Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав. Страница 13

Жовтець повзучий

(Ranunculus repens L.)

Родина жовтецеві (Ranunculaceae)

Цей вид жовтцю часто зустрічається у вільшняках, вологих мішаних і листяних лісах, на лісових болотах.

Жовтець повзучий має висхідне розгалужене стебло 15–75 см заввишки з довгими лежачими пагонами, що вкорінюються у вузлах. Листки трійчасті, черешкові. Квітки з п'ятичленною оцвітиною, з багатьма тичинками і маточками.

Багаторічна рослина. Цвіте у травні — серпні, запилюється комахами. Плоди — дрібні сім'янки, зібрані в кулясті невеличкі головки.

Рослина добре розмножується вегетативно — за допомогою повзучих прикореневих пагонів. У свіжому стані отруйна для худоби.

Жовтушник сіруватий

(Erysimum diffusum Ehrh.)

Журавлина звичайна

(Oxycoccus palustris Pers.)

Родина брусничні (Vaccinioceae) На лісових сфагнових болотах ростуть вічнозелені сланкі кущики, які восени вкриті яскраво-червоними соковитими плодами. Це журавлина — наш "північний виноград", "ягода здоров'я", скарбниця поживних та лікувальних речовин. Журавлина має тонкі темно-бурі пагони з черговими довгастими листками, шкірястими, зверху блискучими, темно-зеленими, з загорнутим краєм, зісподу вкритими восковим нальотом. Квітки маленькі, рожеві, розміщені по одній — чотири на кінцях пагонів. Світлолюбна рослина, 15–60 см заввишки, цвіте у травні — червні, запилюється комахами. Плоди — ягоди, які достигають у вересні. Журавлина — дуже цінна харчова рослина. Плоди її містять багато вітамінів, їх їдять свіжими, а також готують з них варення, соки, сиропи, екстракти тощо. Ягоди мають велике лікувальне значення. Збирають журавлину від перших заморозків і до утворення снігового покриву. Масовий збір ягід журавлини та зменшення їх природних запасів внаслідок осушення боліт вимагають раціонального використання та охорони цієї рослини.

Зеленчук жовтий

(Galeobdolon luteum Huds.)

Родина губоцвіті (Lamiaceae) Зеленчук жовтий — характерний представник трав'янистої рослинності листяних лісів. Висхідні чотиригранні опушені стебла 15-50Псм заввишки. На верхівці несуть кілька кілець чималих жовтих квіток. Рослина має розгалужене довге кореневище та повзучі пагони. Листки досить великі, зі сріблястими плямами, яйцевидні, з серцевидною основою та городчасто-зубчастим краєм. Цвіте у травні — червні, запилюється комахами. Плід — дрібний горішок. Тіньовитривала рослина, добре розмножується повзучими пагонами. Прикрашає ліси, лісопарки. З молодих пагонів зеленчука готують весняні салати. Зеленчук — добрий весняний медонос.

Зірочник лісовий

(Stellaria nemorum L.)

Родина гвоздикові (Caryophyllaceae) Росте в листяних лісах, часто утворює суцільні зарості завдяки повзучому кореневищу. Стебла зірочника лісового 15–36 см заввишки, прямі, чотиригранні, з гострими реберцями, закінчуються верхівковими розгалуженими суцвіттями. Лінійноланцетні цілокраї листки супротивно розташовані на стеблі. Квітки досить великі, білі з п'ятичленною оцвітиною. Цвіте зірочник у квітні — червні. Запилюється комахами. Плід — куляста коробочка, що розкривається зубцями. Зірочник прикрашає ліси, лісопарки, ціниться як гарний весняний медонос. У вільшняках та в заболочених листяних лісах часто росте зірочник гайовий (S. nemorum L.), а в мішаних — злаковидний (S. graminea L.)

Зірочки маленькі

(Gagea lutea (L.) Ker-Gawl)

Родина лілійні (Liliaceae)

Рослина висотою 7-15 см. Прикореневі листки вузенькі, а листок під суцвіттям розширений біля основи. Зонтиковидне суцвіття на ніжці, розгалужене, з 2–7 квіток. Цвіте з квітня до середини травня. Вегетує також недовго. Росте в лісах, на узліссях, у чагарниках, на полях по всій Україні, за винятком найпівденніпіих степових районів.

Міжнародна назва роду дана рослині на честь англійського ботаніка Томаса Гейга (Gage). Видова назва латинською мовою означає "маленький".! Українську назву рослина дістала за те, що її дуже люблять гуси. Медоносна] рослина.

На Україні росте 24 види зірочок.

Звіробій звичайний

(Hypericum perforatum L.)

Родина звіробійні (Hypericaceae)

Звіробій. Чи ця рослина причетна до смерті звірів? На таке запитання є два варіанти відповіді. За першим, назва є перекрученою з мови далеких кочових племен, які в минулому вторгалися на наші землі, їхньою мовою ця рослина називалася «джерам-бай», що означає "зцілитель ран". За другим] варіантом, грізну слов'янську назву рослині дали тому, що, відповідно до! спостережень наших прапредків, тварини, з'ївши її, могли захворіти. Тоді в них на голові, вухах, навколо рота і очей з'являлася припухлість, яка при сильному отруєнні переходила у виразки. Тварини відчували сильний свербіж, від чого кидалися на землю, кусали себе, наносячи рани, що тяжко загоювалися. Для людини звіробій не становить ніякої небезпеки.

Із стародавніх часів використовувався єгиптянами. У середні віки був сировиною для виготовлення рицарських напоїв. Нещодавно знайдено акти початку XVII ст. про застосування звіробою як лікувального засобу.

Це — багаторічна трав'яниста рослина (30–60 см заввишки) 3 родини звіробійних. Стебло пряме, голе, вгорі гіллясте. Міжвузля округлі або з двома гранями, цілісні. Листки супротивні, сидячі, овальні, видовжено-яйцеподібні або видовжені, тупуваті, цілокраї, з численними залозками. Квітки правильні, зібрані в щиткоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечки з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна, з верхньою зав'яззю і 3–5 стовпчиками. Плід — багатонасінна тригранна коробочка.

Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників, на луках, перелогах, біля доріг.

Трава містить до 12 % дубильних речовин, гіперин, гіперицин, гіперозид, азулен, ефірну олію (до 0,3 %), смолисті речовини (17 %), антоціани (до 6 %), сапоніни, вітамін С і каротин.

Препарати звіробою мають в'яжучі і протимікробні властивості, а також здатні стимулювати регенерацію тканин. Використовують усередину при колітах, зовнішньо — при опіках, гінгівітах та стоматитах.

Із звіробою виготовляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани, тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. Новоіманін використовують також для боротьби з бактеріозами овочевих рослин і проти вірусної мозаїки тютюну.

У народній медицині звіробій — дуже популярний лікувальний засіб. Його рекомендують при поносах, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, печінки, нирок, як тонізуючий при серцево-судинних захворюваннях, як кровоспинний при маткових кровотечах, як глистогінний, при невралгіях, істерії, безсонні, епілепсії, паралічах. Ним лікують стоматити, гайморити, фарингіти. Відваром трави миють дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, висипах, наривах, а при хворобах молочних залоз прикладають компреси. Корені рослини застосовують при дизентерії та туберкульозі кісток.