Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав. Страница 14

Оскільки звіробій може рости на одному місці 5 років і більше, для його вирощування слід підбирати незатінені місця. Ділянки повинні бути вільними від бур'янів. Грунт обробляють, як і під інші просапні культури. Перед сівбою його боронують (залізними граблями). Якщо внести органічні і мінеральні добрива, урожайність рослини збільшиться на 20–30 %. Рекомендується під оранку вносити 0,2 т/100 м2 торф'яного компосту і 3 кг/100 м2 азотних, фосфорних і калійних добрив.

Розмножується безпосереднім висівом насіння в грунт під зиму з міжряддями 45 см з розрахунку 30–40 г/100 м2. При весняній сівбі насіння обов'язково стратифікують: змішують з піском і витримують на холоді 2–3 міс.

Для створення оптимальних умов росту після появи сходи прополюють, а міжряддя розпушують. Такий обробіток на першому році культивування протягом літа повторюють 3–4 рази. На другий і наступні роки рано навесні з ділянки збирають відмерлі стебла, грунт боронують (залізними граблями).

Для заготівлі сировини на великих площах траву скошують, а на малих і — зрізують серпами на висоті ЗО см від поверхні землі. І

Звичайно через 1–1,5 місяця після першого укосу рослини повторюють І повну вегетацію і знову зацвітають. Тоді їх косять вдруге. Середня урожайність І становить 0,2 т/100 м2 з дворічних і 0,3 т/100 м2 з трирічних культур. І

Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях при температурі 50–60 °C. При сухій погоді можна сушити на відкритому повітрі, але в тіні.

Змієголовник австрійський

(Dracocephalum austriacum L.)

Родина губоцвіті (Lamiaceae)

Багаторічна рослина з родини губоцвітих. Наукова назва роду походить І від грецьких слів, які в перекладі означають «дракон» і «голова». Назва дана за своєрідний вигляд порівняно великих двогубих квіток, які справді чимось нагадують голову змія з розкритою пащею.

Росте на вапнякових скелях, подекуди на крейді серед чагарників та на узліссях. Зрідка трапляється в західному та правобережному лісостепу. На Україні відомо лише шість місцезнаходжень цього виду. Це реліктовий третинний вид з дуже розсіяним ареалом.

Дуже гарні фіолетові квітки приваблюють усякого, хто їх побачить, і] тому їх посилено зривають на букети. Змієголовник австрійський знаходиться і на грані знищення і потребує суворої індивідуальної охорони. Заслуговує широкого введення в культуру, як декоративна рослина, тим більше, що дуже легко культивується, потребуючи лише вапнування грунту.

Зозулинець шоломоносний

(Orchis militaris L.)

Родина орхідні (Orchidaceae)

Рослина висотою 20–45 см, з яйцевидними бульбами. Стебло з 3–5 яскраво-жовтими довгастими листками, розміщеними в його нижній частині, і двома листковидними піхвами — в середній. Суцвіття багатоквіткове, щільне, циліндричне. Квітки рожевувато-лілово-пурпурові, запашні, складної будови: 5 пелюстковидних листочків оцвітини сходяться верхівками, утворюючи шолом, шостий (губа) — 3-роздільний, звисає донизу і біля основи має коротку шпорку. Плід — коробочка. Насіння дрібне, пилувате. Цвіте у квітні — червні. Росте на вологих луках, у чагарниках, на лісових галявинах, узліссях у гірських, лісових і лісостепових районах республіки і дуже рідко у степових.

Назва роду походить від грецького слова, що в перекладі означає «ядро», і пов'язана, очевидно, з формою бульб рослини. Видова назва в перекладі з латинської мови означаэ «солдат» і дана рослині за схожість квіток з шоломом. Квітки запилюються джмелями.

На Україні росте 26 видів зозулинця. Всі вони занесені до Червоної книги.

Золототисячник малий

(Centaurium erythraea Rafn.)

Родина тирличеві (Gentianaceae)

Древні греки називали цю рослину кентаврою. Але з падінням Римської імперії про назву забули. І лише в середні віки монахи розпустили чутку, що соком чудодійної рослини за сто золотих вони виліковують хворих. Звідси і пішла назва центавріум (по-латинськи — сто — «центум» і золото — "аурум"). У нас цю рослину називають ще цинторією, центурією.

Золототисячник малий — дворічна рослина. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 20–40 см. Листки цілокраї, голі, нижні зібрані в прикореневу розетку, стеблові — супротивні, довгасто-овальні. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на верхівці стебла в щиткоподібне суцвіття. Цвіте в червні — липні.

Росте на луках, лісових галявинах і полянах, між чагарниками, на узліссях, як бур'ян на полях.

З лікувальною метою використовують траву. Вона містить алкалоїди, з яких переважає гекціанін (еритрицин), глікозиди (еритаурин, еритроцентаурин), вітамін С, олеанолеву і сліди нікотинової кислот, смолу, дубильні речовини, віск, цукри та інші речовини,

У медичній практиці в основному використовують спиртову настойку золототисячника для збудження апетиту і посилення діяльності шлункового тракту, при диспепсії, гастритах. Рекомендують його при підвищеній кислотності шлункового соку, хворобах печінки і жовчних шляхів. Використовується в гомеопатії.

Розмножують насінням і вегетативно (поділом куща). Насіння після стратифікації висівають рано навесні з міжряддями 20–25 см. Сходи з'являються через 2–3 тижні. Догляд у вегетаційний період полягає в розпушенні грунту та видаленні бур'янів. На чистих грядках золототисячник добре кущиться.

При вегетативному розмноженні кущі, поділені на 2–4 частини, висаджують на відстані 25 см один від одного. Дуже важливо попервах поливати ділянку.

Збирають надземну частину на початку цвітіння, коли листки в прикореневій розетці ще не почали жовкнути і засихати. Рослини зрізують біля кореня так, щоб захопити прикореневу розетку. Потім тонким шаром розкладають, підсушують, а згодом зв'язують у невеличкі пучки і розвішують до остаточного висихання.

Золотушник звичайний

(Solidago virgaurea L.)

Родина складноцвіті (Compositae)

Багаторічна трав'яниста рослина до 100 см заввишки, з прямим стеблом. Прикореневі листки оберненояйцевидні, зубчасті, черешкові; нижні стеблові — ланцетні, звужені в короткий черешок; верхні — сидячі, вузькі; суцвіття — кошики, розміщені вздовж верхньої частини стебла у вигляді вузької волоті (різки), квітки золотаво-жовті. Цвіте у липні — вересні.

Росте по всій території України, переважно в лісових і лісостепових районах, як посівник (разом з золотушником канадським — Solidago Canadensis L., який спричинює ураження печінки).

Росте в лісах, частіше хвойних, в рідких чагарниках, на узліссях, по вогких зрубах, в сухих місцях — на берегах рік, по ярах, на схилах ровів, залізничних насипів, доріг.

Збирають цілу рослину під час її цвітіння або тільки самі листки.