебувати там, де бажає опинитися його «потойбічна» свідомість.

У кожного мольфара власний ключ, аби відімкнути таємничі двері, за якими знаходиться цей міст: свідомі сновидіння, викликаний транс, змінений стан свідомості. А іноді - все одразу.

Щоночі ми переносимося у світ снів. І діємо там несвідомо. Ми забуваємо про наш реальний світ, і єдина реальність для нас тоді - це той світ, у який ми потрапляємо під час сну. Мольфар же уві сні діє свідомо, він - мандрівник у реальностях сновиду, дослідник інших світів⁵⁸.

Сновид - це можливість вільної мандрівки до будь-якої миті «минулого» та «майбутнього». Це можливість змінювати лінії реальності, і хто зуміє діяти свідомо в сновиді, той зможе набагато свідоміше діяти і в «щільному» бутті, яке ми називаємо реальністю. Тобто ми зможемо бачити невидимі звичним оком нитки реальності й розпоряджатися ними.

Можливо, сновид - це вільне буття, а наш світ - лише «програма» з фрагментів Вічності? Можливо, сновид - це релікт глибинної тотожності, витіснене в підсвідомість життя духу та виявлення нашої прасуті? Те, що ми бачимо уві сні, - прояв якоїсь глибинної реальності? Адже в так званому повсякденні ми користуємося тільки підказками мозку, але ні в якому разі не тими глибинними знаннями, що звуться інтуїцією...

Час над світом сновиду не має влади, там можна бачити й те, що було, й те, що є, і грядуще. Отже, сеанси «свідомого сновиду» мольфари проводять для отримання необхідної інформації. Мольфар входить у транс і «засинає» на декілька хвилин. У такому стані він проникає в той пласт реальності, де знаходиться відповідь на поставлене запитання. Там до мольфара з’являється його провідник, який і веде свого підопічного в місце, де він може знайти потрібну інформацію. Так мольфар отримує необхідне знання, і йому відкривається відповідь на запитання, що його цікавить.

Іноді мольфар у такому трансовому стані проникає в сон іншої людини й може по-си лати їй певну інформацію. Найчастіше мольфари роблять це в тих випадках, коли людина не вірить в силу «земного бога».

Іноді мольфари не входять у транс зумисне, а отримують інформацію в «звичайному» сні. Для цього перед сном треба в наказовій формі сформулювати своє запитання. І уві сні - в символічній формі - прийде відповідь. Так і кожна людина може знайти власний ключ до свого внутрішнього світу, навіть якщо не має магічного дару. Адже в кожному з нас закладено незміряну таємницю і є відповіді на всі запитання - треба тільки вчитися їх читати...

Кожен з карпатських «непростих» має власний «сонник», власне розшифрування тих символів, що відкривають йому інформацію, бо кожен мольфар навчає свій мозок по-своєму відповідати на сигнали з космосу, і кожен із них по-своєму реагує на отриману інформацію. Розрізняють сни вечірні, опівнічні та вранішні. Мольфари кажуть, що вечірні сни не мають жодного значення й рідко несуть потрібну інформацію; найважливішими вважалися «сни опівнічні», й саме в цей час мольфари найчастіше здійснювали свої шаманські подорожі.

Виходячи за межу звичайної реальності, мольфари отримують видіння того, що їх цікавить. Шаманське видіння, каже Мольфар, обов’язково повинне бути кольоровим, і це має особливе значення. Якщо ж видіння раптом чорно-біле, що буває винятково рідко - то це недобрий знак, який означає: щось у ритуалі пішло не так.

Кольори в системі мольфарських видінь мають особливе значення.

Золотаво-жовтий колір, колір центру світобудови, золотого Алатир-каменя - це завжди особливий знак, ознака того, що мольфар отримує інформацію з найвищого Джерела. Білий - один з кольорів сакраль-ності. Це символ життя (постійний епітет у примівках: «білий світ»), але й колір обра-ності. Білу сорочку надягали до важливих ритуалів та обрядів, білий колір у моль-фарському видінні - це важлива інформація. Зелений - колір рослинності, природи, а також атрибут «чужого світу», куди проганяються хвороби, де живуть інші істоти. В казках та замовляннях цей колір часто характеризує персонажів демонології (зелені очі у відьми, зелене волосся у русалок та мавок), а в мольфарських видіннях він символізує інформацію від сил природи та пересторогу, що хвороба - наслана. Синій колір означає таїну світопізнання, інформацію загалом. Червоний - колір крові та життя, вогню й енергії - символ протистояння злим чарам. Його поява в мольфарському видінні може означати дозвіл на магічну дію. Чорний - колір чаклунства та потойбічного світу. Особливе значення в моль-фарській символіці кольорів має рябе забарвлення. Поява у мольфарському видінні рябих предметів чи істот - це особливий сакральний символ⁵⁹, ознака особливості й винятковості інформації, отриманої під час трансу чи сновидіння. Рябе забарвлення трактується в кожному випадку окремо.